Кейс Босого. Як триває боротьба за суддівську доброчесність

Публічний серіал зі звинуваченнями голови Господарського суду Вадима Босого у незаконному збагаченні триває уже досить довго, тому варто нагадати фабулу "попередніх серій".

Медіа і громадські активісти уже давно звертали увагу на суддю Босого. Ще в 2018 році він був відомий тим, що розглядав скандальну справу про кредитні зобов’язання Київського метрополітену перед компаніями проросійського бізнесмена Павла Фукса. Можна сказти, що після такого рішення, 2 гривні з кожного проїзду столичною підземкою ми віддаємо цьому підприємцеві, який проживає в Лондоні. Всього віддано близько 2 млрд грн. Уже тоді ЗМІ повідомляли про дуже дивні метаморфози сімейного стану судді. В 2008 році він розлучився з дружиною, але через три роки у них народився син. А після такого розлучення у дружини почали одна за одною з’являтися машини і квартири. Спільні подорожі і користування майном лише доповнили картину "фіктивного розторгнення шлюбу".  

Відмова від НАЗК

У 2021 році Босий був фігурантом "плівок Вовка": тоді стало відомо, що ще в 2019 році голова Госпсуду Києва начебто ходив до голови Окружного адмінсуду "радитися" про те, як вчинити з черговим позовом Ігоря Коломойського проти держави, в особі НБУ. "Правильне рішення" зекономило тоді олігарху 9 млрд грн, писали ЗМІ.

У 2023 році громадські активісти знову підняли питання доброчесності судді на поверхню. Спочатку звернулися до Національного агентства з питань запобігання корупції, аби там перевірили майнові декларації судді. Адже, вважають вони, невнесення дружини та старшої доньки до декларацій дозволило приховати декілька дорогих машин і квартир на Печерську і Лівому березі Києва. А це — пряме порушення правил декларування.. Утім, в НАЗК не стали перевіряти декларації Босого, посилаючись на воєнний стан. Мовляв, до кінця війни декларації не перевіряємо.

Але проблема в тому, що законодавство не забороняє перевіряти декларації, що стосуються "мирного" часу (а йшлось саме про роки до 2022). Відтак ЗМІ припускали, що відмова була мотивована зовнішнім тиском на НАЗК. До речі, фактичну залежність від рішень Офісу Президента закидали НАЗК незалежні аудитори.

Формальності ВККС

Відтак активісти вирішили звернутися до іншого арбітра — Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Згідно з законом "Про судоустрій і статус суддів", саме ця інстанція має проводити перевірку двох важливих документів, які подає кожен суддя — декларації про доброчесність і декларації про родинні зв’язки. У першому слід відповісти на понад 20 питань про майновий стан, ухвалені рішення, конфлікти інтересів, участь в корупційних схемах. З одного боку, відповіді даються "на довірі", тобто в момент подачі декларації не перевіряються. Утім, в разі виявлення недостовірної інформації в такому документі — покарання може бути сильним: звільнення з посади судді.

У декларації доброчесності Вадима Босого є всі "завдатки" для такого розвитку подій. По-перше, сумнівні свідчення про майновий як його особисто, так і стан родини (внаслідок того, що родина, можливо, була прихована від сторонніх очей), по-друге — твердження про непритягнення до відповідальності (як відомо зі ЗМІ, в студентські роки Босого нібито притягали за хуліганство, навіть якщо це не так — це потрібно перевірити і довести). Це не кажучи вже про вище наведені кейси з Коломойським і Фуксом.

Вочевидь, суддя не міг цього визнати в декларації доброчесності, а отже, відповів ствердно (інакше він не міг би стати суддею) щодо відсутності таких "інцидентів". Але якщо це не так, то, можна сказати, що він фактично сам заклав собі бомбу уповільненої дії. Адже рано чи пізно інформація про нібито "фіктивне розлучення" і "зайве" майно дружини невідомого походження стала б відомою (що й відбулося). Відповідно, якщо ці дані підтвердяться, то мало би постати питання про його звільнення (порушення щодо майнової декларації чи неправдиві відомості в декларації доброчесності є одними із найсуворіше караних в межах компетенції ВККС).

