Нацбезпеку на продаж. Хто насправді вивозив "Мотор-Січ" в Китай

Служба безпеки України зуміла зловити чорну кішку в темній кімнаті і це при тому, що ніякої кішки там і в помині не було
Фото: УНІАН

Як випливає з рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 7 вересня 2017 р., на прості іменні акції АТ "Мотор-Січ", які обліковуються на рахунках депозитарного установи СП ТОВ "Драгон Капітал", було накладено арешт. Клопотання слідчого було погоджено з органами прокуратури.

Аргументація слідчого надзвичайно цікава. На думку наших правоохоронців, досудовим розслідуванням було встановлено, що в 2016 р. невідомі особи з числа нинішніх і колишніх посадових осіб і кінцевих бенефіціарних власників "Мотор-Січі", діючи за попередньою змовою між собою, з метою ослаблення держави шляхом руйнування зазначеного підприємства як об'єкта, що має важливе народнохозяйтсвенное і оборонне значення, здійснили ряд правових дій для продажу контрольного пакета акцій на користь іноземних компаній, які задумали перемістити виробничі потужності за межі України. Далі йде перерахування всіх офшорок, які були ланками ланцюга перепродажу підприємства.

Спробуємо все-таки розібратися, хто кому Богуслаєв. Так, саме В'ячеслав Олександрович Богуслаєв всі останні роки був нерозривними нитками пов'язаний з підприємством "Мотор-Січ", ставши, по суті, його синонімом. Фігура помітна, видний член Партії регіонів, ніколи не приховував своїх проросійських поглядів, що саме по собі може привернути увагу служб, що відповідають за національну безпеку. І ось слідчі встановили, що 25 лютого 2015 р., між підприємством і китайською компанією Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment Co., Ltd. був підписаний меморандум про співробітництво, яке повинно було трансформуватися у створення в місті Чунцін (КНР) заводу по виробництву авіаційних двигунів.

В рамках даного меморандуму в Китай вже попрямувала група українських фахівців для налагодження виробництва. Крім того, 6 квітня 2016-го "Мотор-Січ" отримала від компанії Skyrizon Aircraft Holdings Limited кредит у розмірі $100 млн під 0,3% річних на термін 10 років. Неважко помітити, що подібні умови кредитування не можна назвати ринковими навіть для ліквідних західних компаній, не кажучи вже про українських, чий кредитний рейтинг придавлений "сміттєвим" суверенним рейтингом.

Крім того, протягом 2016 р. громадянин України (передбачається, що це Богуслаєв) продав 56% акцій ПАТ "Мотор Січ" довіреним особам власника китайської Beijing Skyrizon. Згідно з текстом рішення суду громадянин України, який нібито здійснив продаж акцій "Мотор Січі", раніше безпосередньо володів 15,83% акцій підприємства. Також йому належали 34% компанії через підконтрольні структури.

Тобто схема, згідно СБУ, виглядає так: меморандум про будівництво потужностей в Чунціні, наддешевий кредит у $100 млн, продаж акцій "Мотор Січі" і... вивезення потужностей в Китай. Здавалося б, злочин наявності...

Проте в травні цього року перший віце-прем'єр і міністр економіки Степан Кубів побував у Китаї на форумі "Один пояс. Один шлях", за підсумками якого заявив, що перший авіаційний двигун, зібраний у рамках співпраці між "Мотор Січ" і Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment Co. Ltd, може бути продемонстрований вже в кінці цього року, при цьому проект по створенню в Чунціні відповідного спільного заводу був названий "одним з пріоритетів уряду" (природно, нашого). Перший віце-прем'єр також повідомив про готовність китайців інвестувати $250 млн і саме АТ "Мотор Січ". Тут тобі, можна сказати, на найвищому державному рівні спільне підприємство "освячують", а потім, але вже на вищому слідчому рівні, зраджують анафемі. Причому хочуть посадити за те, за що ще кілька місяців тому хотіли нагородити. Але це що стосується спільного підприємства в Чунціні. А як з перепродажем акцій? Виявляється, це не заборонено законом і виглядає злочином лише у разі вивезення підприємства.

Держава у свій час дало зелене світло приватизації підприємства, яке могло залишитися у державній власності, але, тим не менш, було корпоратизовано. Сьогодні це відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть спокійно котируватися на фондових біржах, продаватись-купуватись на позабіржовому ринку цінних паперів, бути об'єктом фондових спекуляцій і заробітку.

В Україні, незважаючи на постійні мантри про національну безпеку, так не введені законодавчі обмеження на обіг цінних паперів емітентів, чия продукція має військове або подвійне призначення.

Сьогодні ці акції може купити хто завгодно, навіть інвестор з РФ. Чому подібні закони досі не прийняті?

Є небезпідставна думка, що проблема навіть не стільки у ворожому вплив п'ятої колони, скільки в силі золотого тільця. Для представників еліти набагато приємніше в ручному режимі регулювати "інвестиційний процес", ніж діяти за встановленими правилами та ще й під контролем всюдисущої громадськості. Це на Заході діє відомий принцип: не знаєш, як вчинити, роби по закону. Наші правоохоронці завжди знають як діяти.

Крім того, з подібними законами потрібно бути дуже акуратними, адже до 50% нашої економіки до 1991 р. працювало на оборонку. Так, багато хто вже перекваліфікувалися, але "ручки-то пам'ятають". Отже, будь-які законодавчі обмеження на купівлю акцій таких підприємств можуть надовго заблокувати інвестиційний процес, настільки необхідний для подальшої модернізації нашої промисловості. Тут потрібна золота середина.

Що стосується ситуації з "Мотор-Сичью", то, природно, ніхто не хотів вивозити потужності заводу в Китай, в місто Чунцин. Це абсурд. Насправді ми стали свідками, коли останні крихти нашого наукового і виробничого потенціалу "підмітають" ті країни, які з "майстерні світу" хочуть стати лідерами інновацій і наукових розробок. Першу скрипку тут грає Китай, який вже не задовольняється роллю мануфактури США, а хоче сам виготовляти складну техніку, в тому числі авіаційну. А для цього необхідно придбати все, що залишилося в таких країнах, як Україна, від потужного колись ракетобудування і авіабудування, попутно забравши на ситі хліба кращих фахівців.

У цьому ж ряду деіндустріалізації стоїть і продаж в 2015-му нашим "Антоновим" Саудівській Аравії заводу з випуску літака АН-132, у відповідність з якою саудити отримають всі необхідні креслення та право інтелектуальної власності.

Іран також створює на базі нашого АН-140 свій військово-транспортного літака Faraz-140T. Навіть школяр розуміє, що цивілізована країна продає готові літаки, а не готові заводи з їх виробництва разом з правами інтелектуальної власності.

Ситуація з "Мотор-Сичью" з цієї ж ланцюга подій. У випадку з літаками, обійшлося без криміналу з однієї простої причини - "Антонов" контролюється державою, і чиновники змогли спочатку закласти свій інтерес у розбазарювання інтелектуальної власності країни.

Ну а "Мотор-Січ", по суті, належить (або належала) одному господареві, який не вважав за потрібне ділитися, понадіявшись на міжнародний авторитет Китаю. Але ні це, ні вояж першого віце-прем'єра не зупинили слідчих СБУ. Справедливості заради варто помітити, що китайці, здійснюючи концентрацію акцій підприємства, не отримали відповідного дозволу нашого Антимонопольного комітету. За що могли бути оштрафовані. Але АМКУ, грає в цій партії роль суфлера під сценою: на арену виходять силовики, які відверто трохи витерли ноги об інвестиційний імідж України.