Капкан для інвестора. Потрібен Україні податок на виведений капітал
Вже з наступного року в Україні може з'явитися новий податок - на виведений капітал. Відповідний законопроект вніс до Верховної Ради Петро Порошенко. Він повинен замінити неефективний, на думку влади, податок на прибуток. В АП і в Мінфіні визнають, що в перші кілька років дії цього податку бюджет зазнає колосальних втрат, але які сторицею повернуться новими інвестиціями
і пожвавленням ділової активності. Тим більше, що й розвинуті країни зараз активно розмірковують над схожими принципами оподаткування. Що ж може піти не так в українських реаліях?
Звідки візьмуться інвестиції у виробництво
На перший погляд, новий податок для бізнесу має суцільні плюси. Діючий нині податок на прибуток за ставкою 18% необхідно сплачувати кожний звітний період. Податок на виведений капітал - тільки при розподілі отриманого компанією прибутку. Скажімо, за ставкою 15% оподатковується виплата дивідендів фізособам або юридичним особам-нерезидентам. Правда, щоб у компаній не було спокуси і далі оптимізувати оподаткування, за всіма операціями, які можуть бути "схемними", встановлюється підвищена, 20%-ная ставка податку. До таких операцій, наприклад, віднесені виплати нерезидентам за договорами страхування і перестрахування. Саме так свого часу з України були виведені чималі суми.
Але мінімізувати ніби нікому й не захочеться. Тому що нарешті самі оптимізаційні схеми стануть дорожче, ніж чесна сплата податків. Ідея податку на виведений капітал така: поки гроші крутяться всередині бізнесу - не потрібно платити податок і звітувати про проведені операції. А це не тільки хороший стимул для інвестування у виробництво, але і колосальна економія на веденні звітності. А в наших умовах - ще й на відкатах контролерам, вимушених переплати та судових витратах.
"Коли податківці перевіряють податок на прибуток, їх завдання - з'ясувати, чи не занижена база оподаткування (фінансовий результат), наприклад, за рахунок вирахування штучних витрат. Власне, формування витрат і, як результат, розмір сплаченого податку - основне джерело конфліктів між підприємствами та податкової і можливість податкового тиску. Оскаржувати донарахування тепер дорого, тому компанії частіше закривають перевірки "полюбовно" погодженою з податківцями сумою. Довгі роки такої практики призвели до того, що підприємства стали дуже обережними у формуванні та маскировании витрат. Після введення нового податку маніпуляції з витратами втрачають сенс: податок буде стягуватися не з фінансового результату, а з операцій з виплати прибутку власникам бізнесу. Це зменшить і кількість паперової роботи, і час, який бухгалтерії витрачають на підготовку податкової звітності. Це вже не кажучи про розрахунок податкових різниць" - коригування фінансового результату по Податковому кодексу, нарахування авансових внесків та інших бухгалтерських вправах", - говорить Оксана Кобзар, керуючий "Адвокатського бюро", податковий радник Axon Partners. Для великих компаній економія на ведення податкової звітності, за оцінками експертів, буде порівнянна з сумами податку, що сплачується.
Фіскальна революція не просто стане стимулом для реінвестування власних коштів, але, в ідеалі, ще й допоможе залучати зовнішнє фінансування: раз не треба хімічити з фінансовим результатом, значить, можна не брехати і звітності, відмовитися від подвійної бухгалтерії. Тобто інвестору, банку, кредитору, акціонеру, партнеру можна буде, не побоюючись, пред'явити реальні фінансові показники бізнесу. А вони за нинішньої податкової системи можуть бути значно вище, ніж намальовані в звітах.
"Особливо вигідним нововведення може бути підприємствам малого і середнього бізнесу, які не використовують іноземне фінансування, не мають іноземних материнських компаній, - говорить Ігор Реутов, керівник департаменту Gramatskiy &Partners. - Адже вони, по суті, звільняються від сплати податку на прибуток і отримують додаткові оборотні кошти за рахунок економії на податках".
Вигода держави - в економії на податковому адмініструванні та контролі. "Перевіряти компанії стане набагато легше - по банківських транзакціях", - уточнює Оксана Кобзар. Не кажучи вже про те, що в майбутньому, теоретично, сильно зменшиться і кількість конфліктів між податковою та бізнесом, що також розвантажить суди.
Бізнес на збитки піде в минуле
Втім, новий податок має і зворотний бік медалі. Його дія, принаймні на перших порах, буде вигідно далеко не всім. У числі перших постраждалих опиняться збиткові підприємства. "Особливо це буде відчутним для підприємств, які накопичили значні суми збитків", - говорить володимир лапа, керівник податкової практики ЮФ EVRIS. Зараз на суму раніше понесених збитків можна зменшити оподатковувану базу. Після реформи всі відносини між платниками податків і бюджетом фактично пропонується почати з чистого аркуша. Значить, і платити доведеться всім у визначених законодавством випадках. Виключення зроблено лише для банків. Але, за даними Держстату, частка збиткових підприємств за підсумками вересня 2017 р. склала 29,7%.
"Певні втрати загрожують і платникам податків, які сплатили авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів, але не встигли використати такі авансові внески шляхом заліку проти податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств", - доповнює володимир лапа.
Як ні парадоксально, але нова система податків може бути невигідна і компаніям з іноземними інвестиціями. "Найчастіше такі компанії консолідують звітність на рівні групи, враховуючи збитки, задекларовані українськими компаніями. Також вони використовують внутрішньогрупові платежі (процентні позики, роялті) для структурування фінансових потоків всередині групи. Введення податку на виведений капітал нівелює облік збитків на рівні української компанії, що може спричинити збільшення фінансового результату в консолідованої звітності групи і розмір належного до сплати податку. При цьому компанії вже не зможуть скористатися пре-имуществами підписаних Україною конвенцій про уникнення подвійного оподаткування. Адже формально ці договори застосовуються тільки до податку на прибуток", - розповідає юрист Галина Мельник.
