Вудку тобі в руки. Як зняти працездатних українців з голки соціальної допомоги
В таких умовах уряд прагне скоротити кількість отримують допомогу. Неодноразово політики заявляли, що необхідно змінити принцип виплат: давати більше грошей, але меншій кількості людей. Насправді ж, мова йде про те, щоб "розвантажити" бюджет за рахунок поступового зменшення соціальної сфери.
Куди йдуть гроші
Незважаючи на те, що українці незадоволені тим, як наша держава забезпечує соцдопомогу, на неї виділяється чимало грошей. Загальні витрати бюджету за перше півріччя 2016 року склали 300 млрд гривень. З них, згідно з даними Державної казначейської служби, тільки дотація Пенсійному фонду - 62 млрд гривень. У той час як у минулому році за 12 місяців на дотації пішло 94,8 млрд гривень. Тобто в цьому році ми перевищимо минулі результати в півтора рази. Причина такого зростання - зниження ставки Єдиного соціального внеску в надії, що роботодавці перестануть платити зарплати в конверті. Але цього, звичайно, не сталося. Тобто держава просто "подарувало" роботодавцям гроші, які в підсумку відшкодовує з бюджету за рахунок більш чесних платників податків.
На виплати малозабезпеченим, сім'ям з дітьми, людям з інвалідністю та по догляду за інвалідами у першому півріччі пішло 23,03 млрд гривень. Всього за рік планується виділити 45,4 млрд гривень. На комунальні субсидії передбачено 40,2 млрд за рік, проте швидше за все ця сума буде перевищена. У бюджеті на 2017 року прописано 50,7 млрд гривень на субсидування. Для порівняння, бюджет Міністерства оборони в цьому році - 57 млрд гривень. Кількість тих, хто оформляє пільги на оплату комунальних послуг постійно зростає, тому і цих грошей буде недостатньо.
Розуму не вистачає
Проблема не в кількості грошей. По-перше, бюджет сам по собі невеликий, оскільки економіка маленька і бідна. В умовах кризи ресурси взяти просто ніде. По-друге, гроші отримують не тільки ті, хто в них потребує. Один з недоліків української соціальної допомоги - відсутність єдиної бази.
Фактично для кожного окремого виду підтримки - пенсії, виплати по інвалідності, допомогу малозабезпеченим сім'ям, допомоги по безробіттю, підтримка одиноких матерів - існують свої списки і свої принципи оформлення.
При цьому ці списки досі не звірені з базами даних про загублені паспорти і померлих громадян. Створити єдину базу обіцяють з 2012 року. Зараз уряд говорить, що вона з'явиться в 2017 році.
Міністерство фінансів стверджує, що близько 60 млрд гривень щорічно можуть йти на незаконні соцвиплати. Знову таки, підкреслимо, що це більше бюджету Міністерстві оборони. З березня 2016 року Мінфін проводить перевірку, звіряючи списки. За словами керівника департаменту фінансів соціальних програм Мінфіну Андрія Рязанцева, було відпрацьовано 4 млн 29 тис. виплат, з них до 9% виплат були різноманітні зауваження. У перерахунку на гроші це близько 4,4 млрд грн "підозрілих" виплат. При цьому дані не є остаточними, тому що перевірка торкнулася тільки частини населення.
Підозрілими назвали тих, у кого дата втрати паспорта передує відкриття рахунку в банку або призначення соціальної виплати. Тобто швидше за все ці гроші отримують або шахраї, які заволоділи чужими документами, або самі громадяни дублюють виплати. Є ще одна група ризику - люди, у яких проблеми з ідентифікаційним кодом, приміром, він не прив'язаний до паспорту.
Андрій Рязанцев пояснює, що це може бути як помилка конкретної людини, так і ще одна схема шахрайства.
Серед одержувачів субсидій теж є порушники. Одна з умов оформлення субсидії - відсутність великих покупок протягом 12 місяців. Мова йде про суму більше 50 тисяч гривень за раз. Однак Мінфін стверджує, що 115,3 тисячі громадян порушили це умова і тим не менше одержують субсидії.
Безконтрольна допомога
Однак відсутність єдиної бази - не єдиний недолік соціальної підтримки. Держава також вважає, що в цій сфері не вистачає контролю.
