Як цукерку у дитини. Фірташ може відібрати ОПЗ в України за рішенням судів

Україна, декларує в останні роки чесну і відкриту приватизацію великих держпідприємств, може втратити перлину приватизаційного списку - Одеський припортовий завод. При цьому підприємство може відійти опальному олігархові Дмитру Фірташу за рішенням міжнародних і, як не дивно, українських судів.

Сьогодні стало відомо, що втрати державного поки ОПЗ українські влади відділяє одне рішення українського суду. Але про все по порядку.

Історія з відходом ОПЗ під крило Дмитра Фірташа почалася ще в 2012 р., коли компанія Фірташа Ostchem стала єдиним постачальником газу на державний завод, а інші компанії Фірташа, але вже з березня 2013 р., стали монопольними покупцями продукції хімпідприємства.

Фірташ, який користується прихильністю Кремля, отримував від "Газпрому" в 2012-2013 рр. газ за ціною $260-270 за 1 тис. куб. м, однак на ОПЗ Ostchem цей газ постачала вже по $430. Для Фірташа різниця в ціні обернулася мільярдними заробітками. За оцінкою агентства Reuters, в 2014 р. олігарх заробив на перепродажі газу близько $3,7 млрд. Для ОПЗ бізнес з Фірташем обернувся мільйонними збитками - у 2016 р. Ostchem звернулася в Стокгольмський арбітраж з позовом про стягнення з ОПЗ боргів за поставлений, але не оплачений газ, яких на той момент набігло $193,36 млн основного боргу за газ і $57,8 млн. - пені за прострочення оплати.

Загнати ОПЗ в борги Фірташу було вигідно подвійно. По-перше, він заробив на перепродажі газу. По-друге, оформлення боргів ОПЗ судовим рішенням, та ще й в Стокгольмському арбітражі - це найлегший спосіб відігнати інших претендентів на покупку хімічного активу. Фірташ вже давно декларував бажання придбати ОПЗ, що дозволить йому отримати практично повний контроль над всією хімічною промисловістю України, що виробляє азотні добрива.

У результаті 25 липня 2016 р. Стокгольмський арбітраж прийняв часткове рішення на користь Ostchem і зобов'язав ОПЗ сплатити компанії Фірташа борги за газ. 11 жовтня того ж року арбітраж прийняв остаточне рішення.

Однак, щоб домогтися виконання цих рішень, Ostchem повинна була заручитись підтримкою в Україні - рішення про визнання рішення Стокгольмського арбітражу і його примусовому виконанні повинні були прийняти українські суди. І 6 березня цього року Южний міський суд Одеської області таке рішення прийняв.

Спроби українського уряд протистояти хвилі судових рішень, котрі вимивають з рук держави провідне хімпідприємство, успіхом не увінчалися. У березні тодішній голова Фонду держмайна Ігор Білоус зазначав, що ФДМ намагається оскаржити судові рішення на двох фронтах - в Стокгольмі і в Україні і навіть говорив, що в цій боротьбі обіцяв надати прем'єр-міністр Володимир Гройсман. Проте державні мужі черговий бій за ОПЗ знову програли - 10 травня Одеський апеляційний суд відхилив апеляцію ФДМ і ОПЗ на рішення Південного міськсуду Одеської області. Гройсман на сьогоднішньому засіданні Кабміну влаштував розгін підлеглим, запідозривши, що ОПЗ спливає з рук через змову, влаштованого Фірташем з керівництвом заводу і деякими представниками влади.

З перерахованого вище напрошується логічне запитання: якщо уряд вважає ОПЗ підприємством, приватизація якого повинна пройти прозоро і послужити сигналом для міжнародних інвесторів про сприятливий інвестиційний клімат в Україні, то чому воно не поставило питання про Стокгольмському арбітражі на контроль? Якщо Кабмін вважає, що програш у судах пов'язаний зі змовою Фірташа з керівництвом ОПЗ, то чому уряд не потурбувався зміною цього керівництва ще раніше, не доводячи ситуацію до майже повного програшу? За словами джерел, знайомих з закулісними іграми навколо ОПЗ, провал у судовій війні став можливим саме завдяки тому, що на цю проблему закрили очі на найвищому рівні - на Банковій. Конкретних імен винних у провалі юридичного захисту головного приватизаційного козиря українського уряду сьогодні названо не було. Однак у цій справі інтерес викликають кілька дрібних деталей, які говорять про те, що українська сторона в судових спорах по боргу ОПЗ зайняла пасивну, якщо не профирташевскую позицію.

Наприклад, у рішенні Південного міськсуду Одеської області зазначено, що рішення Стокгольмського арбітражу, за яким ОПЗ повинен виплатити компанії Фірташа чверть мільярда доларів, було прийнято "за згодою сторін". Тобто юристи ОПЗ фактично визнали борг. І це рішення так і не було оскаржене. Другий факт:- юристи, що представляють ОПЗ, не з'явилися на вчорашнє засідання Одеського апеляційного суду. Факт третій:- міністр юстиції Павло Петренко на засіданні Кабміну сьогодні зазначив, що в минулому році уряд давав доручення керівництву ОПЗ оскаржити рішення Стокгольмського арбітражу, але цього так і не було зроблено.

Виконуючий обов'язки голови ФДМ Дмитро Парфененко на засіданні Кабміну заявив, що вчорашнє рішення суду відкриває дорогу до банкрутства ОПЗ. І хоча він зазначив, що Фонд працює над подачею касаційної скарги на рішення суду другої інстанції і в обоймі у нього є "технологічні прийоми", як не допустити банкрутства ОПЗ, від моменту, коли завод сам упаде в руки Фірташа без всякої приватизації, відділяє лише одне рішення суду. Якщо воно буде прийнято, ОПЗ буде змушений заплатити $250 млн. Для порівняння: у липні минулого року спроба приватизувати ОПЗ за $500 млн закінчилася провалом - заявок на конкурс ніхто не подав. В цьому році стартова ціна за ОПЗ склала трохи більше $200 млн, але також охочих не знайшлося. Однією з причин зриву обох конкурсів називалася неврегульованість питання виплати боргу Фірташу. Схоже, що скоро це питання вирішиться сам собою - ОПЗ дістанеться тому, кому він повинен.

Юрист - про шанси влади проти Фірташа

Віктор Мороз, керуючий партнер адвокатського об'єднання Suprema Lex, адвокат

- Враховуючи, що Україна є учасницею як Нью-Йоркської конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, визнання в Україні рішення Стокгольмського арбітражу є процедурним питанням, а подання касації у спорі між Ostchem і ОПЗ - не більш ніж спроба виграти час. Тому я практично впевнений, що Фонд держмайна і ОПЗ програють касацію і будуть змушені виконувати рішення Стокгольмського арбітражу. Тим не менше в Україні відомі випадки, коли з формальних причин суди відмовляли у визнанні рішень іноземних арбітражів. Крім того, є у вітчизняній історії та випадки невиконання рішень іноземних арбітражів, зокрема, у газових "війни" між українським "Нафтогазом" та російським "Газпромом".