Як спокусити українців довше попрацювати на пенсію

Вся справа в тому, що реформування проводиться в інтересах економіки в цілому з метою балансування фіскальної системи, а ось вигоди для пенсіонерів не так очевидні. Більше того, щоб відчути вигоду і економічний ефект, також необхідно набратися терпіння.

Проблемні точки

Головна больова точка реформи — підвищення пенсійного віку, якого найбільше бояться українці. Влада не раз заявляли і заявляють про те, що пенсійний вік підвищувати не будуть і в урядовому проекті, представленому Володимиром Гройсманом, формально його немає.

Проте треба розуміти, що, згідно з даними демографічного прогнозу, Україна вже входить в 30 найстаріших країн світу за питомою вагою осіб старше 60 років. У 2015 р. їх частка була на рівні 21,8%. Питома вага осіб у віці 65 років і старше — 15,5% від усього населення. Відповідно до національного демографічним прогнозом до 2025 р. питома вага осіб у віці більше 60 років становитиме 25%, а 65 років і старше — 18,4%, у 2030 р. — вже 26 і 20% відповідно. Це означає, що в разі відмови від збільшення тривалості робочого життя нас чекає істотне падіння стандартів життя.

Слід зазначити, що підвищення пенсійного віку — це найбільш часто зустрічається крок в програмах реформ європейських країн. Проте в рамках реформи адже мова може йти не тільки про законодавчо встановленому пенсійному віці. Є й інші заходи, які дозволять збільшити фактичний вік виходу на пенсію.

Зокрема, в рамках реформи, поданої урядом Володимира Гройсмана, мова йде не тільки про законодавчо встановленому пенсійному віці, але і фактичний. Зокрема, збільшення мінімального стажу, необхідного для виходу на пенсію, дозволить на третину скоротити кількість бенефіціарів пенсійної системи, збільшити пул розподіляються між ними засобів. Цей захід — один з найбільш популярних в міжнародній практиці, мабуть, тому, що наслідки не такі очевидні.

Допрацювати до пенсії

Якщо ми подивимося на міжнародний досвід, то збільшення періоду здійснення внесків працює в першу чергу там, де законодавчо встановлений пенсійний вік низький. Слід зазначити, що в Україні умови отримання пенсії на загальних умовах вже досить жорсткі. Так, зараз, щоб заробити хоч на яку-небудь пенсію, необхідно пропрацювати 15 років. Іншими словами, якщо ви досягли пенсійного віку, але стаж, протягом якого сплачували пенсійні внески, менш 15 років, пенсія вам не передбачена. У разі прийняття пропозицій уряду стаж збільшиться спочатку на 10 років — до 25, а потім поступово і до 30 років.

При цьому для країн ОЕСР, для того щоб отримати мінімальну пенсію, потрібен стаж 26 років. У Польщі — 25 років, але при цьому вік виходу на пенсію там 60 і 65 років для жінок і чоловіків відповідно. Є приклади і більш "м'яких" умов. Наприклад, у Німеччині для отримання пенсії необхідно пропрацювати хоча б п'ять років.

Згідно світовій практиці підвищення стажу роботи можна розглядати як замінник підвищення законодавчо встановленого пенсійного віку. Так, наприклад, у Словенії вік виходу на пенсію має один з найнижчих (хоча і буде збільшений з 58,25 років до 60 років до 2019 р.). Однак період, протягом якого необхідно сплачувати пенсійні внески, один з найвищих і становить 40 років. Ті громадяни, в кого період здійснення пенсійних внесків нижче, можуть розраховувати на отримання пенсії лише з 65 років.

Враховуючи високий рівень тіньової економіки в Україні, пряма вимога збільшення мінімального трудового стажу може виявитися більш ефективним заходом, ніж законодавче збільшення віку виходу на пенсію.

Реформа професійних пенсійних пільг (за винятком військових) — міра, якої чекають давно. Теоретично, згідно з законодавством, в Україні пенсії пенсіонерам-пільговикам покриваються за рахунок підприємств, а підприємства не завжди виконують встановлені законом норми. На сьогодні заборгованість підприємств перед Пенсійним фондом за вислугу років складає 19 млрд грн. Ці кошти ПФ взяв з інших джерел.

При цьому повністю скасувати професійні пенсійні пільги було б неправильно. Ніхто не хоче, щоб у льотчика, якому продовжили термін служби до 65 років, під час польоту стався інфаркт. Професійні пільги є і в інших країнах. Тим не менше умови отримання пенсій більш жорсткі (стаж роботи, вік виходу на пенсію), методи адміністрування знижують ризики для державної пенсійної системи шляхом створення професійних фондів.

Довгострокова перспектива

Підвищення пенсійного віку саме по собі не дасть чарівного ефекту одномоментного скорочення дефіциту Пенсійного фонду, а швидше відноситься до заходів, які принесуть свої плоди в довгостроковій перспективі. Слід зазначити, що більшість країн при проведенні в тому числі непопулярних реформ створюють стимули участі в системі шляхом створення зв'язку між пенсійними внесками та пенсійними виплатами. На жаль, в Україні такий зв'язок відсутній.

Більше того, де-факто створено стимули, що спонукають українця до мінімального участі в державному пенсійному страхуванні. Жорсткість умов участі, яка передбачає реформа, запропонована урядом, при відсутності прогнозованих порівнянних вигод взагалі ставить ефект від реформи під сумнів. Зараз в Україні понад 3 млн зайнятих, які взагалі ніяк не сплачують пенсійні внески. І їх можна зрозуміти.

