Боротьба з офшорами: Як збільшити ВВП України відразу на 10%

Чому щороку з України в офшори спливає половина бюджету

Вітчизняна економіка все тісніше переплітається з офшорами. Згідно з даними міжнародної дослідницької організації Global Financial Integrity за останній рік в антирейтингу за абсолютним розміром незаконно виведених активів Україна піднялася з 78-го на 14-е місце серед 150 країн світу. Усього за 10 років (дослідження охоплює період з 2004 по 2013 рр.) з нашої країни вивели $116,762 млрд. За підрахунками економіста Олександра Охріменка, в минулому році в офшори перекочувало $4,8 млрд, роком раніше - близько $9 млрд.

Global Financial Integrity визнає лідером по відтоку капіталу Китай, з якого щорічно нелегально виводиться в середньому $139 млрд. На другому місці - Росія. У середньому звідти виводять $104,977 млрд щорічно. З України щорічно нелегально виводиться в середньому $11,676 млрд. Але розмір збитку, який тим самим наноситься нашій економіці такими обсягами стікаючих капіталів, набагато більше.

Тоді як той же Китай щорічно ділиться з офшорами приблизно тільки 6% свого бюджету (розмір китайського бюджету становить близько $2,3 трлн).

Цікаво, що обсяги виведених з України коштів дуже сильно варіювалися від року до року. Піки активності у виведенні капіталу з країни припали на 2008 ($16,922 млрд), 2011 ($17,94 млрд) і 2012 рр. ($21 млрд). Перший сплеск, очевидно, був пов'язаний з початком фінансової кризи. Другий став наслідком тотального розкрадання країни колишньою владою. Зараз триває черговий етап виведення коштів осіб, які керують нині державними фінансовими потоками. Примітно, що періоди максимальної активності виведення капіталів за кордон збігаються з різким підвищенням рівня зовнішнього боргу України. Приміром, в 2008 р. держборг збільшився на $20 млрд, у 2011 р. відповідний показник виріс на $14 млрд, в 2012 р. - на $9 млрд. Це побічно підтверджує, що як мінімум частина виведених активів - це вкрадені бюджетні гроші.

У цілому ж аналіз статистики відтоку капіталу показує, що першопричиною такої тісної співпраці українських резидентів з іноземними юрисдикціями є аж ніяк не високі податки (податкові зміни взагалі не чинили впливу на офшорну статистику).

Висновок: Ключовими проблемами для бізнесу експерти виділяють неефективну захист з боку держави права власності, неможливість вільно розпоряджатися своїми активами і високий ризик їх втрати через непередбачуваність економіки та нестабільності банківської системи. І лише паралельно вирішуючи ці проблеми, держава повинна вимагати від бізнесу прозорої і чесної сплати податків, створити систему, яка б дозволяла якісно відстежувати мінімізаційні транзакції, і забезпечити невідворотність покарання за фінансові та фіскальні порушення.

Як держава обмежує свободу розпоряджатися своїми активами

Вже який місяць Нацбанк говорить про можливе пом'якшення валютного регулювання. Однак деталі майбутніх реформ вперто не розкриваються. У НБУ досі не визначилися, з чого починати і як далеко можуть зайти в процесі такого реформування. Між тим саме багаторічні заборони на вільний рух капіталу - одна з ключових причин, які змушують бізнес обзаводитися зарубіжними надбудовами. За оцінками Світового банку, в 2013 р., ще до встановлення поточних обмежень, Україна перебувала в передостанній групи країн за рівнем легкості проведення валютних операцій. Зараз, швидше за все, вона перейшла б в останню групу, ставши сусідкою з Анголою, Непалом, Ефіопією, Венесуелою і Соломоновими островами. На сьогоднішній день компаніям-імпортерам потрібно надати величезну кількість супровідних документів, щоб купити валюту. Їм заборонено проводити великі авансові платежі, вони зобов'язані заморожувати на чотири дні повну суму по угоді на рахунку перед кожною оплатою, що вимиває оборотний капітал. Обов'язковий продаж 75% валютної виручки для експортерів створює додаткові витрати у вигляді курсової різниці при наступній купівлі іноземної валюти. Щоб уникнути додаткових витрат і ризиків, вітчизняні підприємства воліють проводити транзакції через закордонні надбудови. А обмеження на виплату дивідендів фактично поставили хрест на капітальні інвестиції. У 2013 р. частка інвестицій у ВВП становила 17-19%. У 2014-му - 14%. За результатами останніх чотирьох кварталів цей показник опустився до 13%.

Висновок: Валютні обмеження забезпечують короткострокову стабілізацію, що позитивно для бізнесу, але в довгостроковій перспективі обмеження лише посилюють проблему дефіциту іноземної валюти в Україні, стимулюючи її накопичення в офшорах.

