Кредити під 10%. Чи покращить життя українців намір НБУ стати міні-ФРС
Бачу мету, не бачу перешкод
Нацбанк у своїх коментарях "по чайній ложці" розкриває внутрішню кухню, з допомогою якої готується вічне страва української монетарної політики - макроекономічна стабільність.
За даними регулятора, операційна ціль монетарної політики відтепер - це "утримання гривневих міжбанківських ставок за кредитами на рівні, близькому до рівня облікової ставки, в межах коридору процентних ставок по інструментах постійного доступу". Індикатором рівня кредитного міжбанку повинен стати Український індекс міжбанківських ставок для кредитів та депозитів овернайт в національній валюті (UIIR).
Простими словами, якщо в НБУ заявили, що їх стратегічне завдання щодо інфляції в середньостроковій перспективі - 5%, то на сьогоднішній день мета проведення монетарних операцій з урахуванням того, що облікова ставка перебуває на рівні 18%, - це фіксування показників кредитного міжбанку в коридорі процентних ставок НБУ з рефінансування овернайт і депозитними сертифікатами регулятора, тобто в діапазоні від 16% (депосертифікати) до 20% (овернайт НБУ).
На виході отримуємо воістину унікальну модель монетарного диригування, коли саме хвіст виляє собакою, а не навпаки. У подібній системі інфляційного таргетування можна виправдати практично будь-яку облікову ставку. І у цьому і полягає весь цимес нововведення.
Незручно вийшло
Останнім часом НБУ все більше занурювався в безодню когнітивного диссонанаса: з одного боку, базова монетарна мета - це вихід в діапазон однозначних чисел по інфляції і закріплення її на позначці 5%. А з іншого - постійно зростаюча облікова ставка, яка підвищилася за останні 10 місяців з 14,5 до 18%. А це значення майже в чотири рази перевищує заявлену інфляційну ціль. Загалом, незручно вийшло.
Введення поняття "операційної" монетарної цілі і має зняти цей зловісний дисонанс. Тепер можна пояснити практично все: наприклад, у вас мета по інфляції 1%, а облікова ставка 100%, при цьому рефінансування (овернайт) НБУ роздає банкам під 110%, а залучає кошти на депозитні сертифікати під 90%. Відтепер головна операційна ціль центрального банку, - щоб "костюмчик сидів", тобто щоб ставка кредитного міжбанку "увійшла в береги" або в зазначений вище інтервал прибутковості інструментів постійного доступу: діапазон від 90 до 110%. Якщо це сталося, то регулятор "весь у білому", і операційна ціль досягнута. І неважливо, що при плановій інфляції в умовно 1% облікова ставка становить 100%. Всі цілі досягнуті або в процесі досягнення.
Джерело: НБУ
На сьогоднішній день НБУ дійсно вдалося привести до якогось спільного знаменника, і облікову ставку, і динаміку ставок на міжбанку. Хоча і тут у нього просто унікальний монетарний інструментарій: якщо УИМС піде вгору, можна просто підняти облікову ставку і заявити, що діапазон коливань процентних успішно збережено.
Проблема тут полягає в тому, що зараз українські банки практично не вдаються до допомоги НБУ і не відчувають проблем з ліквідністю з тієї причини, що майже не кредитують корпоративний сектор і приблизно 80 млрд грн або вкладають у короткострокові ОВДП, або в депозитні сертифікати НБУ.
У такій парадигмі таргетування ставок міжбанку - це як рибалка в добре зарибленій водоймі. З іншого боку, чому б НБУ не прив'язати рівень своїх ставок за депозитними сертифікатами до планового показника інфляції? Плюс якась банківська маржа, наприклад, 50% від фактичного індексу споживчих цін. Наприклад, інфляція на наступний рік заплановано на рівні 6%, а поточний рівень споживчих цін - 10% по року. Нехитрий розрахунок показує, що максимальна прибутковість по депосертифікатам НБУ повинна становити 11%, а не нинішні 16%.
Природно, дана модель подана у спрощеному вигляді, але суть її цілком зрозуміла: зменшити силу фінансового тертя, коли з кожною виплатою за депозитними сертифікатами у систему вкидається більше грошової маси, ніж було залучено (на величину нарахованих відсотків за сертифікатами). А також поступово знизити майже патологічну залежність комерційних банків від заробляння на державних інструментах. Повільно, але впевнено, банківську систему необхідно розгортати в бік реального сектора економіки. Звичайно, тут будуть лунати вигуки, що нема кого кредитувати і покажіть нам рентабельний бізнес - ми з задоволенням дамо йому кредит. Але справа в тому, що подібні тези - це чистої води фарисейство. Ніхто не буде шукати приватних позичальників, якщо можна перебувати в теплій ванні сертифікатів НБУ і заробляти в прямому сенсі на повітрі. Крім того, будь-рентабельний бізнес після отримання кредиту під 25% стане апріорі нерентабельним.
