Як Кремль імітує приватизацію

У липні уряд РФ бадьоро відрапортувало про успішної приватизації пакета акцій державної алмазодобувної компанії АЛРОСА. З формальної точки зору це, звичайно, не "звична" приватизація - державний пакет, ймовірно, розмивається, але продовжує залишатися істотним.

Згідно з урядовим розпорядженням 10,9% акцій АЛРОСА було реалізовано за ціною приблизно $1 за одну акцію. До продажу акціонерами компанії були Російська Федерація (44%), Республіка Саха (Якутія) - 25%, улуси (райони) Якутії - 8%, ще 23% знаходиться у вільному обігу. Але враховуючи реальний стан федералізму в Росії, можна сказати, що держава, по суті мало 77% акцій, і продовжує зберігати контрольний пакет. Але раз захотілося називати це приватизацією - хай би називали.

Якби не занадто багато "але". По-перше, від хорошого життя приватизацію не проводять - ясно, що влада шукає можливість наповнити бюджет в умовах спаду, низьких цін на нафту і санкцій, адже комбінація цих факторів за останні два роки вимила з Росії сотні мільярдів доларів. По-друге, повідомлення про вдалої реалізації акцій привернуло увагу тим обставиною, що таких ризикових інвесторів за нинішньої російської кон'юнктурі ще пошукати. По-третє, "алмазна" проблематика в РФ скандализируется ще з початку року.

Почнемо з третього фактора. 10 березня в центрі Москви покінчив життя самогубством екс-глава Державного агентства по формуванню фонду дорогоцінних металів при Мінфіні (Гохран) Володимир Рибкін. Тіло 68-річного Рибкіна було виявлено біля одного з будинків на Зубовском бульварі з травмами, характерними для падіння з висоти. Гохран - федеральне казенне установа при Мінфіні Росії, яке займається зберіганням та обліком дорогоцінних металів (золото, срібло, платина), дорогоцінного каміння та інших цінностей Держфонду Росії.

У ЗМІ відразу ж була вкинута версія про те, що покойнный Рибкін страждав депресією. У якомусь сенсі з цією версією не можна не погодитися - колишній керівник і справді міг перебувати під тиском. В кінці 2013 р. співвласник челябінської компанії "ЧелПром-Даймонд" хтось Олександр Синтяев написав заяву в УФСБ, де розкрив схему виведення алмазів в офшори, використовувану належить йому наполовину компанією. Серед партнерів Синтяева виявився ряд більш ніж відомих в Росії персонажів - зокрема, родичі Микити Михалкова. Сім'я Михалкових увійшла в діамантовий бізнес в 2012 році, придбавши 30% акцій алмазообрабатывающего підприємства "ЧелПром-Даймонд", створеного в 2001 р. Олександром Синтяевым на базі Кусинского заводу і спеціалізується на діамантах дрібних рассевов.

Фактично спритний кинопропагандист контролював підприємство, вирішуючи на вищому рівні фінансові та правові проблеми інших співвласників. З моменту своєї появи на світ і аж до 2012 р. челябінське підприємство ніяк не могло налагодити відносини з російським алмазним держмонополістом "АЛРОСА" (90% видобутку алмазів в РФ, 25% світового видобутку) і організувати стабільні поставки сировини. Але після появи в бізнесі путінського улюбленця на "ЧелПром-Даймонд" обрушився алмазний дощ.

У тому ж році дочірня структура госмонполиста "АЛРОСА-Нюрба" відвантажила челябінської фірмі алмазів на $4,2 млн. Для порівняння: такий помітний учасник алмазного ринку, як "Мосалмаз", отримав у 2012 році від "АЛРОСА-Нюрба" майже в два рази менше дорогоцінного каміння - всього на $2,7 млн. Адже "АЛРОСА" продавала "своїм" за цінами значно нижче ринкових. "ЧелПром-Даймонд" перепродував за заниженою ціною всі одержувані камені гибралтарскому офшору Dundela Limited, а той реалізував їх на світовому ринку вже за ринковою ціною.

Після звернення Синтяева, на якого намагалися повісити величезний кредит, було заведено кримінальну справу. "ЧелПром-Даймонд" сам розірвав контракт з "АЛРОСА", а на підприємстві за рішенням арбітражного суду встановлено конкурсне виробництво. Його термін продовжили до 24 лютого 2016 р. Справу прикрили, оскільки гілки його чіпляють представників вузького вищого шару російської еліти - а що дав цей сюжет широкого розголосу тюменський блогер Олексій Кунгуров опинився у в'язниці звинуваченням у "підтримці тероризму". Тому що на чолі золотого і алмазного мафії Росії стоїть впливовий Отар Маргания - однокурсник і одногрупник майбутнього віце-губернатора Санкт-Петербурга і творця путінської фінансової системи Олексія Кудріна.

Так що причин впасти в депресію і випадково впасти з вікна у Рибкіна було предостатньо.

