Під пресом США і ЄС. Як Україні повернутися в "сталеву" десятку (ІНФОГРАФІКА)
За останні місяці нарешті припинилося падіння виробітку, але на сьомій позиції в рейтингу WorldSteelAssociation (WSA), як це було до війни, нам ще далеко. Та й завдання повернутися в десятку найбільших сталеварів не здається легкою, адже більшість топових виробників, на відміну від України, нарощують оберти.
Світ наливається сталлю
Згідно з даними world steel association, світове виробництво сталі в 2017 р. збільшилася на 5,3% і досягло 1 691,2 млн т, причому зростання спостерігалося в усіх регіонах, за винятком СНД. Левова частина цього металу родом з Азії - 1 162,5 млн т. Примітно, що половина всієї виплавки припадає на Китай - 831,7 млн т (+5,7% порівняно з 2016-м). За свіжими даними за квітень 2018 р., Піднебесна впевнено утримує лідерство з показником 76,7 млн т (+4,8% до квітня-2017). За Китаєм з великим відривом йдуть Японія, Індія, США, Росія, Південна Корея, Німеччина, Туреччина, Бразилія, Італія. В цілому входять в рейтинг 64 країни виробили 148,3 млн т сталі, що на 4,1% більше, ніж у квітні 2016 р. Так що ринок росте, лише три країни з топ-10 - Туреччина, Німеччина і Японія - пішли в мінус.
Історичне падіння
Україна за підсумками квітня опинилася на 13 позиції з 1,7 млн т виробленої сталі, підвищивши своєї результат на 6% порівняно з цим же місяцем минулого року. Втім, говорити про стійку тенденцію до зростання не доводиться: за січень-квітень українські металурги видали тільки 6 985 млн т сталі, що навіть на 0,2 млн т менше, ніж за аналогічний період роком раніше. Ми продовжуємо просідати в глобальному рейтингу сталеварів. У 2017 р. Україна вилетіла з "сталевий" десятки відразу на 12 позицію, показавши спад виробітку на 6,4% - 22,6 млн т сталі проти 24,2 млн т в 2016-м.
При цьому оцінки WSA ще й оптимістичні. В асоціації "Укрметалургпром" за підсумками року нарахували лише 21,3 млн т - це історичний мінімум. Такий результат, швидше за все, пояснюється тим, що в даному випадку враховувалася вироблення на непідконтрольної території тільки в січні і лютому - до блокади Донбасу. І це логічно, адже з березня 2017 р. Київ втратив контроль над виробничими потужностями в ОРДЛО.
Крім цього фактора у профільній асоціації металургів називають ще чотири причини падіння в галузі:
- проблеми на "Укразалізниці": брак вагонів і локомотивів, недостатня пропускна спроможність залізниці на Маріуполь і в одеських портах;
- коливання цін на металопродукцію та залізорудний концентрат із-за надлишку потужностей в глобальному масштабі;
- кадровий голод - відтік кваліфікованих фахівців у країни Євросоюзу;
- захисні заходи США щодо сталевої продукції та Євросоюзу щодо гарячекатаного рулону.
При інших рівних недовиробництво стали відчутно підкосило б українську економіку, оскільки зменшився б приплив валюти в країну. Але, на щастя, ціни на світовому ринку пішли вгору, і виручка від продукції ГМК в минулому році навіть зросла.
Продуктивність і політика
При такій кон'юнктурі кожна додаткова тонна сталі на вагу золота. Але як підняти галузь? Зменшити витрати металургів і збільшити попит на їх продукцію. Правда, самі вони воліють говорити про зниження витрат за рахунок партнерів: вимагають наполовину зменшити портові збори (які з цього року і так зменшені на 20%) і не підвищувати тарифи залізниці на вантажоперевезення. Причому бажано, щоб зібрані з перевізників кошти йшли на розвиток необхідної інфраструктури - днопоглиблення у портах або закупівлю залізничних вагонів. Чим швидше і дешевше буде шлях стали до покупця - тим вона стане конкурентоздатною на світовому ринку.
Природно, потрібні капітальні інвестиції і самі металургійні підприємства. Ось позитивний досвід: після масштабної реконструкції доменного виробництва на "Запоріжсталі" вже цього року планують наростити виробництво сталі на 15% - до 4 млн т. Гордість комбінату - реконструйована за вісім місяців і 1,5 млрд грн доменна піч №3.
У той же час пропозиція стали повинно зростати у відповідь на зростаючий попит: модернізація та збільшення виплавки можливі при перспективі більше продавати. Але це спрацює, якщо українські металурги зможуть без проблем отримати доступ до своїм потенційним покупцям. А тут, навпаки, обмеження у вигляді загороджувальних заходів на світових ринках. Так, на початку березня США ввели 25%-ве мито на імпорт продукції із сталі. У минулому році наші металурги поставили американцям таких виробів (прокату і труб) на $166 млн, але ще важливіше, що протекціонізм Вашингтона може зрикошетити по Україні падінням світових цін на сталь. 6 жовтня 2017 р. ЄС ввів антидемпінгові мита на імпорт сталі гарячого прокату, в тому числі з України. А тепер там думають про інші обмежувальні мита або квоти. Останнє може стати самим болючим ударом, адже в ЄС йде близько 32% усього нашого експорту металопродукції. Завдання влади та профільних асоціацій - домовлятися з партнерами як мінімум про пом'якшення таких обмежень.
