Конфіскація Промінвестбанку. Як Росія може нажитися на Україні

Війна судова - священна війна

У відповідності з рішенням Стокгольмського арбітражу Україна вже отримала $2,9 млрд компенсації від "Газпрому", причому майже мільярд тут же був витрачений на латання бюджетних дірок, выгрызенных попереднім урядом в "сирі" держбюджету: 13 млрд грн наприкінці грудня майже синхронно з отриманням російської компенсації і 10 млрд грн у лютому у вигляді авансового платежу податку на прибуток "Нафтогазу". Але добре, що ці гроші у нас були. Погано те, що ні Ощадбанк в контексті паризького судового рішення щодо відшкодування збитків у зв'язку з анексією Криму, ні інші позивачі поки так і не змогли змусити Росію заплатити за вже виграним позовами в міжнародних судах. Москва поки заплатила лише там, де їй це було вигідно: "Нафтогазу" для розблокування транзитної угоди на найближчі п'ять років, компенсувавши кошти, сплачені за позовом, скороченням майже в два рази плати за транзит свого природного газу по території України, а також виплативши своєрідні відступні за запуск "Північного потоку - 2", на що кулуарно наполягала Німеччина. І росіяни явно не були проти, враховуючи ті геостратегічні вигоди, які вони отримають, посилюючи свою незалежність від українського маршруту транзиту газу.

Але, приймаючи дари данайців у вигляді виплат за Стокгольмського арбітражу, Україні потрібно відтепер максимально виважено продумувати будь-які дії, які можуть торкнутися юридичні інтереси РФ, особливо в рамках тих судових проваджень, які вже активовані в міжнародних судах. Адже якщо б Росія не виконала рішення Стокгольмського арбітражу за позовом "Нафтогазу" на $2,9 млрд, то Україна на правах паритету могла точно так само відмовитися виконувати будь-яке інше рішення, але вже на користь РФ. Наприклад, по так званому боргу Януковича, за яким ховається формальний випуск єврооблігацій, куплених російським Фондом національного добробуту і розвитку. Цілком можливо, що рішення лондонської Феміди буде на користь Москви, так як такі суди, як правило, не беруть до уваги політично вмотивовані аргументи, і якщо Україна вважає цю позику політичним хабарем, то вона повинна була надати неспростовні докази цього факту. І наша країна не зможе відмовитися від вступили в законну силу рішень міжнародних судів не в свою користь (якщо вони будуть) на тій підставі, що "Росія не платить".

Але крім ризику лондонського суду з питання виплати заборгованості по зовнішнім боргом у нас існують і інші цілком відчутні перспективи негативних судових рішень.

Хоча починалося все добре. Ще в 2015 р. група компаній "Приватофис", "Еверест Істейт", "Аеробуд" та інші, які, за інформацією "ЛІГА. Фінанси пов'язані з Ігорем Коломойським, подали міжнародний позов щодо компенсації втраченої в Криму нерухомості. Сума склала $159 млн. Міжнародний арбітраж прийняв рішення стягнути з РФ ці кошти.

Але виграш міжнародних судів нічого, окрім моральної сатисфакції, власникам постраждалих компаній не приніс. І тоді в Україні розгорнулася справжнє полювання "на москаля". Якщо говорити про виконавче провадження, то тут "хто перший встав - того і тапки", хто встиг схопити найбільш ліквідний актив "під реалізацію", той і має найбільші шанси на отримання своїх грошей.

Полювання за тапками

У минулому році така полювання почалося за акціями Промінвестбанку. У травні державний виконавець наклав арешт на акції банку за позовом групи компаній, які виграли міжнародний арбітраж. Всього було заарештовано 97,7726% акцій. Як випливає з матеріалів судового розслідування: "Акції ПАТ "Промінвестбанк" в загальній кількості 99,7726% належать Державної корпорації розвитку "ВЭБ.РФ", юридичній особі, створеному за законодавством Російської Федерації, і резиденту Російської Федерації".

Весь минулий рік ситуація навколо ПІБ являла собою чехарду судових рішень, коли примусовий продаж акцій банку то блокували, то розблокували.

Представники ВЕБ як власника банку намагалися заблокувати його продаж не тільки в українських судах, але і в міжнародних. За позовом росіян 28 серпня 2019 р. Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма виніс рішення про заборону примусового продажу акцій ПІБ і навіть зажадав відшкодувати Зебу судові витрати. Так як справа набувало міжнародний резонанс, наш Мін'юст подав апеляцію на це рішення. І от 2 березня надзвичайний арбітр, розглянувши апеляцію, підтвердив заборону на відчуження акцій банку. Таким чином, міжнародний арбітраж прийняв необхідні заходи щодо тимчасового призупинення процедури так званої непрямої конфіскації активів. В усякому разі в такому ключі інформація подавалася російською стороною, хоча не було і спростувань. Але вже тоді росіяни передчували швидку розв'язку. Як заявив віце-президент ВЕБ Ігор Краснов, російська сторона спору "всерйоз побоюється, що Україна порушить забезпечувальний захід і спішно проведе аукціон".

І він таки відбувся: 4 березня 2020 р., незважаючи на заборону Стокгольмського арбітражу, на фондовій біржі ПФТС за заявкою державної виконавчої служби були продані 99,7726% акцій ПАТ "Промінвестбанк". Сума угоди склала 268,71 млн грн, покупець за умовами торгів названо не було.