Про стан самої Алроси думки висловлювалися різні. Адже як виявилося, російська скарбниця ще й доплачує освоителям надр, покриваючи з бюджету їхні збитки. А збитки такі: в самому благополучному для алмазної індустрії 2014 року, коли РФ експортувала рекордні обсяги дорогоцінного каміння на $4,7 млрд, "АЛРОСА" отримала чистий збиток майже в $450 млн. Можливо і тому, що користується схемами, описаними вище - реалізовувала алмази через ланцюжок посередників, які закінчуються офшорами на Кіпрі, Британських Віргінських островах та в американському штаті Делавер.

Навколо компанії ходять історії про фірми-двійників, через які витекли з державних кишень мільярди доларів, і про другого життя одного з керівників Мінфіну РФ Олександра Ахполова. Проте вже в нинішньому році цей типовий передреволюційний "скандал з намистом" зачепив наступний ряд еліт. У лютому цього року був позбавлений ліцензії Міжнародний акціонерний банк (МАБ), яким володів заступник голови комітету з природних ресурсів, природокористування та екології Держдуми Михайло Слипенчук.

Причому оздоровлення МАБ із залученням держкорпорації "Агентство по страхуванню внесків" було оголошено неможливим із-за низької якості активів. Але важливо інше - в цьому банку втратило значні кошти (приблизно $125 млн) підпорядкована Мінфіну ФГУП "Зовнішньоекономічне об'єднання "Алмазювелирэкспорт".

Михайло Слипенчук є основним власником інвестиційної групи "Метрополь". Крім цього він контролює девелоперські проекти і родовища поліметалів у Східній Сибіру.Сьогодні Слипенчук є членом фракції "Єдина Росія", але у вересні піде в Думу від ліберального симулякра "Партія зростання", за якою миготить тінь Олексія Кудріна, по суті є співробітником АП РФ в такому ж особливому статусі, як і лідер цієї партії, бізнес-омбудсмен Борис Титов.

У 2011 році Слипенчук засвітився в комічному епізоді з передачею € 20 млн підприємниці Тетяні Бальзамовой, нібито призначалися Віктору Януковичу за включення деяких комерційних структур в угоду щодо постачання транзитного газу. Але в підсумку "хабар" Януковичу передана так і не була, оскільки ці € 20 млн були викрадені зі сховища якогось офісу "Ощадбанку" на Гоголівському бульварі.

У світлі всього вищесказаного, хто захоче зв'язуватися як з самої АЛРОСА, так і з казенними підприємствами Мінфіну РФ, банками, якими вони користуються і політиками, з якими вони співпрацюють - на перший погляд рішуче незрозуміло. У той же час за словами міністра економіки РФ Олексія Улюкаєва (в колах дотепників-коментаторів отримав прізвисько "Доктор Дно" за надто лояльні до Путіна прогнози) до бюджету РФ надійде понад $800 млн.

Правда, це лише 10% від наростаючої дірки в нинішньому фінансовому законі країни. Та і приблизно на 4% дешевше ринкової ціни акцій. Або - на 18% (!) дешевше ринкової ціни на 18 травня. Улюкаєв оголосив про те, що плани по реалізації перебувають у федеральній власності акцій великих компаній, таких як "Башнефть", "Роснефть" і "Совкомфлот", ВТБ - все ще відповідають реальності.

У той час як відомо, з "Роснефтью" існують певні проблеми, їй навіть не дозволили брати участь у конкурсі з купівлі акцій тієї ж "Башнефть". Звідки ж прийшов покупець - і, в такому разі, звідки ж його чекають і в майбутньому? Продавав пакет Російський фонд прямих інвестицій (РФПІ). Це державний інвестиційний фонд з капіталом у $10 млрд.

Офіційно, у всіх угодах РФПІ виступає співінвестором разом з найбільшими у світі інституційними інвесторами - фондами прямих інвестицій, суверенними фондами, а також з провідними галузевими компаніями. Але в основному його діяльність оповита завісою таємниці. Повідомлялося, що покупцями, яких залучив РФПІ це якісь азіатські, європейські гравці, та ще російські НПФ. До речі, незадовго до приватизації Алроси інтерес до неї виявляли Пенсійні фонди групи БІН Михайла Гуцерієва і Михайла Шишханова. А заробили на передачу акцій у приватні руки банки, які влаштували розміщення - ВТБ і Ощадбанк. Вони отримали свої законні комісійні від операції в 1,8%, тобто близько мільярда рублів.

Схоже, акції держава продала власним ручним олігархам, таким кружним шляхом поповнюючи бюджет - як колись Борис Єльцин брав кредити у ще не приручених олігархів на підтримку штанів країни, віддаючи їм "право першої ночі" з ключовими підприємствами РФ. А про пожвавлення в економіці або відновлення навіть самого слабкого інтересу серйозних інвесторів до активів країни, що перебуває під санкціями Москві залишається тільки мріяти.