Чому бізнес воліє розглядати корпоративні спори не в Україні

14-е міжнародне дослідження EY "Корпоративні порушення - індивідуальні наслідки", яке проводилося з жовтня 2015 р. по січень 2016 р., показало: кількість респондентів, які вважають, що хабарництво і корупція широко поширені в Україні, неухильно зростає. За останні три роки цей показник збільшився з 60 до 88% (середній показник у світі - 39%). 48% українських респондентів вважають, що правоохоронні органи прагнуть розслідувати випадки корупції, при цьому ставлячи під сумнів доведення відповідних справ до обвинувального вироку. "Наскільки б не був успішний той чи інший бізнес, збереження результатів підприємницького успіху, як правило, залежить від того, вдалося чи власнику "домовитися" з силовими структурами, а саме: податковою міліцією, економічним блоком СБУ (раніше до цього переліку входили також УБЕЗ і прокуратура). Якщо підприємець не став "домовлятися" або "домовитися" не вдалося, його випотрошать, і ніхто не буде за це відповідати. За таких обставин немає сенсу тримати гроші в Україні", - говорить директор департаменту АФ "Грамацький і Партнери" Ігор Реутов.

Ця ж проблема стосується і судової системи. "В наших судах рішення купуються і продаються, тому навіть якщо закон на боці підприємця, захистити права в судовому порядку практично нереально. Формується роками судова практика з подання Верховного суду України розгортається на 180 градусів з багатьох питань. Крім того, ВСУ часто змінює навіть власні позиції. Представники судової влади можуть скасувати практично будь-яке рішення в державі", - коментує Ігор Реутов.

Висновок: Офшорні надбудови допомагають українському бізнесу ефективно захищати право власності, в тому числі відкриваючи можливість розглядати корпоративні спори в юрисдикціях з більш якісною правовою системою.

Банківська система як фактор подальшої офшоризации

Перманентний банківська криза - один з головних чинників, який безпосередньо впливає на можливість власників забезпечити збереження своїх фінансових активів. За два роки (з 01.10.2013 р. по 01.10.2015 р.) чисті активи банків зменшилися майже втричі - з $154,19 млрд до $56,76 млрд. Власний капітал скоротився з $22,4 млрд до $5,7 млрд, тобто майже в чотири рази. Незважаючи на обіцяну НБУ чистку банківської системи, що насправді відбувається її подальше знищення. Більш того, бізнес втратив можливість оперативно відстежувати ситуацію на банківському ринку.

Уже понад півроку НБУ не публікує свіжих фінансових даних по окремим банкам (остання їх дата - 1 жовтня 2015 р.), пояснюючи це переходом на міжнародні стандарти фінансової звітності. І без пояснення причин не оприлюднить результати минулорічних стрес-тестів по найбільшим банкам. "Нестабільність та ненадійність банківської системи обумовлені масовим виведенням банків з українського ринку, непрозорістю НБУ при прийнятті рішення щодо запровадження в банку тимчасової адміністрації та фактичною неможливістю для власників банків оскаржити таке рішення НБУ", - резюмує керуючий партнер ЮФ "Можаєв і Партнери" Михайло Можаєв.

Висновок: Вітчизняна банківська система не готова обслуговувати бізнес. Системних іноземних банків в Україні немає: з представлених на ринку - ті, хто не зміг (або не встиг) вчасно піти. Надійність українських банків навіть неможливо адекватно оцінити з-за відсутності оперативних даних.

Податки не стимулюють розвиток бізнесу

Україна - країна далеко не з найвищими податками. Однак, відкриваючи офшорні структури, бізнес не скидає з рахунків і економію на податках. "Негативний вплив на ведення бізнесу в Україні здійснюють високі ставки податків, особливо тих, що оплачуються з фонду заробітної плати. Так, заробітна плата в Україні оподатковується, складовими у загальній складності до половини розміру заробітної плати. Тому для вітчизняного бізнесу представляється набагато більш цікавим відкрити бізнес-структуру в іноземній юрисдикції з більш м'яким податковим кліматом. Крім високих ставок податків, досить складним є і адміністрування українських податків", - пояснює суть проблеми керуючий партнер АО Suprema Lex Віктор Мороз. Крім цього, вітчизняна фіскальна система не стимулює капітальні вкладення, в тому числі з боку іноземних інвесторів. Окреме питання - робота податкових органів, які в умовах завищених планів по наповненню бюджету вишукують шляхи штучного підвищення рівня збирання обов'язкових платежів.

Висновок: Вітчизняна фіскальна система орієнтована виключно на наповнення казни, не пропонує податкових стимулів для розвитку бізнесу та інвестування у виробництво.

Чому фіскальна система не бачить оптимізацій

На сьогоднішній день в Україні відсутня система ефективного контролю за минимизационными транзакціями. Основна оптимізація податків у нас відбувається через купівлю товарів і послуг у нерезидентів з метою виводу коштів. Щоб відстежити відповідні угоди, ще в 2013 р. ВР ухвалила закон про трансферне ціноутворення. Документ дозволяє контролювати великі операції з пов'язаними особами. Але поки правила трансфертного ціноутворення реально працюють лише щодо заповнення спеціальної документації. "Трансфертне ціноутворення було запозичене Україною в ОЕСР. Але наша податкова та правова системи не вміють працювати з багатьма правилами, характерними для світової практики, і просто скопіювавши їх, ми не отримали працюючий механізм", - вважає експерт з питань податкової політики Інституту суспільно-економічних досліджень Юрій Федчишин.

