Боргів три роки чекають. Чи можна захистити від колекторів валютних позичальників

На початку жовтня президент Володимир Зеленський підписав закон, що продовжує до 21 квітня 2021 р. дію мораторію на стягнення майна, яке було надано позичальниками банківських кредитів у вигляді забезпечення. Йдеться переважно про житло, яке було куплено або закладено в банки під валютні позики.

Однак не встигли просохнути чорнила президентської ручки на тексті закону, як група депутатів від "Слуги народу" на чолі з Олександром Дубинським, який був ініціатором продовження мораторію, зареєструвала в Раді новий законопроєкт — № 4204, який передбачає нові послаблення для валютних позичальників, які досі так і не погасили свої кредити.

Плюси і мінуси

Зокрема, законопроєкт передбачає норму, яка повинна впорядкувати стягнення боргів у позасудовому порядку. Пропонується ввести граничний термін для такого виду стягнення в 3 роки (як і через суд або нотаріуса).

Депутати хочуть ввести цей граничний термін для того, щоб, за словами Дубинського, зупинити масові позасудові стягнення, які влаштовують зараз банки-кредитори, незважаючи на діючий мораторій. Він додав, що сьогодні в позасудовому порядку вимагаються іпотеки за дуже старими кредитами, де заборгованість виникла 10 або більше років тому. "Тобто, коли банківські юристи розуміють, що пропустили строки позовної давності, вони намагаються стягнути застави в позасудовому порядку. Не гребуючи підтасуваннями і порушеннями правил", — зазначив депутат.

Ще плюси цього законопроєкту — він пропонує при реструктуризації боргів позичальників перед банками, яка введена Кодексом за процедурами банкрутства, враховувати вже сплачене тіло кредиту і відсотки, і встановити, що загальні зобов'язання боржника не повинні перевищувати вартості іпотечного майна. Якщо ж боржник в процесі погашення вже сплатив банку більше, ніж коштує іпотечне житло, то тоді настає повне прощення боргів.

Також боржники по цьому законопроєкту отримають право першочергового викупу власного кредиту (тобто, отримають перевагу перед фінансовими компаніями-колекторами), і ануїтетна схема погашення кредиту буде змінюватися на стандартну.

Однак в законопроєкті є і норми, які складно назвати "рукою допомоги" боржникам, які потрапили в складне становище через те, що їхні валютні кредити після девальвації гривні в перерахунку на національну валюту зросли в кілька разів. Зокрема, автори законопроєкту пропонують дозволити за пільговою ставкою реструктуризувати кредити, заставою за якими виступає житло більшої площі, ніж дозволено зараз.

Сьогодні, згідно з Кодексом за процедурами банкрутства, можна реструктуризувати борги, заставою за якими виступають квартири площею до 60 кв. м і будинки — до 120 кв. м. Депутати ж пропонують збільшити цю площу для квартир до 140 кв. м, будинків — до 250 кв. м. Це вже явний перебір, оскільки можливість реструктуризувати борги за пільговою ставкою отримають ті, хто купив явно не соціальне житло і тепер "тягне" цей кредит з останніх сил. Така норма дасть пільги тим, хто купив за кредитні гроші просторі апартаменти, і тепер просто не хоче в процесі врегулювання боргів з банком переселитися в квартиру поменше. Чим зумовлене таке підвищення метражу — незрозуміло, депутати ці цифри нічим не пояснили.

Хитрі боржники і ненаситні банки

Продовжений до квітня наступного року мораторій на стягнення іпотечного житла повинен був дати ще один перепочинок валютним позичальникам, і новий термін — щоб вони встигли врегулювати свої проблеми з банками і колекторами. Однак після прийняття мораторію, зазначив старший партнер юридичної фірми Ario Юліан Хорунжий, кількість звернень від клієнтів, які хочуть врегулювати питання заборгованості з банками, різко знизилася. "Ми бачимо повне зниження інтересу людей до реструктуризації боргів. Боржникам стало зрозуміло, що можна не виконувати зобов'язань і санкцій за це не буде", — сказав він.

Однак в тому, що боржники не погашають кредити, іноді винні і самі банки. За словами юриста, є випадки, коли кредит в $200 тис. Після нарахування відсотків і штрафів виріс до $2,7 млн. "Зрозуміло, що в такій ситуації прийти до прийнятних умов реструктуризації дуже важко", — зазначив Юліан Хорунжий.

Крім того, банки іноді і самі не хочуть йти на поступки в процедурі позасудової реструктуризації боргів.

Тому, швидше за все, процедура врегулювання проблеми валютних позичальників буде і далі вдосконалюватися, і крім законопроєкту від Дубинського можуть з'явитися і інші. Наприклад, депутат Верховної Ради Тарас Тарасенко зазначає, що, незважаючи на мораторій, житло продовжують стягувати, і пропонує свій варіант вирішення проблеми: позичальник матиме право першочергового викупу своїх обов'язків; неоподаткована норма житла — 60 кв. м для квартири і 120 кв. м для дому; реструктуризація боргу для позичальника застосовується тільки до одного об'єкту іпотеки; списана заборгованість не обкладається податком на прибуток. Крім того, Тарасенко вважає, що дуже важливо встановити мінімальний платіж на користь кредитора, виходячи з матеріального стану позичальника, щоб останній не був змушений віддавати банку все зароблене.

Скільки заборгували банкам

Скільки ж таких боржників, які все ще не можуть розплатитися за валютними кредитами, видача яких була припинена ще в 2009 р.?

Наприклад, Національний банк України, який виступав проти продовження мораторію, заявляв, що він не дозволить врегулювати борги 44 тис. позичальників на загальну суму $29 млрд. Однак деякі фахівці вважають, що кількість боржників за 11 років вже значно знизилася — частина погасила свої зобов'язання перед банками, частина — віддала ці борги колекторським компаніям, які викупили борги. За оцінкою ексконсультанта Світового банку Анни Муріно, на сьогодні в банках проблемних валютних кредитів залишилося всього лише на $1,6 млрд.

Однак цих боржників, які залишилися, можна розділити на дві групи. Перша — ті, хто дійсно через девальвацію гривні і борг перед банком, який виріс у декілька разів, просто фізично не можуть його обслуговувати, оскільки не вистачає для цього доходів, а іпотечне житло для них — єдине. Друга група боржників — це ті, хто може реструктуризувати борг, але не хоче робити цього з принципу, оскільки бажає погасити його за тим курсом, за яким він його брав в банку.