Кирило Шевченко: На сьогодні Укргазбанк — єдиний "зелений" банк у Східній Європі

- У вашій біографії є досвід роботи на вугледобувній шахті, та ще й в період, коли ви навчалися в школі. Як це було?

- Я працював на шахті ім. Ілліча в Стаханові Луганської області. У певному сенсі це була школа життя - мені два роки роботи на шахті замінили армію. Батьки, хоча і не були в захваті, але не перешкоджали.

- А потім надійшли в Харківський інженерно-економічний інститут, на спеціальність "Бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності". Що вплинуло на вибір саме такої спеціальності?

- У мене був вибір між двома професіями. Я хотів стати журналістом і навіть писав статті в місцеву газету "Стаханівський прапор". Але порахував, що більше шансів все-таки вступити туди, де потрібне знання точних наук. З цим у мене завжди було добре, я навіть їздив на олімпіади з математики, фізики та хімії. Крім того, цей інститут закінчив мій батько, і в підсумку я вибрав професію, де профільним іспитом була математика. І я про свій вибір не шкодую. Радянська освіта була якісною, ми вивчали всі види бухобліку. І навіть тепер, коли мені потрібно зрозуміти якісь процеси в бізнесі, краще всього я сприймаю їх через бухгалтерські проводки - куди і як рухаються гроші. Це заклав університет.

- Перше місце роботи у вас було в Українському кредитному банку, і це припало якраз на буремні 90-е. Наскільки складно було працювати в ті часи?

- Мені захотілося піти працювати туди, де все буде правильно, за процедурою, за протоколом. Порядку в банківському секторі в ті часи було більше, ніж в інших секторах економіки.

- Який банк вам дав найбільше досвіду, який був найбільш значущим для вас?

- Перший, звичайно, запам'ятався найбільше, але якийсь один банк за важливістю виділити не можу. Я починав кар'єру з найнижчих щаблів, моя перша посада - економіст сектору вкладів населення, я підкорявся банківській касі. Мені дуже придалося освіта, адже тоді в банківський сектор приходили люди з абсолютно різних галузей, наприклад, мій безпосередній керівник був з конструкторського бюро авіазаводу. Мені пощастило з людьми, з якими я працював. Моїм першим керівником був Олійник Олександр Миколайович, зараз він працює у мене радником.

- У Укргазбанк ви приходили працювати двічі. Розкажіть про те, як це було в перший раз?

- Це було в 2009 році, коли після кризи 2008 року держава вирішила увійти в проблемні банки, щоб їх банкрутство не набуло ефект доміно. Було рекапіталізована три великих банки: Укргазбанк, банк "Київ" і "Родовід". Я був представником Кабміну в наглядову раду Укргазбанку, а потім став першим заступником голови правління. Це був унікальний досвід. Це не 2014 рік, коли тимчасові адміністрації вводилися в неплатоспроможні банки пачками. Тоді це було болісно, потрібно було вибудовувати діалог з новим власником, аналізувати портфель банку. Час досить важке, але раз Укргазбанк живий і здоровий, значить, ми його пройшли достойно.

- Укргазбанк відомий як прихильник кредитування екологічних та соціальних "зелених" проектів. Цей вибір було зроблено за вас. Чому була обрана саме ця стратегія розвитку банку?

- Я очолив банк в травні 2015 року, а за результатами 2014-го у нас було 3,4 млрд грн збитків. І весь 2015 рік ми присвятили тому, щоб вийти зі збитків, повернути банк в стан активного гравця ринку. Нам це вдалося, і за 2015-й банк вийшов у прибуток - близько 250 млн. Це не так багато, але порівняно із збитками за попередній рік - це було значно. А потім банку потрібно було визначатися зі стратегією, шукати бізнес, який буде профільним. Одним з варіантів був "зелений" банкінг. Ми почали пошук хорошого репутабельного партнера і в травні 2016-го підписали угоду з IFC про розвиток green banking - "зеленого" банкінгу. Спочатку ринок сприйняв це як маркетинговий хід, але ми почали показувати хороші фінансові результати, і всі зрозуміли, що це серйозна фінансова стратегія. Хоча Green Banking Network - мережа "зелених" банків - була створена тільки в 2015 році разом з підписанням Паризького угоди. Не тільки для України, але і для регіону це був перший подібний проект, і на сьогодні Укргазбанк - єдиний "зелений" банк у Східній Європі.

- Що було найскладніше в роботі?

- Найважчі рішення апріорі пов'язані з людьми. Коли приймаєш рішення про скорочення або звільнення, це морально важко.

- Що більш важливо для керівника банку - розуміння суті і тонкощів бізнесу або вміння працювати з людьми?

- Є досить успішні приклади, коли на чолі бізнесу стає адміністратор, раніше в цьому бізнесі не працював жодного дня, але який може управляти їм тільки за рахунок своїх хороших якостей адміністратора. Я вважаю, що потрібно займатися тим, у чому ти розбираєшся. У моєму житті були неодноразові пропозиції піти в інший бізнес (виробничий, будівельний і т. д.), але я завжди відповідав, що вмію і буду займатися тільки банками і фінансами.

А що до пропорції між знаннями процесів і уміння керувати людьми... Якщо люди, з якими ви працюєте, розуміють, що ви добре знаєте свою справу, то не потрібно бути особливим адміністратором - все приходить в дискусії. Я радію, коли мої підлеглі знають про своє напрямку більше, ніж я. Це дуже добре.

- Ваше хобі - альпінізм. Що це вам дає?

- Це екстремальний вид спорту, але він дозволяє за короткий час провести перезавантаження - коли ти у горах, ти ні про що інше, крім сходження, більше не думаєш. Це добре прочищає голову, а коли повертаєшся, дивишся на речі зовсім свіжим поглядом і легше оцінювати самого себе і процеси.

Альпінізм дозволяє краще зрозуміти людей. Шлях до вершини Монблану веде через вузький гребінь шириною близько двох метрів, там завжди дмуть дуже сильні вітри. Альпіністи йдуть у зв'язці, і якщо одного з них вітер здує, то йде за ним повинен стрибнути для переваги в протилежну сторону вниз, щоб не потягнула всю в'язку. Уявіть, якими моральними якостями потрібно володіти, щоб добровільно стрибнути в прірву заради інших людей.

Бліц-відповіді:

- Якби довелося побудувати банк з нуля в Україні, змогли б?

- Так.

- Скільки років вам знадобилося б, щоб вивести новий банк у лідери?

- З урахуванням нинішніх реалій, я думаю, що чотири-п'ять років. Це буде банк-лідер в якомусь сегменті, а не в цілому по Україні.

- У кожного альпініста заповітна мрія - піднятися на Еверест. У вас вона є?

- Так, в цьому плані я абсолютно не унікальний. Але сходження, крім грошей, вимагає багато часу. Мінімальний термін сходження разом з підготовкою - три-п'ять місяців. Це означає, що треба поїхати на півроку з роботи, а це недопустимо. Зараз багато говорять, що сходження на Еверест занадто коммерционализировано. Але як би там не говорили, а постояти на даху світу - це мрія. І, незважаючи на всю комерцію, альпінізм - це дуже велика праця.