На Кримський міст вистачило. Чому білоруський щебінь в Росії страждає за Україну
У Росії на рівні уряду обговорюється питання про введення квот на поставки щебеню з Білорусі. Як випливає зі спільного листа Федеральної митної служби (ФМС) і прес-служби мінпромторгу РФ, в цих відомствах впевнені, що значна частина постачається з Білорусі в Росію будівельного щебеню (подрібненого граніту) насправді українського виробництва.
Щоб вирішити проблему, ФМС пропонує встановити для білорусів квоту "з урахуванням російських потреб і вироблення продукції в самій Білорусі". Пропозицію про квотування надійшло від ФМС "як одна з можливих заходів мінімізації переміщення на територію Росії українського щебеню під виглядом білоруського".
Тут треба згадати, що до 2014 р. значну частку в забезпеченні самого ємного будівельного ринку Росії — Москви і Московської області становили поставки дешевого щебеню з України. Потім перервала співробітництво агресія Росії, а в 2015-му російські власті ввели ліцензування для української продукції (в тому числі будівельного щебеню), пославшись на його низькі якісні характеристики.
Фактично це ліцензування означало заборону на український щебінь.
Як результат, постачання нерудної продукції з України скоротилася з 20,2 млн т у 2014 р. до 1,9 млн т в 2018-м. Однак незабаром росіяни виявили, що у них самих добувати щебінь потрібної якості не виходить. Тому в грудні 2018 р., в черговий раз підтверджуючи санкції на українські товари, Росія в позиції "галька, гравій, щебінь" зробила виняток для твердих порід щебеню. Підтвердження відповідності продукції, що ввозиться видає мінпромторг РФ, і за п'ять місяців 2019-го їх було видано на 1,7 млн т українського щебеню.
Між тим білоруси вирішили скористатися конфліктом між Москвою і Києвом і буквально засипали Росію дешевим щебенем. Якщо в 2014 р. експорт гальки, гравію та щебеню становив 2,7 млн т, то в 2016-му він підскочив до 7,4 млн т, у 2017-му — до 9,1 млн т майже на $70 млн (і залишився на тому ж рівні в 2018-му).
Російські виробники конкурувати з білорусами не змогли — тільки в 2016-му в РФ закрилося шість кар'єрів. В результаті Росія стала найбільшим покупцем білоруського щебеню — близько 90% всіх постачань.
Але білоруського чи? У 2015 р. в Білорусь з України було завезено 1,358 млн т сировини (на суму $8,2 млн), а в 2016-му — 3,5 млн т. Саме в цей період Білорусь різко збільшила експорт щебеню в Росію. Далі — більше: в 2017 р. Білорусь імпортувала з України 5,7 млн т нерудних матеріалів на $30,8 млн, в 2018-му — 5,3 млн т на $20,6 млн.
У Білорусі щебінь виробляють "Граніт", "Доломіт", Глушкевичский щебзавод", "Нерудпром" і ще декілька держпідприємств. Продає ж їх продукцію ряд приватних торгових компаній. У Росії припускають, що через територію Білорусі до них реэкспортируют український щебінь. За іншою версією, білоруси продають весь свій щебінь в Росію, а власні потреби заміщають як раз імпортом з України.
Мінпромторг РФ тепер виходить з того, що два основних гранітних кар'єра, які працюють у Білорусі, користуються тільки ж/д станціями Ситниця і Житковичі. Звідси і пропозиція погоджувати заявки на перевезення щебеню тільки з цих станцій. Однак поставки через інші станції — Пхов, Березина, Степянка, Придвинская, Горинь, Круговец — поки тривають, говориться в доповіді, який мінпромторг, виконуючи доручення віце-прем'єра РФ Дмитра Козака, підготував і розіслав у відомства.
Загалом, "український слід" у білоруського щебеню, що йде в Росію, очевидний. Питання — хто в Україні заробляє на такого роду поставки? Щоб з'ясувати це точно, знадобиться велике розслідування. В Україні видобутком щебеню займаються десятки компаній, і тільки уздовж кордону з Білоруссю працює 71 гранітний кар'єр.
Неофіційні джерела вказують, наприклад, на ПРАТ "Стрижавський кар'єр" (Вінницька обл.): у 2013-му підприємство з 25 млн т видобутого щебеню 21 млн т продало російським замовникам. Коли в 2014 р. договірні відносини були розірвані, цей, як і багато інші кар'єри, опинився на межі закриття. У 2016-му кар'єр стояв дев'ять місяців, але в листопаді несподівано запустився і працює на повну потужність.
За іншою інформацією, наприкінці 2018-го СБУ порушила кримінальну справу щодо керівництва Гніванського кар'єру (в тій же Вінницькій обл.) за ч. 3 ст. 110-2 КК за підтримку окупаційної адміністрації Росії в Криму. За даними СБУ, щебінь цього підприємства поставлявся для будівництва Кримського мосту. Втім, немає жодних підтверджень того, що ці поставки йшли саме через Білорусь.
Нарешті, треті джерела і різні ЗМІ вказують на Ігоря Наумця, прозваного в пов'язаної з будівництвом бізнес-середовищі "королем щебеню". Він, будучи власником ТОВ "Будіндустрія-Сервіс-ЛТД" та групи компаній "Юнігран", насамперед у великих кількостях постачав щебінь та інші будматеріали в Росію. Після 2015 р. обсяги виробництва його компаній впали незначно, тобто видобутий щебінь як і раніше знаходить збут.