Сьогодні платити ЄСВ, щоб заробити на пенсію, — напевно, найгірший спосіб забезпечити себе в старості.

Стимулів немає, і солідарна система їх забезпечити в принципі не може. Причому чим краще вона "збалансована", тим менше розсудливих людей хочуть у ній взяти участь. Тому без створення стимулів збільшення доходів ПФ за рахунок розширення бази ЄСВ може не виправдатися, а скасування спрощеного оподаткування несе ризики подальшого втечі платників податків в тінь. При відсутності зв'язку між пенсійними внесками та пенсійними виплатами стають безглуздими і інші опції. Наприклад, популярне в міжнародній практиці збільшення вартості трудового стажу в разі більш пізнього виходу на пенсію.

Сьогодні проект урядової реформи пропонує посилити таку зв'язок шляхом осучаснення пенсій. Однак слід зазначити, що запропонований механізм торкнеться трохи більше половини тих, хто за законом має право на осучаснення, буде дискретним (нерегулярним) і невеликою. Запропонований механізм регулярного осучаснення (50% зростання зарплат за останні три роки і 50% темпів зростання цін може виявитися занадто витратним і бути скасований через "відсутність фінансових можливостей фонду".

Стратегічно більш тісний зв'язок між сплаченими внесками та пенсійними виплатами можлива за умови другого рівня пенсійного страхування та розвитку третього обов'язкового накопичувального страхування. Але, незважаючи на те, що накопичувальну систему очікують давно, другий рівень пенсійного страхування далеко не панацея.

Ефект від накопичувального страхування буде не скоро, і сьогодні введення накопичувального страхування пов'язане з низкою ризиків. Зокрема, знецінення національної валюти.

Введення другого рівня пенсійного забезпечення підноситься як міра соціальної справедливості, що забезпечує зв'язок між внесками та пенсійними виплатами. В той же час де-юре ця зв'язок сьогодні і так може бути реалізована. Достатньо звернутися в приватний пенсійний фонд. Правда, через нерозвиненість фондового ринку і високих ризиків інвестування бажаючих брати участь у недержавному пенсійному страхуванні мало. Тому питання з введенням другого рівня як обов'язкового залишаються відкритими.

По-перше, сьогодні запровадження накопичувального пенсійного страхування як ніколи ризиковано. У перші кілька років функціонування накопичувальної системи учасників накопичувального пенсійного страхування гарантований негативний інвестиційний дохід. Знецінення заощаджень буде підривати довіру в учасників системи.

По-друге, введення обов'язкового накопичувального пенсійного страхування не покращить життя пенсіонерів прямо тут і прямо зараз. В кращому разі введення накопичувального пенсійного страхування покращить життя тих, кому зараз 25-35 років. Адже для того щоб отримувати накопичувальну пенсію, треба спочатку сформувати ресурс, за рахунок чого цю пенсію будуть виплачувати.

По-третє, потрібні механізми, які захистять пенсійні заощадження від інфляції (за три роки рівень цін зріс майже вдвічі).

При цьому треба розуміти, що створення накопичувального пенсійного страхування означає, що держава в своє розпорядження отримає довгий ресурс, як мінімум 50 млрд грн. У нашій ситуації це ставить питання щодо надійності фонду. Для політиків є велика спокуса прийняття політичного рішення для перерозподілу цих коштів на користь фінансування інших цілей (теоретично фінансування поточних пенсій, погашення боргів, підвищення соціальних виплат тощо).

Окремо варто відзначити, що зміна умов індексації пенсій — це привід для уряду "продати" реформу. Сьогодні пенсія розраховується як похідна коефіцієнта трудового стажу, співвідношення заробітної плати бенефіціара і середнього рівня оплати праці по економіці, а також середньої заробітної плати в момент виходу на пенсію. Оскільки розмір пенсії, як правило, не перераховується, вікові пенсіонери, які раніше вийшли на пенсію, при інших рівних умовах мають менший розмір пенсії. Анонсована індексація пенсій покликана підвищити справедливість пенсійної системи і перерахувати пенсії у зв'язку із зростанням ось цієї самої середньої зарплати по економіці за той час, поки чоловік перебував на пенсії.

Однак, враховуючи двозначну інфляцію, плоди осучаснення швидко втратять свою купівельну спроможність і будуть нівельовані найближчими підвищеннями мінімальної пенсії. Відповідно, більше довіри до пенсійної системи не буде, ні в кого не з'явиться стимулів платити в Пенсійний фонд більше і довше, одноразове осучаснення лише на якийсь час збільшить купівельну спроможність пенсій без гарантій подальшого підвищення рівня життя.

Для того щоб міра отримала почесну назву "реформа", необхідно чітко визначити правила підвищення пенсій у подальшому, які були б підйомні для економіки і при цьому по максимуму зберігали прив'язку пенсії до зарплати.

Проте вже зараз можна сказати, що в України є ресурс щодо здійснення непопулярних заходів, які б допомогли ефективно збалансувати фіскальну систему нехай не відразу, але в довгостроковому періоді і одночасно забезпечити пенсіонерам більш високий рівень життя. В центрі реформ повинен стояти не пенсійний вік і не пенсійний стаж сам по собі, а стимули для участі в системі. Поки оптимізаційна задача зводиться до мінімально можливої участі, адміністративні заходи будуть мати обмежену ефективність. Крім того, пенсійна реформа не повинна йти в відриві від інших реформ, оскільки стандарти життя пенсіонерів залежать не тільки від розміру пенсії.

Наталія Лещенко, економіст проекту центру соціально-економічних досліджень "CASE Україна" "Ціна держави"