Як читати регламент

І ось, коли громадські активісти з ГО "Народне коло" подали скаргу до ВККС, і комісія призначила її розгляд на 11 жовтня, під час засідання з’ясувалось, що сам формат заяви члени комісії вважають хибним. При цьому вони посилаються на п. 6.2.1 регламенту. Дійсно, у вказаному пункті зазначено, що повідомлення має містити конкретну інформацію, яка підтверджує недостовірність чи неповноту відомостей або тверджень у відповідній декларації і може бути перевірена та наприкінці цього пункту вказано, що "повідомлення може стосуватись лише одного судді та окремо декларації родинних зв'язків судді або декларації доброчесності судді, поданої цим суддею". "Повідомлення громадської організації залишено без розгляду, оскільки не відповідає підпункту 6.2.1 Регламенту Комісії. Невідповідність полягає в тому, що повідомлення стосується декількох декларацій," — йдеться в релізі на сайті ВККС. При цьому, як вказано в новині, "громадська організація не позбавлена права звернутися повторно до Комісії, оформивши повідомлення щодо кожної декларації судді Господарського суду міста Києва Босого Вадима Петровича окремо".

Вказаний ВККС пункт її ж регламенту можна читати по-різному. Наприклад, на початку вказано, що "Повідомлення щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) відомостей або тверджень, вказаних суддею у декларації родинних зв'язків судді та декларації доброчесності судді (далі — повідомлення), подається до Комісії відповідно до визначеної додатком 2 форми,..". Тобто сполучник "та" може трактуватися як можливість подати одночасно скаргу і на декларацію доброчесності, і на родинні зв’язки. Ба більше, навіть пункт про те, що повідомлення "може стосуватися окремо" кожного з документів, за бажання можна прочитати по-іншому: дієслово "може" юристи часто сприймають як ознаку необов’язковості — "може стосуватися, а може і ні". Якби хотіли однозначного трактування, написали б "має/повинно стосуватися". Так само якщо повідомлення має стосуватися різних документів — це не те саме, що їх потрібно і подавати окремо. До того ж, необхідно акцентувати, що в конкретному випадку скаргу було подано не на різні декларації, а лише на декларації доброчесності судді, які були їм подані впродовж декількох років. Обмеження такого об’єднання взагалі не міститься в регламенті.

Але попередній абзац — це скоріше демонстрація того, що крючкотворство — це гра, в яку можна грати вдвох, і при бажанні будь-які розпливчасті формулювання можна прочитати інакше. Сумнівно, що ГО буде оскаржувати таке рішення ВККС — простіше просто подати декілька окремих скарг на декларації судді за окремі роки і не залишити комісії інших варіантів, крім їх повноцінного розгляду.

Градус випробувань зростає

Інше питання, що — обравши формальний, а не об’єктивний підхід до справи судді Босого, члени ВККС продемонстрували, що або не мають готового рішення (що може свідчити про розходження у поглядах як всередині "трійки", так і в цілому в межах органу), або, можливо, піддаються зовнішньому тиску. Попри те, що навіть затриманий на хабарі екс-голова Верховного суду Всеволод Князєв нібито мав намір здійснювати вплив на процес відбору членів оновленої ВККС, багато джерел вказують на те, що такого впливу вдалось уникнути. А отже, сподівання, які покладаються на цей склад комісії у частині реформування суддівського корпусу, мають всі шанси на те, щоб бути виправданими.

Утім, уже перше випробування — серйозною і резонансною справою голови суду, який впливає на десятки і сотні найбільших компаній, що судяться в столиці між собою — ВККС, схоже, провалила, або принаймні дуже сильно наблизилась до цього. В чому може полягати причина — неочевидно. Якщо точиться дискусія — це демократичний процес, де кожен має право на свою думку, хоча у викладених раніше фактах відносно судді Босого важко не побачити очевидного.

Якщо ж виявиться, що рішення — як і у випадку з НАЗК, може залежати від чиновників Офісу Президента — то тут ситуація набагато складніша. Адже це означатиме, що коло органів у різних гілках влади, які можуть функціонувати самостійно і за законом, без вказівки "боярського перста" — поступово звужується, а шанси реформувати по-справжньому судову систему задля перезавантаження її напередодні великого відновлення задля ефективної роботи із залучення інвестицій і захисту прав власності — стрімко зменшуються. Тож друга спроба розгляду справи судді Босого по суті — буде не менш, а можливо, навіть більш важливою, ніж перша. І тут можна лише побажати наснаги і поаплодувати наполегливості громадських активістів, які тримають це питання на контролі.