Диво в мертвій зоні. Як китайці запрацюють у Чорнобилі на сонячних електростанціях
Китайські компанії GCL і CCEC планують побудувати в Чорнобильській зоні супермощную сонячну електростанцію. Для китайських компаній це буде дуже вигідним проектом. Зовсім інше питання, наскільки це вигідно споживачеві?
Китайське диво в мертвій зоні
Плани по зведенню сонячних електростанцій в зоні відчуження будувалися вже давно, але реалізувати його заважала неврегульованість законодавства в питанні виділення землі під подібні проекти. Однак ця проблема вирішилася після того, як був прийнятий закон про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. І вже у вересні поточного року чиновники Державного агентства України з управління зоною відчуження повідомили, що розробляють проект будівництва сонячних електростанцій в Чорнобильській зоні Chornobyl Solar в 10-кілометровій зоні АЕС на площі 2,5 тис. га.
Китайські компанії GCL і CCEC збираються побудувати електростанцію потужністю 1 ГВт. Це дуже багато. Потужність такої станції порівнянна з потужністю одного потужного блоку української атомної електростанції. Крім того, будівництво такої станції збільшить обсяги вироблюваної в Україні сонячної електроенергії в три рази (зараз встановлена потужність всіх побудованих сонячних електростанцій не дотягує до 500 МВт).
Компанія GCL вже встигла заявити, що проект у Чорнобильській зоні є одним з ключових в її зарубіжної стратегії. В його реалізацію китайці готові вкласти більше $1 млрд, а будівництво потужної станції може розпочатися вже в наступному році.
Слід зазначити, що будівництво сонячної електростанції в зоні відчуження буде вигідно китайцям з кількох причин. По-перше, там дешева земля, яка малопридатна для інших видів господарської діяльності. По-друге, в зоні відчуження є необхідна інфраструктура. "Для сонячних електростанцій важливо, щоб поруч були досить потужні мережі і була технічна можливість підключити до них станцію. Оскільки там раніше працювала Чорнобильська АЕС, то можливість підключити побудовану станцію напевно буде", — розповів один з експертів ринку.
Слід зазначити, що будівництво станції в зоні відчуження — не перший великий проект китайських компаній у сфері сонячної енергетики в Україні. Раніше CNBM заявила, що придбала в Україні 10 найбільших сонячних станцій, які колись складали актив компанії Activ Solar побіжного екс-голови РНБО Андрія Клюєва. При цьому слід зазначити, що СNBM — одна з найбільших державних корпорацій Китаю, яка входить в топ-500 найбільших компаній світу рейтингу Fortune Global з річним доходом більш ніж $31,71 млрд.
Сонце — це вигідно
Будівництво сонячних електростанцій в Україні — вигідний в останні роки бізнес. Це пов'язано з тим, що при Януковичі на законодавчому рівні для сонячних електростанцій були закріплені високі тарифи, за якими закуповується вироблена ними електроенергія. Багато в чому це було зроблено завдяки тому ж Андрію Клюєву — його компанія Activ Solar побудувала мережу електростанцій, і сонячні панелі генерували йому дуже непоганий дохід.
На сьогодні українські тарифи на "сонячну" електроенергію залишаються найвищими в Європі. Зокрема, нинішнього року тариф на закупівлю електричної енергії сонячних електростанцій становить 0,16 євро за 1 кВт-год, в наступному він буде трохи знижений — до 0,15 євро за кВт-год на період до кінця 2019 р. Тариф буде залишатися високим і надалі — 0,14 євро за кВТ-год в 2020-2024 рр. і 0,12 євро за кВт-год — у 2025-2029 рр.
За чий рахунок китайський банкет?
Якщо українська "сонячна електроенергія дуже дорога у порівнянні з європейською, то у порівнянні з іншими виробниками електроенергії в Україні — вона взагалі "золота". Наприклад, тариф, за яким українська енергосистема закуповує енергію у вітчизняних АЕС, які виробляють близько половини всієї електроенергії в країні, становить лише 49,5 коп. за 1 кВт-ч. Електроенергія, вироблена на сонячних станціях, згідно вимог законодавства, має гарантований збут — якщо в країні електроенергії виробляється більше, ніж споживається, то регулятор ринку швидше обмежить роботу атомних станцій, ніж сонячних.
Сонячна електростанція є вигідним бізнесом для власників, оскільки вона дешева в будівництві (умовно побудувати 1 Вт потужності коштує близько $1), проста і не дорога в обслуговуванні (станцію потужністю 1 МВт можуть обслуговувати п'ять–сім чоловік, станції оснащуються системами віддаленого моніторингу, які дозволяють стежити за їх роботою в режимі онлайн). При цьому термін окупності сонячної електростанції становить шість-сім років, а гарантійний термін експлуатації — близько 20 років.
Побудована станція буде приносити китайським компаніям непоганий і стабільний дохід. За оцінками Держагентства з управління зоною відчуження, це може скласти близько 120-130 млн євро щорічно на період до 2030 р.
Тут важливо розуміти, як влаштований ринок електроенергії. У загальних рисах це виглядає так: кожен з виробників (атомні станції, теплові станції, гідроелектростанції, вітрові, сонячні та ін) продає свою електроенергію в загальний котел за своїм, встановленим для нього тарифами. А вже з загального котла вона реалізується споживачам (промисловості і населенню). Тому за кожен кіловат, закуплений за 0,16 євро у сонячних електростанцій, в кінцевому підсумку заплатить або український громадянин, або ж українське промислове підприємство.
Хоча частка виробництва електроенергії сонячними електростанціями зараз невелика (до 1%), але вона в останні роки стабільно зростає і буде зростати і далі. Зокрема, раніше Україна брала на себе зобов'язання довести рівень виробництва з усіх відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), куди входять сонячні, вітрові та інші види зелених станцій, до 11% від загального обсягу виробництва. В Європі, де частка виробництва енергії з ВДЕ набагато вище, це вже обернулося проблемами. Наприклад, у Чехії після введення 1,6 ГВт "зеленої" генерації (приблизно потужність півтора блоків української АЕС) в 2011 р. електроенергія подорожчала для побутових споживачів на 13 %, а для промислових — на 25-28 %.
Ситуація з "зеленої" генерацією нагадувала, як розвивалося автомобілебудування до того, поки Генрі Форд не придумав супернадійну і дешеву модель "Т", яка могла бути будь-якого кольору, якщо він чорний. В нормальних умовах капіталістичної економіки інноваційний продукт дешевше, зручніше, надійніше. До Форда автомобілебудівники пропонували суперпродукт за суперціною, а майбутнє виявилось за масовим недорогим і надійним автомобілем. Може "зелена" генерація запропонувати більш дешевий і надійний продукт, милості просимо. Ні? Тоді виникає питання: навіщо потрібна галузь, яка виживає тільки за рахунок тепличних умов, створених державою, а в підсумку призводить до подорожчання кінцевого продукту — електроенергії?
