Космос наш? Що означає для України запуск свого супутника "Січ-2-30"

13 січня з майданчика компанії SpaceX у США було здійснено кластерний запуск близько сотні супутників. Серед них був і український "Січ-2-30". Через деякий час він вийшов на орбіту, почалося його налаштування. Те, що відбулося, стало великою подією, оскільки востаннє серйозний український супутник був запущений у космос10 років тому.

Супутник орієнтований на цивільні завдання – дистанційне зондування території, контроль надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру, цифровізація економіки. Це дозволить Україні стати більш незалежною за вказаними напрямками. Але перед космічною галуззю відкриваються і більш значні перспективи, які вже час оцінювати.

Made in Ukraine

Супутник "Січ-2-30" спроєктований, зібраний і протестований у Дніпрі на держпідприємстві "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" в кооперації з іншими українськими підприємствами. Важливо, що всі складові в апараті українського виробництва, крім французької системи електропостачання і бортового передавача. За даними Державного космічного агентства України (ДКАУ), вартість усього проєкту становила 250 млн грн.

Як нам розповіли в КБ "Південне", із цієї суми вартість самого супутника становила близько 110 млн грн. Апарат було виготовлено за допомогою оборотних засобів підприємства. Для запуску супутника потрібна ще й наземна компонента. На рахунках КБ залишалися кошти від нереалізованого у Бразилії проєкту "Циклон-4". Саме вони були направлені на "Січ-2-30" постановою Кабміну. Крім того, була оплачена і послуга із запуску супутника в космос.

За інформацією КБ "Південне", сам супутник почали збирати у 2017 р. Оскільки він виготовлявся у міру знаходження вільних коштів, це було непросте завдання. Утім, фахівці КБ зазначають, що такі апарати можна збирати і за рік.

Голова Громадської ради при ДКАУ Едуард Кузнецов припускає, що держава може компенсувати витрати підприємства на виготовлення супутника "Січ-2-30", і зазначає, що величина його вартості відносна.

Від корисного навантаження на супутник залежать його вартість і рентабельність роботи. "Можна так начинити супутник, що він коштуватиме 500 млн грн. Можна зробити менш змістовне навантаження, зате буде дешевшим. Середня тривалість виготовлення супутника — 26–27 місяців. Якщо виробництво поставлене на потік, тоді супутник може виходити кожні пів року. Не всі супутники дають прибуток, який ми очікуємо. До нерентабельних належать наукові супутники і ті, що виконують далекі космічні місії. До рентабельних — супутники дистанційного зондування, навігації. Найрентабельніші — це супутники зв'язку. Наш належить до супутників з перемінною рентабельністю. Усе залежатиме від вартості тієї інформації, яку він може надати", — каже Едуард Кузнецов.

Частину даних космічного моніторингу іноземні агенції можуть надавати безкоштовно, а за іншу інформацію, особливо щодо безпеки, треба платити, причому показувати тематику запиту, що може бути не завжди добре. Тепер же Україна економитиме ці кошти. Більш того, зможе заробляти. "Вартість знімка, який може робити "Січ-2-30", у межах 100 євро, — розповідає голова комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха. — Щороку Україна витрачає на супутникові знімки понад 35 млн грн. За оцінками профільного міністерства, за рік наш супутник може зробити знімки на 5 млн євро, тобто 15 млн євро за три роки роботи. Це означає, що потенційний прибуток перевищує вартість програми майже вдвічі, але навіть у разі меншого комерційного успіху це все одно досягнення, тому що ми отримуємо свій доступ до даних. А отже, ми будемо більш незалежними і самостійними в ухваленні рішень".

Також фахівці космічної галузі зазначають, що потрібно виховувати замовників даних у своїй країні. Ними може бути аграрний бізнес для отримання інформації про природні явища. Ними можуть бути страхові компанії, галузі логістики, інфраструктури, геодезії. "Якщо з'являться іноземні замовники, ми надаватимемо інформацію і для них, — каже Едуард Кузнецов. — Уже є пропозиції з європейських організацій, щоб цей супутник включити до єдиної європейської системи. У нас давно були такі напрацювання, але супутника не було. Як тільки він увійде нормально в робочий режим, ми відновимо ці переговори".

Космосу потрібна держпрограма

Як повідомляє ДКАУ, запуск "Січ-2-30" — лише перший крок. У планах — розмістити на орбіті ще сім супутників до 2025 р., які також працюватимуть з метою оборони та безпеки. Але самі українські підприємства цю роботу не потягнуть, тому потрібна серйозна держпідтримка і держзамовлення. Власне, жодна космічна галузь у світі не розвивається без солідного сприяння держави.

Восени минулого року Кабмін схвалив проєкт закону "Про затвердження Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2021–2025 рр.". Документ має затвердити Верховна Рада. Він був включений до парламентського порядку денного в середині грудня, але поки що не розглянутий. Остання діюча космічна програма України закінчилася у 2017 р., а без цього держпідтримки не буде.

"Єдиний інструмент, в рамках якого держава у нас щось може замовити, — це національна космічна програма, — каже начальник відділу комунікативного й інформаційного забезпечення КБ "Південне" Сергій Полуян. — Ми сподіваємося, що найближчим часом її буде прийнято, на неї буде виділено фінансування і ми отримаємо роботу. Пропозиції для космічної програми ми маємо — сучасні, гідні, конкурентоспроможні пропозиції щодо супутників високої і надвисокої роздільної здатності. Ми готові виконувати будь-які завдання".

Проєкт космічної програми до 2025 р. передбачає орієнтовний обсяг фінансування 40,78 млрд грн. Із них 15,76 млрд грн — із держбюджету. Решта – з інших джерел, якими можуть стати приватні інвестиції.

