Як позичальники банки обманюють
Схема 1. Регульоване банкрутство
Недбайливі підприємства-позичальники все частіше використовують регульоване банкрутство для ухилення від повернення кредитів банкам. Як розповіли "ДС" в Незалежній асоціації банків України (НАБУ), за останній час тільки в одному Львівському регіоні було виявлено не менше десяти випадків банкрутств великих позичальників банків (у тому числі державних) при схожих і досить сумнівних обставин. За кілька місяців до початку процедури банкрутства без видимої причини і явною господарської мети боржники перереєстрували своє місцезнаходження, обираючи новим місцем прописки Львівську область. Таким чином справи про банкрутство потрапляли до юрисдикції Господарського суду Львівської області або Львівського апеляційного господарського суду. Дивно, але арбітражні керуючі, вибрані за допомогою автоматизованої системи визначення арбітражного керуючого, всі як один відмовлялися від участі в таких справах про банкрутство. Тому "потрібні" керуючі призначалися постановою суду. За законом одночасно встановлювався мораторій на задоволення вимог кредиторів.
У НАБУ відзначають, що всі вже відомі факти говорять про можливої реалізації схеми регульованого банкрутства, яка була б неможлива без домовленостей з судовими органами. Орієнтовний обсяг заборгованості банкрутів перед банками тільки по тим справам, які були виявлені, — близько 5 млрд грн. Фігурантом відразу у декількох справах про банкрутство виступає дніпропетровський холдинг "Агро-Союз", який встиг отримати прописку на Західній Україні (засновниками компанії є Сергій Прокаєв та Володимир Хорішко). За даними ЗМІ, загальна сума непогашеного боргу цієї компанії на 1 січня 2015 р. становила 288,4 млн грн., з яких 144,2 млн грн. — це банківські кредити. Справа про банкрутство "Агро-Союзу" Господарський суд Львівської області відкрив ще 29 жовтня 2015 р. Щоб привернути увагу до справ про банкрутство великих банківських позичальників, НАБУ в кінці лютого звернулася у Вищу кваліфікаційну комісію суддів, Вищий господарський суд України, голові Господарського суду Львівської області, а також в профільні комітети Верховної Ради.
Схема 2. Кредитний договір визнають недійсним
"Вже багато років поспіль неймовірно популярним інструментом боротьби позичальників з банками є оскарження (визнання недійсними або частково недійсними) кредитних договорів, договорів іпотеки та поруки", — говорить керуючий партнер юридичної компанії "Закон Перемоги", адвокат Марина Саєнко. Підстави для цього знаходять найрізноманітніші. Це і оспорювання власним підписом в договорі, і заяву про перевищення повноважень осіб, які підписали кредитний договір, спростування за всіма видами забезпечення, невідповідність об'єкта застави, вказаної в договорі, реального об'єкта, і т. д. "Якщо проблемний клієнт досягає нехай навіть тимчасового успіху, він, як правило, може оперативно зняти заборони в реєстрах і перепродати актив навіть кілька разів. Потім в більшості випадків заставу відновлюється, але банк повинен проводити стягнення з його нових власників", — відзначає директор з юридичних питань Банку Кредит Дніпро Максим Грінченко.
Найяскравішим прикладом такої схеми є судовий спір між Укрсоцбанком і власниками мережі ресторанів "Пузата Хата". З-за того, що зазначена в іпотечному договорі площа нерухомості не відповідала даним, зазначеним у правовстановлюючих документах, суд визнав договори іпотеки недійсними. Кредит на суму близько $70 млн залишився непогашеним.
Схема 3. Псевдоуничтожение і псевдопотеря застав
Все частіше зустрічаються і спроби припинення іпотеки з причини знищення (втрати) предмета застави. "Причому в деяких випадках суди приймають до уваги так званий факт "юридичної втрати заставного майна. Наприклад, якщо була проведена його реконструкція і подальша реєстрація як нового об'єкту", — розповідає Марина Саєнко.
Щоб провернути таку схему, боржники перебудовують об'єкти, змінюють їх площа, зводять на земельних ділянках нерухомість, поділяють великий об'єкт на кілька. Після цього позичальник звертається в суд і домагається визнання права власності на нібито нові об'єкти. Отримавши необхідне судове рішення, він реєструє їх по новій і перепродує (іноді по декілька разів). Кредит, оформлений на первинного власника, перетворюється в незабезпечений. Судитися за повернення застави кредитору доводиться вже з новим власником. А основного боржника при цьому намагаються якомога швидше ліквідувати.
Так, у свій час акціонери ТОВ "Торгова компанія "Фотон" (НЬЮВЕЛ), які взяли кредит на суму 18,5 млн грн. у збанкрутілого пізніше Дельта Банку, незаконно розділили предмет іпотеки на три частини, присвоїли їм нові поштові адреси і двічі перепродали як нові об'єкти. Надалі вони були передані в іпотеку банку "Форум". Основного боржника ліквідували в процесі банкрутства.
Схема 4. Затягування судового процесу
Багато недбайливі позичальники намагаються максимально затягнути судовий процес з використанням різних прийомів. У цьому їм допомагає недосконалість і процесуального законодавства і судової системи в цілому. Для затягування справи широко використовують зустрічні позови з найрізноманітніших приводів, аж до самої можливості відкриття провадження. Це відразу ж зупиняє розгляд справи судами першої інстанції до розгляду апеляції. Щоб виграти час боржники "втрачають" документи, затримують їх відправку, призначають найбезглуздіші експертизи, а також переносять судові засідання. У сукупності це дає можливість потягнути справа два-три роки. За даний період активи встигають вивести, а застава перепродати кілька разів.
Схема 5. Відхід від відповідальності поручителів
Якщо боржник не платить за кредитом, банк може стягнути кошти з поручителя. Але зробити це досить непросто. Поручитель може піти від відповідальності в декількох випадках: якщо доведе, що терміни поруки вже пройшли, якщо кредитний договір визнають таким, що припинив свою дію, при ліквідації основного боржника і т. д. Претензії фінустанови можна оскаржити і в тому разі, якщо кредитор і позичальник внесли в кредитний договір зміни, які збільшили розмір зобов'язань боржника, але при цьому не взяли письмова згода поручителя.
Найсвіжіший приклад — постанова Господарського суду Одеської області, що відмовила в задоволенні позову Укрексімбанку на суму $7,84 млн і 57,7 млн грн. до ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод". Останнє підприємство виступало поручителем за кредитами ПРАТ "Креатив" та ТОВ "Регіон-продукт Україна". Але пізніше в договір поруки були внесені зміни без згоди з поручителем, які збільшили його фінансові зобов'язання. Цей документ був визнаний судом недійсним за зустрічним позовом заводу.
Негативний досвід зупиняє банки від відновлення кредитування, оскільки немає впевненості, що видані гроші будуть повернуті в майбутньому. Саме з причини тотальної незахищеності прав кредиторів багато банків згорнули масштабні програми кредитування бізнесу, а високі кредитні ризики негативно позначаються на розмірі процентної ставки та умови кредитування. Законопроект №2286а "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення довіри між позичальниками і кредиторами" внесений до парламенту 3 липня 2015 р., але досі його розгляд відкладається. Прийняття законопроекту дозволить мінімізувати левову частку існуючих сьогодні правових лазівок, якими користуються недобросовісні позичальники, щоб не повертати банкам мільярдні кредити, і при цьому залишатися абсолютно безкарними.