Для застосування правил потрібні детальні методики, яких в Україні немає. Адже трансферне ціноутворення передбачає аналіз біржових котирувань, зіставлення операцій різних компаній, аналіз спеціалізованих цінових баз даних.

Додатково ОЕСР затверджено проект BEPS (Base Erosion and Profit Shifting) з розробки заходів протидії розмивання податкової бази й виведення прибутку. План BEPS, зокрема, стосується подання документації з трансфертного ціноутворення, що складається з трьох рівнів: Local file - стосується лише розкриття інформації про контрольованій угоді, досконалої на певній території; Master file - обумовлює надання загальної інформації про групу, включаючи аналіз операцій, опис ціноутворення, інформування про нематеріальних активах та надання фінансової звітності групи; Country-by-country report - звіт по кожній країні, де працює компанія. Спеціальна документація з трансфертного ціноутворення у нас поки відповідає лише частини Local file, що дозволяє українському бізнесу, що використовує офшори, не повністю розкривати суть своїх операцій у всьому світі.

Висновок: відсутність контролю за минимизационными транзакціями означає, що держава не може забезпечити невідворотність покарання за незаконні податкові і фінансові операції і попереджати факти розмивання прибутку шляхом виведення коштів в офшорні юрисдикції.

Що робити

1. Усунути перешкоди для вільного руху капіталу:

• задекларувати та забезпечити на практиці чітке гарантування вільного обігу капіталів, що означає можливість безперешкодного інвестування, але і виведення вкладених коштів у будь-який час (строки можливих обмежень, що встановлюються державою на вільний рух коштів, які не повинні перевищувати 30-40 діб);

• скасувати правило про обов'язковий продаж експортерами 75% валютної виручки (на першому етапі держава може знизити частку виручки, яка підлягає обов'язковому продажу);
• скасувати обмеження на виплату дивідендів іноземним інвесторам.

2. Ввести режим нульової толерантності до корупції і перекрити існуючі зараз можливості для корупційних діянь:

• реформувати економічний силовий блок, а також оновити суддівський корпус. До того як українська економіка вийде з кризи, для цього можна використовувати гроші фінансових донорів;

• обмежити обіг готівкових коштів, оскільки, як правило, нетрудові доходи отримують саме в готівковій формі. Поріг за безготівковими розрахунками потрібно знизити з нинішніх 150 тис. до 10-15 тис. грн.;

• ввести презумпцію вини: якщо є підозра, що чоловік незаконно отримав гроші, він повинен довести зворотне. Цей захід в першу чергу повинна поширюватися на тих, хто робить дорогі покупки і не може пояснити походження доходів. Санкції можуть бути різні - від штрафу аж до конфіскації майна та кримінального переслідування;

• фінансова амністія. Мова може йти про три види амністії: податкової, амністії капіталу та легалізації нетрудових доходів. Особливу увагу потрібно приділяти тим, хто перебував на держслужбі більше півроку.

3. Реанімувати нормальну роботу вітчизняної банківської системи, для чого необхідно:

• зняти валютні обмеження;

• знизити ставку рефінансування як мінімум удвічі і створити умови для доступу банків до рефінансування;

• змінити систему роботи Фонду гарантування вкладів фізосіб;

• змінити керівництво НБУ, до якої втрачено довіру з боку банківського сектору.

4. Реформувати податкову систему і ліквідувати каральну модель податкового контролю:

• звільнити бізнес від податку на прибуток у разі реінвестування прибутку у виробництво;

• знизити податкове навантаження на працю;

• припинити тотальну практику відкриття кримінальних проваджень стосовно посадових осіб, підприємств, по яким проводяться податкові або інші перевірки. Кримінальна відповідальність повинна бути винятковим заходом, що застосовується при наявності цілеспрямованих умисних дій, які містять ознаки кримінального правопорушення.

5. Забезпечити невідворотність покарання за фінансові та фіскальні злочину, для чого забезпечити фіскальним органам можливість ефективно контролювати потенційно ризикові операції:

• впровадження системи постранового звіту, що дозволить отримувати від ФПГ більше інформації про пов'язаних осіб та про операції з ними;
•перегляд умов угод про уникнення подвійного оподаткування, у тому числі відмову в праві на застосування угоди, якщо економічної мети, крім побудови минимизационной схеми, не переслідувалося;

• впровадження правил про контрольованих іноземних компаніях. Якщо група, контрольована з України, має у своєму складі структури в низькоподаткових юрисдикціях, то повинна сплачувати в Україні податок з виведені в офшори прибутку;

• приєднання до міжнародної системи автоматичного обміну податковою інформацією.

Опубліковано в тижневику "Власть денег" № 5 (442) за травень 2016 р.