Відповідно, тепер вже російський ВЕБ отримує повне право звернутися в той же Стокгольмський арбітраж з вимогою виплатити йому компенсацію за експропріацію його інвестицій. За оцінками ВЕБ, сума позову може включати як вартість активу, так і упущену вигоду. Логічно, що росіяни будуть вимагати повернути їм стільки ж, скільки вони витратили на придбання Промінвестбанку, тобто $2,7 млрд (знайома сума?).

Що стосується упущеної вигоди, то тут все залежить від фантазії адвокатів, але ці суми рідко присуджуються міжнародним арбітражем.

Вже після аукціону з продажу той же Ігор Краснов заявив: "Ми докладемо всі законні зусилля для компенсації наших втрат за рахунок активів України на території іноземних юрисдикцій".

Примітно, що новий покупець акцій банку не отримав попередній дозвіл НБУ на придбання значного пакета володіння (10% статутного капіталу і вище), про що регулятор не забув повідомити Мін'юст (який керує державною виконавчою службою), так і організатора торгів. Виходячи з букви закону, у нового покупця тепер є два шляхи: погоджувати свою покупку з НБУ чи ні. У першому випадку він може отримати штраф і "бан" від регулятора, у другому - відкликання банківської ліцензії за непрозору структуру власності (визнання банку проблемним, а потім неплатоспроможним). Можливо, при продажу акцій в договір купівлі-продажу було "зашито" відкладальне умова стосовно того, що право власності на цінні папери переходить лише після узгодження і ідентифікації покупця в НБУ. В такому випадку штрафу вдасться уникнути.

Валіза без ручки

З точки зору фінансових показників ПІБ не представляє особливого інтересу: статутний капітал "з'їдений" збитками, загальні активи 38,4 млрд грн при резервах під непрацюючі кредити юросіб в 30 млрд грн. Активні кошти в інших банках компенсуються міжбанківськими зобов'язаннями. Кредитний портфель на 4,2 млрд грн, а також інвестиційна нерухомість з основними засобами на 1,8 млрд грн. Зате мінімальні зобов'язання перед клієнтами - 134 млн грн - і це в основному юридичні особи (108 млн грн). Гроші населення - всього 26 млн грн. З іншого боку, банк явно коштує дорожче заплачених за нього 268 млн грн, навіть приймаючи на віру слух про те, що його будинок у центрі Києва вже змінив свого власника.

Фінансові показники "Промінвестбанку" на 1 лютого 2020 р., млн грн

Джерело: НБУ

Якщо новий власник планує розвивати банк, то йому доведеться розщедритися, адже за даними стрес-тестування, проведеного НБУ в 2019-му, при реалізації базового сценарію банк потребував докапіталізації на суму 4,6 млрд грн і на 6,3 млрд грн - при негативному. Навіть незважаючи на виконання Промінвестбанком плану заходів, його потреба в нових вливань з боку акціонера станом на кінець третього кварталу минулого року становила від 2,7 до 3,9 млрд грн.

Дві версії

А тепер спробуємо сформувати версію подальшого розплутування цього клубка інтересів. Підкреслюємо - все нижченаведене варто сприймати саме як версію, адже реальних даних поки немає і все грунтується на чутках і припущеннях. ПІБ представляє собою інтерес виключно як сховище проблемних активів. Йому багато хто, і повинні багато. Серед позичальників банку фігурували великі ФПГ південно-сходу країни. Найкращий спосіб не віддавати старі кредити і розблокувати застави - це купити задешево самого кредитора. Причому це можна зробити як безпосередньо, так і через споріднену групу. За неперевіреною інформацією Stokworld, банк купив інвестфонд одна з найбільших ФПГ країни, але не пов'язана з позивачем.

До речі про позивача, еквівалент 10 млн євро компенсації - явно не та сума, яка йому сильно допоможе. З іншого боку, що заважає домовитися з покупцем акцій щодо того, що інтереси ініціатора примусового продажу можуть бути враховані при подальшій "розшивці" кредитного портфеля. У цій схемі продаж банку ініціювала одна сторона, а вигоду від рішення кредитного "причепа" отримає інша. Модерувати процес буде третя. Що заважає їм домовитися про взаємозалік?

При цьому і росіяни можуть виявитися не в програші. У них з'являється вірний шанс на оскарження продажу банку в Стокгольмському арбітражі, адже заборона останнього на відчуження акцій був просто порушений. І держава Україна цілком може бути зобов'язано повернути Зебу як власнику, права якої були порушені, зазначені вище $2,7 млрд. А це джек-пот для Москви, адже при ринковій продажу, росіяни не змогли б отримати і в десять разів менше.

Якщо ж уявити собі і зовсім апокаліптичний варіант, при якому наша країна насправді заплатить ці гроші, вийде, що в результаті даної угоди виграли абсолютно все: РФ, яка отримала все витрачений на придбання активу (який з урахуванням як західних, так і українських санкцій перетворився на валізу без ручки і ринкова капіталізація якого знизилася в десятки разів); група компаній, які звернулися з позовом до РФ, адже вони отримали свої гроші; великі позичальники банку, отримали вікно можливостей для вирішення своїх проблем з позиками та заставами; покупець банку, який став модератором цього захоплюючого процесу. Хоча ні. Не Все в профіті. Адже так не буває і хтось повинен платити. В даному варіанті розвитку подій - заплатить держава.

А може бути, все зазначене вище не збудеться і вже скоро новий власник узгоджує покупку в НБУ і перетворить ПІБ в динамічний національний банк промислового розвитку, яким він і був колись. А позивач задовольняється 268 млн грн - і росіяни в черговий раз програють Стокгольмський арбітраж. Як казав колись врятувався після корабельної аварії підліток у романі "Життя Пі": "Вам яка версія подобається?"