"Якщо брати кошти з держбюджету, то на рік це близько 3 млрд грн, — каже директор Асоціації "Космос" Сергій Яцков. — Зрозуміло, що цього недостатньо. Якщо нам необхідний бюджет розвитку, він має бути мінімум у 10 разів більшим. Крім того, передбачено близько 20 млрд грн приватних інвестицій, але ви розумієте, який інвестиційний клімат в Україні, які ризики правові й корупційні.Тому це дуже сумнівне питання. Але якщо дати можливість приватному сектору підтягнути це все, мені здається, це може стати хорошим каталізатором розвитку галузі загалом".

Держпрограма передбачає значний економічний ефект: створення до 2 тис. нових високотехнологічних робочих місць, розвиток науки й залучення до неї молоді, технологічний прогрес тощо. Проте парламент не береться за цей документ не просто так. "У нас виникли питання до змісту, — розповідає Дмитро Наталуха. — Там багато цікавих іамбітних проєктів, але, на жаль, ми не побачили технічного чи економічного обґрунтування під жодним з них. Коли працюєш над таким документом, потрібно заздалегідь знати характеристики технологій, ринки збуту, потенційних партнерів і ефект від програм. Цього в документі немає. Найімовірніше, програма буде прийнята в першому читанні, але якщо у другому ДКАУ не надасть повного обґрунтування, то працювати з нею буде неможливо. Тому, як би ми не підтримували український космос, майбутнього така програма не матиме". За оцінками голови комітету, документ можуть схвалити у першому читанні до кінця весни, а далі слово за ДКАУ.

Мріємо про експорт

Поки ж держпрограми немає, можна розвивати приватно-державне партнерство у космічній галузі, тим більше що у 2019 р. Верховна Рада затвердила Закон "Про приватний космос", який суттєво лібералізував галузь і приватні компанії почали робити замовлення в Україні на космічну продукцію.

"Наразі приватні компанії об'єднуються в єдиний великий національний кластер, — розповідає Дмитро Наталуха. — Уже цього місяця мають відбутися його установчі збори. Він стане потужною одиницею, яку ми просуватимемо по всьому світу. Працюватимемо з партнерами, залучатимемо іноземних інвесторів для спільних проєктів. І над тим, щоб наша країна стала центром нового європейського космічного кластера. Це одне з моїх персональних амбіцій і одне з головних завдань для галузі — створити в Україні центр європейської космічної промисловості. Робота над цим завданням триває вже кілька років, і надалі ми плануємо лише посилювати її значущість і мобілізувати більше ресурсів для її реалізації".

З іноземними інвестиціями в космічну галузь України може бути непросто, тому основним інвестором може бути великий український бізнес. "Ми навряд чи знайдемо іноземного інвестора, який фінансуватиме космічну галузь України, — каже Едуард Кузнецов. — Ніхто не виховуватиме собі конкурента. Німеччина чи Франція ніколи не фінансуватимуть супутники в Україні, бо вони самі створюють супутники. Якщо ми почнемо виробляти супутники тут, ми станемо конкурентами французам, чи німцям, чи тим самим американцям. Уся надія на вітчизняного інвестора. Наприклад, усі наші телеканали працюють на чужих супутниках. Щороку вони платять близько $25 млн за оренду транспондера на чужих телекомунікаційних апаратах, замість того щоб зібратися з силами і профінансувати розробку вітчизняного космічного апарата".

За оцінками експертів, розвивати приватно-державне співробітництво в галузі є більш реалістичною метою, ніж виходити на експорт супутників. Для такого завдання потрібно значно наростити бюджет галузі, а Україні поки що важливо не втратити те, що є, — небагато країн можуть похвалитися такою науковою й освітньою базою, яка є у нас.

"У світі вже є досить зрілі технології, — говорить доктор економічних наук, експерт CMD-Ukraine Ігор Гужва. — Це Франція, Китай, там, де масово в це інвестують. Вони мають серійне виробництво, а нам ще треба навчитися і не втратити компетенції у виробництві, забезпечувати власні потреби. Це класичне імпортозаміщення, тільки тут економіка плюс безпека, коли ми запускаємо свій супутник, самі ним керуємо, повністю його обслуговуємо, експортуємо дані. З часом, коли ми навчимося, можемо говорити про серійне виробництво. Але я думаю, що це вже у наступній космічній програмі".

Слід зазначити, що Україна має успішний досвід створення супутника на експорт. Щоправда, це було досить давно. У 2000-х КБ "Південне" зробило для Єгипту супутник дистанційного зондування Землі EgyptSat-1, який був запущений у 2007 р. Сьогодні, після багатьох років, у КБ "Південне" кажуть, що відчувають у собі сили поборотися на міжнародному ринку. "Ми активуємо, шукаємо замовлення на міжнародному комерційному ринку, — каже Сергій Полуян. — Сподіваємося, що найближчим часом держава у нас щось замовить. Але сказати, що у нас в активній стадії реалізації низка проєктів, ми не можемо. До пуску "Січ-2-30" нам було важко себе позиціонувати на ринку без супутника на орбіті. Ми щиро сподіваємося, що ця подія стане каталізатором у частині нашої комерційної діяльності з супутникової тематики".

Не варто забувати, що космічна галузь — це не лише супутники. Дмитро Наталуха вважає, що багато країн будуть зацікавлені у співпраці з українськими підприємствами у побудові найширшого спектра космічної продукції. "За оцінками Merril-Lynch, розмір космічної індустрії за 30 років досягне майже $3 трлн на рік, — каже він. — І Україна має відкусити шматок від цього пирога".