Корови і війна. Коли в Україні закінчиться молоко
Проблема з експортом молочної продукції стоїть не менш гостро, ніж із експортом зерна. Якщо її не вирішити, в країні виникне надлишок молока і почнеться знищення молочного стада
На світових ринках ціни на молочні продукти за кілька останніх місяців сильно збільшились і продовжують зростати. Але закупівельні ціни на молоко в Україні з травня, на диво, стабільні і коливаються від 9,8 до 12 грн/кг (без ПДВ), залежно від сорту. Причина такої стабільності очевидна: це надлишки готової продукції на складах. Вони сформувалися з початку війни і продовжують накопичуватися в розпал молочного сезону.
Забиті склади
За даними на 1 січня 2022 р. поголів'я корів у сільськогосподарських підприємствах становило 422,1 тис., а продуктивність тварин — у середньому 6860 кг молока на корову за рік (у найкращих господарствах — понад 11 000 кг). До початку війни на складах зібралося сухе молоко, суха сироватка, масло, які планувалося відправити до країн Азії та Африки, — це основні споживачі української молочної продукції. Неможливість експорту продуктів безпосередньо б'є по молочних підприємствах. А вони, своєю чергою, не можуть розраховуватись за поставлену молочну сировину з молочно-товарними фермами. При цьому термін зберігання сухого молока становить у середньому 6-8 місяців, тобто вже зараз він добігає кінця.
Підтримати закупівельні ціни могло б значне зростання експорту молокопродуктів, але з ним проблеми — блокада морських портів. Можна було б постачати "молочку" до Європи залізницею, але зараз за цей канал логістики виробникам доводиться конкурувати з експортерами зерна та іншої агропродукції, та й загалом з іншими галузями, насамперед металургією (раніше ми докладно писали про проблеми з експортом через "Укрзалізницю").
Хоча в грошах все виглядає непогано: у червні експорт молочних продуктів становив $23,9 млн, що на чверть більше за торішній показник і на 43,7% — за показник лютого. Основною причиною приросту стало зростання світових цін на молочні продукти.
Наразі оператори українського ринку молока намагаються утримати закупівельні ціни хоча б на нинішньому рівні, щоб не підштовхнути господарства до масового скорочення поголів'я. Але якщо ситуація з експортом не зрушить з мертвої точки, вже восени безліч корів доведеться пустити під ніж. Цілком імовірно, що так і станеться: за оцінками експертів, цього року експорт молочних продуктів через порушення логістики сильно впаде. Експорт масла — з 10 тис. т у 2021 р. до 7 тис. т; сироватки — з 20 тис. т до 14 тис. т. Ще гірша ситуація із сирами, оскільки їх основні ринки збуту — Казахстан та Узбекистан, логістика на які заблокована через війну.
На нещодавній експертній дискусії "Логістичні шляхи експорту української молочної продукції" директор з розвитку молочного бізнесу компанії Olam Food Ingredients Ukraine Юрій Шевчук констатував: "Через війну значну кількість нашого товару було заблоковано в порту Одеси. Частину продукції планували вивезти контейнерним потягом до Ізмаїлу та звідти баржами до Констанци, а потім до Малайзії, цей логістичний шлях став нереальним, тому що зерновики забрали всі баржі, був варіант поставити все на колеса і траками відправити контейнери до Констанци. Але логістика становила понад $9 тис. до порту Малайзії — це понад $400 за 1 т. До війни логістика від заводу до портів Азії коштувала $100 за 1 т".
Втрата стада
Нині в Україні профіцит сирого молока становить понад 200 тис. т, що еквівалентно 18 тис. т сухого молока або 9 тис. т масла. Молоковиробники намагаються налагодити транспортування своєї продукції через Польщу. Найреальніший шлях — везти через Гданськ, де логістика коштує $220-230 за 1 т.
Крім того, що логістика подорожчала більш ніж удвічі, через війну у виробників молочної продукції є додаткові витрати і проблеми. Наприклад, складність з укладанням нових контрактів через те, що не можна гарантувати терміни поставки; зростання ціни на енергоносії; додалася заставна вартість рефрижераторних контейнерів. Адже молочні продукти зберігаються набагато гірше і менше, ніж зерно, з яким "молочка" змушена зараз конкурувати за вузькі канали експортної логістики.
Усе це може призвести до того, що Україна втратить дуже значну частину свого і так не надто великого стада великої рогатої худоби. Як кажуть в Асоціації виробників молока (АВМ), лише за три перші місяці війни близько 800 молочно-товарних ферм України втратили не менш як 50 тис. корів, їх загальна оцінна вартість становить понад $136 млн. Усього ж у районах, що постраждали від війни, загинуло понад 200 тис. голів великої рогатої худоби (ферми та присадибні господарства), понад 50 тис. овець та кіз, 290 тис. свиней та безліч птиці.
Генеральний директор АВМ Ганна Лавренюк каже: "За оптимістичним сценарієм, до кінця року промисловий сектор може втратити 70 тис. корів, за песимістичним — понад 100 тис. корів залежно від ситуації на фронті та деокупації українських територій".
Області, які перебували чи залишаються в зоні бойових дій та в окупації, до війни постачали на переробку 42% усього українського молока. Тепер агропідприємства на прифронтових та окупованих територіях скоротили надої більш як на 50%. Зменшилося виробництво молока також у безпечних регіонах — тут це сталося через руйнування ланцюжків постачання.
Заради справедливості слід зазначити, що молочники заходу та центру країни швидко повертаються до довоєнного рівня виробництва. Ба більше, нерідко їм вдається перевершити його. Не в останню чергу завдяки гарній погоді і невисоким цінам на фуражне зерно — і перший, і другий фактор сприяють низьким цінам на корми, тим самим знижуючи собівартість молока. На думку гендиректора АВМ, завдяки цьому постачання молока на переробку від промислових ферм, попри на втрату частини територій та поголів'я ВРХ, цього року виявляться на рівні 2 млн т. У 2021 р. воно становило 2,75 млн т, тобто падіння виробництва поки що не таке велике, як можна було очікувати.
Але наразі все залежить від компаній-експортерів молочної продукції. Якщо вони не зможуть вивезти заплановані обсяги молочки, внутрішній ринок впаде, і неминуче почнеться вирізання поголів'я молочних корів. Отже, вивезення продукції на експорт зараз є критичним: це питання виживання всієї молочної індустрії.
Для внутрішнього споживання Україні з надлишком вистачить молока у будь-якому разі, навіть за сильного зниження поголів'я ВРХ. Але шкода втрачати таку рентабельну орієнтовану на експорт галузь. Тим більше, що її відновлення у мирний час займе не менш як сім років. Інвестиції в нову ферму становитимуть $7-10 тис. на одну молочну корову, це одні з найбільших інвестицій у тваринництві. Окупність таких проектів — до 10 років.
