Коли працювати вигідно. Що таке рентабельність

Слово "рентабельність" походить від німецького поняття rentabel — прибутковий, корисний. Отже, рентабельність — економічний показник, що відображає ефективність використання ресурсів: сировини, робочої сили, грошей і інших активів (матеріальних і нематеріальних).

Розрахунок рентабельності проводиться з метою спрогнозувати прибуток, порівняти компанію з конкурентами або передбачити прибутковість інвестицій. Рентабельність компанії обовʼязково оцінюється перед її продажем або, скажімо, виходом на біржу: підприємство, яке приносить більше прибутку на певний обсяг споживаних ресурсів, коштує дорожче.

Економісти розрізняють (і розраховують) кілька різновидів рентабельності:

• Рентабельність продажів (return on sales, ROS), яка показує частку прибутку у виручці. Розраховується як відношення операційного прибутку за певний період до виручки, отриманої за той же період. ROS часто використовується для оцінки операційної ефективності компаній.
• Рентабельність активів (return on assets, ROA), відображає обсяг прибутку на кожну суму, вкладену в майно підприємства. Відображає ефективність діяльності компанії. Вираховується за формулою: ROA = Чистий прибуток за період/Середня величина активів за період.
• Рентабельність виробництва (return on production, ROP), показує, яку величину прибутку приносить кожна одиниця задіяних у виробництві ресурсів. Він розраховується як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів та оборотних коштів підприємства.
• Рентабельність власного капіталу (return on equity, ROE), відображає ефективність діяльності компанії — віддачу на інвестиції акціонерів з точки зору облікового прибутку. Розраховується шляхом ділення чистого прибутку за певний період на власний капітал організації.
• Рентабельність основних виробничих фондів (return on fixed assets, ROFA), показує прибутковість від використання основних засобів, які задіяні у виробництві продукту або послуги. Розраховується як відношення чистого прибутку до вартості основних засобів.
• Рентабельність інвестицій (return on investments, ROI), показує прибутковість інвестицій. Може використовуватися для будь-яких видів вкладень: банківських вкладів, облігацій, акцій і т. д. ROI розраховується як відношення доходу від інвестицій до їх вартості.

Коефіцієнт рентабельності — головний показник, що дає розуміння, наскільки ефективно використовуються ресурси. Він розраховується як відношення прибутку до ресурсів, витрачених на її отримання. Тобто найпростіший підрахунок рентабельності — взяти прибуток і поділити її на той показник, рентабельність якого потрібно зʼясувати.

Коефіцієнт може виражатися в конкретній величині прибутку, отриманої на одиницю вкладеного ресурсу, а може — в процентах.

Наприклад, компанія виробляє пухирці. Один квадратний метр фібістона, необхідного для виробництва пухирців, коштує 1000 грн, а одна упаковка пухирців, яка з нього виходить, — 5000 грн. При цьому для виробництва пухирців потрібні витратні матеріали на 50 грн; ще 200 грн за упаковку потрібно сплатити майстру з виготовлення пухирців.

Значить, рентабельність виробництва однієї упаковки пухирців складе 5000 грн/(1000 грн + 50 грн + 200 грн) = 4, або 400%.

Тут все просто: мінімальний прибуток, що покриває витрати компанії, називається "порогом рентабельності". Часто використовується синонім — "точка беззбитковості".

Іноді люди, які вивчають економіку підприємства, плутають рентабельність виробництва і рентабельність проєкту. Однак це різні коефіцієнти, використовувані, відповідно, для різних цілей.

Рентабельність проєкту вираховують, коли хочуть оцінити ефективність інвестицій в новий бізнес. Зазвичай саме виробництво при цьому ще не створено і не запущено, так що оцінити його рентабельність "за фактом" не вийде. Тобто рентабельність проєкту — передбачуване ставлення майбутнього прибутку до сукупності всіх витрат, необхідних для запуску бізнесу. Цей показник більш важливий для інвесторів, в тому числі потенційних.

Нагадуємо, що рентабельність — це відношення чистого прибутку до інших показників: вартості основних фондів, оборотних активів, капіталу, інвестицій і т. д. Це означає, що підвищити рентабельність можна або підвищуючи значення чисельника — тобто прибуток, або зменшуючи знаменник — капітал, обсяг використовуваних активів, інвестиції і т. д.

Так, щоб підняти рентабельність продажів, компанія може підвищити якість своєї продукції, або поміняти маркетингову стратегію на більш ефективну. Тоді зросте попит і, як наслідок, прибуток. Можна піти іншим шляхом: знизити собівартість продукції за рахунок урізання витрат на виробництво або маркетинг. Тоді рентабельність збільшиться — якщо попит збережеться на колишньому рівні. А він може і впасти, адже зниження витрат на виробництво може відбитися на якості продукту, а економія на маркетингу — на продажах.

Є безліч випадків, коли компанія може не бути рентабельною, але тим не менше існує, щоб виконувати важливі функції. Перш за все це можуть бути так звані "природні монополісти". Такі як залізні дороги, телеком-оператори дротового звʼязку, оператори газових мереж і т. д. Це не означає, що вони обовʼязково повинні бути нерентабельними (компанії природно орієнтовані на прибуток, якщо належать приватним власникам), — посил тому, що це може бути варіантом норми. В цілому про ефективність природних монополій судять по конкурентоспроможності решти економіки, яка від них безпосередньо залежить. У багатьох країнах такі компанії належать державі і працюють зі свідомо негативною рентабельністю — тобто збиткові. Зате вони виконують важливі соціальні функції: забезпечують недорогим звʼязком віддалені села, возять пасажирів електричками з передмість на роботу в міста, не допускають завищення комунальних тарифів.

Крім того, підприємство може виконувати важливу соціальну функцію як роботодавець. Наприклад, на ньому працевлаштовано багато людей з інвалідністю або воно забезпечує робочі місця в депресивному регіоні з високим рівнем безробіття. І тут у топ-менеджменту може виникати спокуса "порізати кости", звільняючи "надлишкових" людей з не найвищою продуктивністю. Але для суспільства і для країни в цілому вигідніше, щоб такі компанії продовжували працювати — нехай і з обмеженою рентабельністю. Якщо підприємство приватне, то, природно, державі доведеться будь-якими "плюшками" зацікавити в цьому бізнес, першочерговою метою якого є, звичайно ж, підвищення прибутку.