Коломойського не змогли відірвати від труби
Історія підгортання ПАТ "Укртранснафта" дніпропетровської бізнес-групою почалася в середині 2009 р. з призначення головою державного нафтотранспортного монополіста менеджера Ігоря Коломойського Олександра Лазорка. До останнього часу вважалося, що на цій посаді його головним досягненням було рішення про викачування так званої технологічної нафти з простоюють трубопроводів "Укртранснафти" і їх подальша передача на зберігання "приватівських" нафтопереробних заводів. Таким чином, в резервуарах НПК "Галичина", "Нафтохімік Прикарпаття" і "Укртатнафти" тоді виявилося відповідно 46,7 тис., 102 тис. і 240 тис. тонн сировини, за зберігання якого державне ПАТ зобов'язався платити за 6,4 грн./добу з однієї тонни.
Після того, як в минулому році Лазорко був звільнений з "Укртранснафти", компанія вирішила припинити партнерські відносини з заводами "Привату". Цей процес очолив новий менеджер державної компанії Микола Гавриленко.
На сьогоднішній день йому вже є чим хвалитися. Наприклад, по епізоду відносин з "Галичиною" його юристам вдалося місяць тому отримати постанову Київського апеляційного господарського суду про визнання "уявним" договору на зберігання нафти. Спираючись на цей висновок, в ПАТ розраховують піти аналогічним шляхом у відносинах з "Нафтохіміком Прикарпаття" і "Укртатнафтою".
Анулювання цих угод — аж ніяк не справа принципу. Домігшись скасування договорів з нафтопереробниками, "Укртранснафта" отримає можливість не платити за їх рахунками, пред'явлених як раз на підставі контрактів про зберіганні нафти. Правда, навіть при такому розвитку подій компанії під керівництвом Гавриленко не вдасться позбутися нав'язаного партнерства з "Приватом". Як стало відомо "ДС", що минулого тижня "Укртранснафта" програла інший ключовий спір Ігорю Коломойському.
Мова йде про протистояння, в рамках якого державний транспортувальник нафти намагався розірвати контрактні відносини з ПАТ з іноземними інвестиціями "Синтез ойл", в які сторони вступили в грудні 2009 р. Підписаний тоді контракт передбачав, що "Укртранснафта" буде надавати послуги з транспортування нафти, а "Синтез ойл" їх оплачувати.
За попередніми планами мова йшла про прокачування від 3 до 6 млн т сировини в рік. При цьому сторони домовилися, що договір буде діяти 5 років з моменту підписання, але за цей час вони встигли підписати кілька угод, які фактично змінили основоположні пункти вихідного документа. Особливо виділяються два факти. Перший — це домовленість про пролонгацію контракту на три роки — до 31 грудня 2017 р. Другий — згода "Укртранснафти" розширити список магістралей, "резервних" за "Синтез ойлом". Так, якщо спочатку ця компанія претендувала на безвідмовну прокачування нафти по каналу "Приймально-здавальний дільниця "Одеса — "Кременчуцький НПЗ", то після внесення змін "Приват" отримав гарантії прокачування сировини (у разі подання ним відповідної заяви) з Одеси в напрямку згаданих НПК "Галичина" і "Нафтохімік Прикарпаття".
За даними компанії, за весь період дії контракту "Синтез ойл" жодного разу не виконав зобов'язань щодо надання мінімальних гарантованих обсягів сировини для прокачування (3 млн т). З-за цього у Миколи Гавриленко стали говорити про упущену вигоду держкомпанії, оцінивши її в 312 млн грн.
Саме таку суму юристи "Укртранснафти" і намагалися стягнути з партнерів в суді, але ці спроби відмовилися безперспективні: 29 березня Вищий господарський суд України відмовив у задоволенні касації ПАТ на рішення нижчих інстанцій, пояснивши свою позицію закінченням терміну давності претензій.
З боку процес виглядає так, ніби не сталося нічого нового — "Укртранснафта" не отримала чергову велику суму грошей. Але насправді ціна питання значно вище. За даними "ДС", виграш у цьому спорі у Гавриленко розраховували використовувати як привід для порушення питання про розірвання цього контракту з "Синтез ойлом". Але в нинішніх умовах це нереально, а значить, у "Привату" буде можливість ще майже два роки контролювати роботу основних трубопровідних гілок "Укртранснафти".