Швидше за все, для перестраховки підприємства не відразу відмовляться і від складної системи ведення обліку. По-перше, законопроект містить досить значний перелік господарських операцій, прирівняних до висновку капіталу, тобто підлягають оподаткуванню. По-друге, встановлює залежність розміру сплачуваного податку від контрагента (пов'язана особа чи ні) і відповідності ціни контракту ринковій кон'юнктурі (так званої звичайною ціною). По-третє, надає податківцям право в будь-який момент поцікавитися фінансової кухнею компанії, щоб перевірити правильність застосованої податкової ставки. Тому, щоб аргументовано відстоювати свою позицію, підприємствам доведеться вести бухгалтерську і фінансову звітність.
"Податкова отримає більше прав щодо контролю над ціноутворенням. І підприємству доведеться відповідати на подібні запити. Якщо податковому органу щось не сподобається у відповіді або поданих документах, то він сам визначить ціну контрольованої операції і, відповідно, донарахує податки. Незгодні можуть судитися, але, як показує практика, далеко не всі ризикують загострювати конфлікт з податковою, вважаючи за краще по-тихому доплатити в бюджет. Адже судові розгляди - процес недешевий і довгий. У середньому судовий розгляд податкових спорів триває від шести місяців до півтора років", - розповідає Михайло Можаєв, керуючий партнер ЮФ "Можаєв і Партнери".
Нарешті, в програші в перші роки дії нового податку виявиться бюджет. За інформацією міністра фінансів Олександра Данилюка, мова йде про недонадходження в розмірі 35-40 млрд грн щорічно, або приблизно 4% доходів бюджету. Щоб перекрити ці втрати, Мінфін пропонує скоротити бюджетні витрати. Хоча влада може обрати й інший шлях - підвищення інших податків, наприклад, подальше збільшення акцизів. Піднімати інші податки, які бізнес платить безпосередньо, буде не комільфо, якщо держава задекларувала курс на стимулювання виробництва. Але в такому разі за податкову реформу доведеться заплатити споживачам, на чиї плечі підприємства перекладуть додаткові податкові витрати.
Наприклад, в Естонії, на чий позитивний досвід посилаються прихильники податку на виведений капітал, надходження від нього (в порівнянні з податком на прибуток) в перший рік після реформи скоротилися вдвічі. І це при тому, що у вигляді компенсаторів там були скасовані всі пільги з ПДВ, істотно підвищені державного мита і штрафи. Тому паралельно довелося ще й урізати бюджетні витрати.
Гарантується диво?
Втім, заради інвестиційного буму можна пережити тимчасові бюджетні труднощі. Те, що податок на виведений капітал набагато прогресивніший податку на прибуток, - вже не викликає сумнівів. У вересні минулого року в Таллінні міністри економіки і фінансів і президенти центробанків країн - членів ЄС ще раз підтвердили необхідність адаптації податкових систем до умов нової цифрової економіки. І головною новацією майбутніх змін повинна стати сплата податків (у першу чергу транснаціональними корпораціями) у країнах, де генерується прибуток. Власне, ця ж ідея лежить в основі податку на виведений капітал.
Податок на прибуток не просто перестає відповідати нинішнім економічним реаліям, але й починає гальмувати подальший розвиток. "Яскравий приклад - діюча система амортизації. Підприємство може зменшити оподатковуваний дохід на суму, яка відкладається на те, щоб в майбутньому замінити відпрацювало свій вік обладнання на нове. Але, по‑перше, облік цих коштів ведеться в національній валюті. Тому з урахуванням девальвації гривні до моменту, коли потрібно купувати нове обладнання, у підприємства може бути накопичено всього 20% від необхідної суми. Крім того, і машина потрібна буде вже інша, і варто вже навіть у доларах інакше. Нинішня модель ці питання не вирішує. Ця модель індустріальної епохи, неквапливого руху. Сьогодні вона вже не відповідає реаліям", - пояснює Олександр Мінін, старший партнер "КМ Партнери".
Питання в іншому: чи гарантує проста податкова рокіровка економічне диво? Наприклад, в Естонії, чия модель податку на виведений капітал покладена в основу українського аналога, податкова реформа практично не відбилася на динаміці інвестицій. Замість того щоб вкладати в розширення виробництва, тамтешні компанії стали купувати на зекономлені на податках кошти цінні папери і розміщувати їх на депозитах. Україні, з її нерозвиненим фондовим ринком, нестійкою банківською системою і курсовими гойдалками, не загрожує навіть це. Відповідно, вітчизняний бізнес і після реформи буде намагатися вивести капітал у більш надійні юрисдикції.
І вже тим більше реформа одного податку не здатна привабити іноземних інвесторів. До речі, діюча зараз в Україні 18%-ва ставка податку на прибуток - одна з найнижчих у світі. Наприклад, у Франції вона становить 33,3%, у Німеччині - 29,72%, у Британії, Росії і Казахстані - 20%. Зупинити відтік коштів та залучити реальних інвесторів Україні вдасться лише після того, як держава як мінімум гарантує ефективний захист прав власності, створить умови для вільного руху капіталу, забезпечить стабільність банківської системи, впорається з інфляцією та курсовими стрибками. Адже саме невирішеність цих питань, а не рівень податкових ставок відіграють вирішальну роль для інвесторів, які не поспішають вкладатися в Україну. І саме після проведення банківської, судової, фінансової та інших реформ естонській економіці вдалося закріпити за собою статус однієї з найбільш успішних малих економік в Європі.