В Україні не працює кредитний важіль, коли ставка по кредитах поступається рівню операційної рентабельності позичальника. Адже тільки в такому випадку, кредит приносить прибуток. В іншому випадку - це банальне вимивання оборотних коштів і шлях до банкрутства.
Поступальне зростання облікової ставки призвів до того, що посилився розрив між нею і рівнем короткострокових та довгострокових кредитів, виданих фізичним особам. Чому для аналізу взяті "фізики"? Справа в тому, що в корпоративному секторі кредитування зараз або заміщуються старі кредити новими, або держбанки "чудять" зі ставками, кредитуючи державні компанії або "потрібні" структури. Саме тому статистика НБУ в корпоративному секторі істотно викривлена.
Зате в сегменті роздрібного кредитування можна відчути і ціну грошей, і інфляційно-девальваційні очікування, і рівень системних ризиків. Ставки тут пішли в діапазон 30-40%. І ця динаміка живе зовсім своїм життям, ніяк не пов'язаної з рівнем облікової ставки НБУ.
Гра в міні-ФРС
Адже тут і повинна бути укладена головна мета макроекономічної стабільності: низька інфляція - це не "річ в собі", а лише передумова для відновлення в економіці кредитної трансмісії, коли будуть досягатися такі прості цілі, як: низькі ставки за кредитами - сприяння зростанню рентабельності нових виробництв; зниження облікової ставки - зростання кредитування - збільшення ВВП.
І якщо базова мета по інфляції, озвучена НБУ, - це 5%, то значить, при цьому повинні бути забезпечені кредити населенню і бізнесу максимум під 10%.
Зниження кредитних ставок до 10%, коли інфляція складе 5% і приблизно стільки ж - банківська маржа, цілком можливо вже в найближчі два роки. Але за умови кількох базових передумов. Перша - формування курсової політики за методом "європейської валютної змії", коли інвестори отримають чіткий горизонт інвестиційного планування середньостроковій перспективі (для початку) - до трьох років. Плюс підвищення довіри до політики НБУ та його монетарних інструментів з боку економічних агентів. А це можливо лише в тому випадку, коли з'явиться чітка взаємозв'язок між монетарним механізмом Нацбанку та реальним відгуком в економіці. Простіше кажучи, коли зміна облікової ставки буде цікаво не тільки скарбникам банків.
НБУ повинен зорієнтувати довіру як ключова умова зниження інфляційних очікувань у суспільстві. Другий не менш важливий момент - державі треба сконцентруватися на завершення технічної частини реформи системи обліку титулів власності та держреєстрації.
Такі механізми, як земельний кадастр, реєстр майнових прав, реєстру юридичних осіб повинні працювати бездоганно і надійно захищати власників. Необхідно посилити захист прав кредитора/інвестора та завершити судову реформу. Строки розгляду господарських справ у суді повинні бути скорочені в рази. На перехідний період важливо застосувати систему державних гарантій на суму іноземних інвестицій і встановити третейське судову процедуру щодо спорів інвесторів з державними органами. Вся ця дорожня карта не є складною для реалізації, для її активації потрібна лише горезвісна політична воля
Однак у сьогоднішній монетарної парадигмі досягнення кредитів під 10% поки нереально. Адже у нас може бути нульова інфляція і навіть дефляція, і при цьому кредитні ставки залишаться в межах, наприклад, 15% річних.
Судячи з усього, в НБУ вирішили пограти в американського тій-фокстер'єра і стати міні-ФРС, де теж є такі поняття, як ставка по федеральним фондам та середньозважене значення даного показника (federal funds effective rate). У нас це буде зазначений вище Український індекс міжбанківських ставок (УИМС) для кредитів та депозитів овернайт в національній валюті. У США також є цільова ставка по федеральних фондах (federal funds rate target), яка визначається на засіданні федерального комітету з операцій на відкритому ринку ФРС. У свою чергу, ФРС як центральний монетарний орган проводить операції на відкритому ринку з метою згладжування різниці між ефективною і цільової ставками.
Якийсь подібний ерзац-механізм вирішили застосувати і в НБУ, судячи з усього, за порадою "старших товаришів". Або просто скористалися механічною калькою, благо в середовищі офіційних експертів-радників багато колишніх технарів, знайомих з "креслярським" справою.
Але чому в стінах регулятора не можуть взяти на озброєння більш складні моделі, то ж правило Тейлора, яке пов'язує не тільки темпи інфляції та застосування монетарних інструментів центрального банку, але і динаміку ВВП в контексті досягнення максимальної зайнятості (так званий "розрив ВВП), описане в роботі "Дискреційна політика проти політики правил на практиці".
Дискреційна - мається на увазі, що регулятор приймає рішення, виходячи з усього масиву доступної інформації, а не діє за чітко обмеженим лекалами. Або що дозволено Юпітеру, не дозволено бику? У такому разі за сплощенням національної монетарної політики неминуче піде і маргіналізація національної економіки. І, перефразовуючи робота Вертера з "Гості з майбутнього", у змаганні "роботів-монетаристів" ми неминуче займемо місце епігонів, причому не дуже талановитих.