Тому Мінсоцполітики пропонує з 1 липня 2017 року створити соціальну інспекцію і прийняти законопроект "Про забезпечення держконтролю соціальної підтримки". За попередніми даними, в новому держоргані будуть працювати 550 осіб, що на цілу країну, прямо скажемо, небагато.
Інспектори будуть відвідувати одержувачів соціальних виплат та оцінювати їх рівень життя. Це дозволить зрозуміти, хто приховує свої доходи і краде допомогу у тих, кому вона дійсно необхідна.
Представник Світового банку Катерина Петріна зазначила, що у Великобританії аналогічний орган знизив частку некоректних виплат з 2% до 0,5%. Це хороший результат, от тільки чи зможемо ми його повторити? Заступник голови Стратегічної групи радників при Кабінеті міністрів Павло Кухта переконаний, що в нинішньому вигляді проект створення социнспекции не принесе користі, тому що інспектори будуть підпорядковані Мінсоцполітики. "Контроль в ситуації, коли контролери і контрольовані знаходяться в одній структурі, не може бути ефективним", - пояснив він.
Зазначимо, що соціальні інспектори існують і зараз, але це зовсім інша посада. Мета їх роботи - не виявити порушників, а призначити соцвиплати. При цьому вони виконують і неоплачувані функції, просто кажучи ними "латають дірки". Ці працівники підпорядковуються управлінню соцзахисту.
Інспекторів катастрофічно не вистачає, і в чому причина в низькій оплаті праці: в середньому по Україні на одного інспектора припадає всього 3149 гривень зарплати. Тому у багатьох управліннях всього один інспектор, який при цьому не забезпечений транспортом і відрядними.
Не нашкодити
Найголовніше у реформуванні соціальної підтримки - не нашкодити. Іншими словами, очистити систему від шахраїв і маніпуляторів, і забезпечити допомогу тим, хто її реально потребує.
Характерний приклад - підтримка одиноких матерів. Перші зміни в цій сфері відбулися ще на початку року: тепер замість більш ніж 500 тисяч жінок допомогу отримують всього 335 139 одиноких матерів.
На початку 2016 року розмір виплат прив'язали до доходу єдиного батька. До цього мінімальну суму виплат отримували всі одинокі матері (583 гривні на дитину до шести років і 727 гривень - від шести до 18 років). Якщо жінка претендувала на більше, вона повинна була підтвердити доходи членів сім'ї.
Тепер право на допомогу фактично залишили тільки сім'ям, чий середній дохід складає менше прожиткового мінімуму на члена сім'ї. Іншими словами, якщо одинока мати отримує хоча б 4000 тисячі гривень на себе і на дитину, держава відмовляє їй у допомозі.
При цьому середній розмір держдопомоги одинокої матері на 1 липня склав 1257 гривень. Тим, чиї колишні партнери ухиляються від сплати аліментів, держава дає в середньому 668,57 гривень.
Одинокі матері - не єдині, хто страждають від скорочення допомоги та бюрократичних складнощів. Сумна ситуація склалася з переселенцями, багато з яких залишилися без державної підтримки і навіть пенсій.
Для оформлення соцдопомоги необхідно спершу оформити картку переселенця, для якої потрібно постійно проживати за вказаною адресою і отримати тимчасову прописку. Однак не всі власники квартир хочуть прописувати у себе орендарів, тим більше переселенців. Не кажучи вже про небажання власників житла платити податки з оренди. І питання навіть не в жадібності. Система адміністрування податків настільки складна, заплутана і незручна, що простіше не платити, ніж показати дохід і мало того, що втратити частину прибутку, так ще й отримати головний біль у вигляді регулярного спілкування з фіскалами.
Що робити
В уряду є ще один шлях. Очевидно, що краще дати людині вудку, ніж рибу. Безробітний повинен отримати не посібник, а роботу. Переселенцу також потрібна не стільки фінансова підтримка, скільки можливість без дискримінації зняти житло і почати працювати. Тобто акцент потрібно перенести з утримання людей на надання можливостей тим, хто може і хоче працювати. Цей шлях пов'язаний зі створенням робочих місць, підтримкою громадян, які готові стати фізособами-підприємцями, а також усуненням дискримінації щодо людей з інвалідністю, одиноких матерів та переселенців.
В Європі цей шлях використовується нарівні з наданням допомоги та дозволяє зменшити бідність. У перспективі він принесе більше користі, ніж сліпе збільшення виплат або жорсткий контроль.
