Де інвестувати, вести бізнес та оселитися в Україні під час війни

Центр економічних стратегій (ЦЕС) оприлюднив демографічну та економічну статистику в розрізі українських регіонів, яка сформувалася під впливом війни. Використаємо ці дані та інфографіку ЦЕС, але для власних аналітичних висновків.

Нова статистика воєнного часу демонструє суттєві трансформації демографічного та економічного потенціалу під час повномасштабної війни, тобто у часовому інтервалі 2022—2024 рр.

Звісно, дані вражаючі і вкрай неприємні. Але ця статистика як дві сторони однієї медалі: може віщувати як майбутній колапс, так і нову структуру продуктивних сил, які почали формуватися в полум’ї війни, а отже — і нову надію.

Воєнні ризики

Почнемо з того, що 55% громад України тепер мають високий, дуже високий або непереборний ризик в освіті. Але наведену нижче інфографіку можна використовувати і як ілюстрацію рівнів воєнних ризиків загалом, зокрема й для економіки:

Як бачимо, розподіл таких ризиків йде хвилями від лінії фронту із загасанням на заході. Що цілком логічно і ще раз підтверджує тезу, що в Україні необхідно запровадити статус територій із "підвищеним ризиком ведення бізнес-діяльності". З відповідними програмами: державна гарантія зайнятості та державна гарантія замовлень. Плюс субсидування збереження робочих місць та податкові стимули. Важливою є також програма державних гарантій з компенсації воєнних ризиків та втрат від війни, а також страхування інвестицій.

Інакше вся бізнес-активність зміщуватиметься за вектором зниження ризиків війни, тобто зі сходу на захід країни. І ця активність справді змістилась у бік областей на заході. Найбільш безпечні з погляду воєнних ризиків — це Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька та Чернівецька області. Умовно безпечні — Кіровоградська, Черкаська, по більшості Київська та Полтавська.

Області з сильним рівнем ризиків — всі прикордонні, які межують із РФ та республікою Білорусь, частково окуповані області, а також Одеська та Миколаївська, де немає сухопутного кордону із РФ і активної лінії фронту, але є високі ризики обстрілів та подальшої ескалації.

На перший погляд, демографічна, економічна та інвестиційна динаміки мають бути цілковито тотожними мапі воєнних ризиків, але це далеко не так.

Ковчег. Експорт зростає на Поділлі

Ми поставимо знак рівності між динамікою експорту, відображеною на мапі нижче, та інвестиціями, бо збільшення першого майже завжди є наслідком відкриття нових, експортоорієнтованих компаній:

Як бачимо, експорт та інвестиції (визначені опосередковано) скорочуються навіть в умовно безпечних областях, наприклад, у Закарпатській (на -7,2%) та Львівській (-12,4%). Звісно, найсильніше цей показник знизився у найбільш небезпечних областях, таких як Дніпропетровська (-50,6%). Дані наведено за 2023 р. порівняно з 2021-м. Загальнодержавний показник експорту за вказаний період впав на 47%.

Але при цьому суттєве зростання експорту спостерігається у Подільському територіально-економічному районі (Вінницька, Хмельницька та Тернопільська області). Справа в тому, що саме Поділля, а не області на заході України, стає магнітом для інвестицій та новою точкою зростання експорту. Західні регіони більш інтегровані в маржинальні торгові бізнеси та сектор послуг, а не в промисловість. На Поділлі ж навпаки — активна інтеграція у проекти з переробки аграрної сировини, смарт-індустріалізація, одно- і двоцехові виробництва…

Як відомо, Подільський економічний район розташований на Правобережній Україні, на заході лісостепової зони. До війни на цій території проживали до 5 млн осіб. Що цікаво, пересічна густота населення була нижчою за середньоукраїнський рівень. Вона становила 72,5 особи на км². Із більш адекватних сучасним реаліям показників — рівень урбанізацї, і він є одним із найнижчих в Україні — лише 46%.

Основа регіональної економіки — динамічний аграрний сектор, який ідеально підходить для створення міжгалузевого біотехнологічного кластеру. Ключовими центрами для розвитку сільськогосподарського машинобудування є такі міста та містечка, як Кам'янець-Подільський, Могилів-Подільський, Бар, Чортків, Тернопіль.

Енергетика територіально-економічного району суттєво постраждала від ракетних ударів росіян — мова про Ладижинську ТЕС, хоча тут є потужна базова генерацію — Хмельницьку АЕС.

Подільський ТЕР має перспективи не тільки у контексті розвитку біотехнологічного кластеру, але й спорідненого із ним кластеру легкої промисловості (бавовняна, трикотажна, швейна, взуттєва, лляна, вовняна, хутрова підгалузі) з такими промисловими центрами, як Тернопіль, Хмільник, Кам'янець-Подільський, Хмельницький, Шепетівка, Жмеринка, Кременець.

ТЕР має розгалужену транспортну мережу (автомобільні та залізничні шляхи сполучення) із такими транспортними вузлами, як Вінниця, Хмельницький, Козятин, Тернопіль, Жмеринка. Це транснаціональні магістралі Вінниця — Тернопіль — Львів — Братислава (Відень, Будапешт) та Київ – Вінниця — Кишинів — Бухарест (Софія, Афіни).

Подільський ТЕР може експортувати продукти харчування та переробки аграрної сировини, зокрема біопаливо, цукор, овочеві, м'ясні, фруктові консерви, а також промислову продукцію у вигляді інструментів, запчастин, підшипників, фосфатних добрив, миючих засобів, штучної шкіри, бавовняних і шерстяних тканин, будівельних матеріалів, продукції целюлозно-паперової та деревообробної промисловостей.

Формат Ковчегу — це територіальний кластер, в якому не тільки під час поточного формату війни, але й за найгіршого сценарію військової ескалації, буде найбільш безпечно порівняно з іншими регіонами країни.

Тому нові інвестиції йдуть саме до Ковчегу, який притискається до південно-західного кута країни, біля румунського та молдовського кордону.

Сховище. Економіка пожвавлюється на заході

Що стосується загальної економічної активності, то вона прогнозовано змістилася на захід країни пропорційно до хвиль затухаючих військових ризиків. Якщо умовно уявити мапу України як величезний став, а територію, де йдуть активні бойові дії, як місце, куди кинули умовне каміння, то ми зможемо "побачити" й концетричні кола військових ризиків, які розходяться у західному напрямку, поступово зменшуючись пропорційно збільшенню відстані до місця падіння "каменю" війни.

При цьому збільшення економічної активності у західних областях відбувається не за рахунок нових інвестицій, а завдяки релокації бізнесів із східних, а іноді навіть і центральних областей країни.

Тому, з одного боку, дивно, а з іншого — закономірно, що демографічна ситуація лише частково корелює з розподілом воєнних ризиків, зростанням економіки та розвитком експорту. Попри стереотипи, населення на заході країни скорочується майже так само, як і в областях на кордоні з РФ.

Цитадель. Українці гуртуються в центрі

Так, спостерігається скорочення чисельності населення у 2024 р. порівняно з 2019-м майже у всіх західних областях. А якщо порівняти цьогорічні показники з 2022 р., то ситуація буде ще гіршою: у Тернопільській області — скорочення на 26%, а в Закарпатській області — на 27%. Це відбувається через те, що потоки біженців із Донбасу та Приазов'я більше не їдуть на захід країни — вони зміщуються до центру та Києва.

Тобто під час війни населення почало гуртуватись у центрі, а периферія опинилася в демографічній кризі, яка охоплює як захід, так і схід, як північ, так і південь (звісно із більш вираженими ознаками кризи на сході та півдні).

Ця динаміка біженців чимось нагадує модель колапсу колонії вікінгів у Гренландії під ударами інуїтів та внаслідок економічної кризи. Цей Колапс був описаний Джаредом Даймондом в однойменній книзі: руйнування садиб колоністів на периферії та зміщення населення до центру, коли тиск біженців на внутрішні ресурси став критичним.

Крім того, це нагадує й певну закономірність у поведінці натовпу людей, коли під зовнішньою загрозою вони збиваються в щільне ядро. Нація веде себе як цілісний живий організм, "звиваючись у клубок". При цьому відбувається руйнація периферії: що на сході, що на півдні, що на півночі і дуже несподівано – на заході країни. І ці процеси дуже схожі.

Фактично, населення більше не тікає від війни стрімголов на захід, як це було у перші місяці бойових дій — а лише робить "один крок назад", відповідно до динаміки просування російських військ. При цьому основні маси перестали переміщуватися на значні відстані і воліють перебувати біля своїх історичних ареалів мешкання. Внаслідок цього суттєві демографічні потоки зі сходу та півдня країни осідають в центральних областях та в Києві, формуючи своєрідну демографічну Цитадель.

Географічне розходження

Підсумуємо. Бізнес іде в бік зниження військових ризиків, релокуючись у напрямку Сховища на заході країни. Але це не формат універсального рятівного Ковчегу. Отже, поняття Сховища та Ковчегу у нашому викладі не тотожні. Адже інвестиції та зростання експорту йдуть якраз у бік нового Ковчегу, під яким треба розуміти максимально безпечне (наскільки це може бути у нинішніх умовах) нове розміщення продуктивних сил країни (Поділля). Український Ковчег зараз на Поділлі, а не на заході. Він притискається до Молдови та Румунії, а не до Польщі та Угорщини. А населення посилює концентрацію в Цитаделі, тобто в центрі країни з Києвом на чолі.

Ось так під час війни сформувалися: Сховище для бізнесу, Ковчег для інвестицій й експорту та Цитадель" для внутрішньої концентрації населення у нове демографічне ядро.

Що примітно, так це те, що Сховище, Ковчег та Цитадель лише частково збігаються, а значною мірою географічно розходяться. Бізнес релокує виробництва поближче до кордону, але не сприймає нове місце як універсальне з погляду безпеки. Це тимчасовий сценарій виживання, зниження ризиків, але не їх довгострокова оптимізація. Населення зі сходу та півдня вже масово не біжить на захід. Воно покроково відступає від лінії війни, але не віддаляється від свого звичного середовища. Схоже на розвиток нового демографічного ядра виживання нації, яке майже сформоване.А інвестори воліють мати справу з Ковчегом — на їхню думку, за будь-яких обставин, війну буде легше пережити у Подільському "куті".