Як конфлікт України і РФ допоміг Греції з газом

Газовий реверс в Україну під загрозою

Уряд РФ офіційно запропонувало Словаччини вийти з опозиції до газотранспортного проекту "Північний Потік-2", який обходить стороною Словаччину та Україну, і підключитися до транзиту російського газу в Сербію і Угорщину. Той може піти обхідним шляхом — через Німеччину та Чехію. Цю пропозицію під час візиту до Братислави озвучив глава російського Мінекономрозвитку Олексій Улюкаєв. Нинішні інтереси Братислави від цього не постраждають. "В даний час дохід Словаччини від транзиту російського газу становить 700-800 млн євро в рік, це величезна сума для такої маленької країни. Договір про транзит зі Словаччиною складений до 2028 року, та він не підлягає сумніву", — заявив російський міністр.

У разі згоди Братислави на додатковий зустрічний транзит газу з Німеччини та Чехії за направленням на Сербію Москва сподівається зірвати проходять через Словаччину реверсні схеми постачання російського газу Україні. У Кремлі незадоволені, що словацька та угорська реверс знизив значення російського "Газпрому" на українському ринку майже до нуля. Крім такого удару по Україні, озвучене Москвою пропозиція показує гостру реакцію РФ на останнє велике подія південноєвропейського газового ринку — початок будівництва газопроводу Trans Adriatic Pipelines (TAP), орієнтованого на газ Прикаспійських країн та іракського Курдистану. При вартості 5,6 млрд євро він повинен з 2018 р. дати Південній Європі 10 млрд куб. м газу в рік, а після 2020 р. — 20 млрд кубометрів. На цю цифру країни регіону зможуть скоротити обсяг імпорту з РФ або почати продавати надлишки. Як показали реверсні європейські поставки газу в Україну протягом останніх років, на них завжди знайдуться покупці.

А поки що на їх газових ринках панує сербська компанія Naftna Industrija Srbije (NIS), 51% акцій якої в 2013-2014 рр. придбала російська "Газпромнафта". Альтернативи NIS на балканському ринку немає, але ця ситуація не вічна. Через кілька років після запуску ТАР його акціонери почнуть облаштовувати мережа трубопроводів-відводів, чиї гілки буквально зруйнують російську локальну монополію. Серед акціонерів газопроводу — британська корпорація ВР, азербайджанська Socar і італійська SNAМ (по 20% акцій), а також бельгійська Fluxys (19%), іспанська Enagas (16%) і швейцарська Axpo (5%).

Греків змусили зробити вибір

Відбулася 17 травня в Греції церемонія початку будівництва газопроводу ТАР твердо визначила перспективу приєднання сусідніх країн до проекту. Цей крок також поклав кінець грецької газової політиці лавірування між Москвою і Брюсселем. До військово-терористичної конфронтації РФ з Україною і Сирією Греція відверто застосовувала подвійні стандарти в реалізації стратегії розвитку своєї газової промисловості. Задовго до початку проекту ТАР багато в Афінах планували всидіти на двох стільцях. З одного боку, політики-правоцентристи обіцяли для погашення боргів ЄС продати грецькі держкомпанії DEPA і Hellenic Petroleum (НР) азербайджанської компанії Socar. Таким чином вони мали намір показати Брюсселю, що підтримують європейську політику зниження газової залежності від РФ. З іншого — офіційні особи Греції відверто лукавили, то і справа запевняючи РФ, що готові зберігати імпорт російського газу на колишньому рівні. Одночасно з Афін мчали обіцянки підключитися до ще одного обходящему Україну російському трубопровідному проекту — "Турецький потік". Якщо б він не схлопнувся в кінці минулого року з незалежних від Греції причин (конфронтації між РФ і Туреччиною), афінські політики досі продовжували б таку риторику.

З-за такої стратегії подвійних стандартів азербайджанська Socar як найбільш вірогідний майбутній власник грецької ГТС і нафтокомпанії НР повинна була пообіцяти Греції неймовірний кульбіт: поряд зі своїми каспійськими ресурсами купувати ще і російські газ та нафту. За задумом грецьких лівих політиків, Москва повинна була щедро винагородити їх за побудову такої схеми. Її кінцевою завданням було дотягнути до моменту, коли РФ з допомогою вже діючого "Північного потоку", його майбутньої другої черги, і "Турецького потоку" змогла б завести свій газ на Південь Європи, щоб відрізати шлях до ЄС каспійського і азіатського газу. Непрямим підтвердженням такого плану може служити той факт, що, незважаючи на фатальне кредитне стан Греції, її влада вже п'ять років поспіль пригальмовують приватизацію компаній DEPA і НР.

З початку цього року, коли ЄС помітно посилив своє ставлення до "Газпрому", а військові операції РФ в Україні та Сирії перейшли у фазу довгою заморозки, Афінам довелося робити важкий вибір. Підійшов термін початку будівництва газопроводу ТАР, який був спроектований ще в минулому десятилітті, але схвалений ЄС тільки в 2014 р. Socar, яку Греція водить за ніс з приватизацією, є одним з крупних акціонерів ТАР і другим за вагою джерелом ресурсів, поступаючись тільки корпорації ВР, яка є безперечним лідером інвестицій у видобуток газу Азербайджаном і іракським Курдистаном.

Які дивіденди отримає Київ від ТАР

Якщо б відносини Росії та Туреччини не зіпсувалися, Кремль зміг би запустити "Турецький Потік" до 2017-18 рр. разом з "Північним потоком-2". При цьому він міг би розраховувати на підтримку влади Німеччини і Франції, домінуючих в нафтогазовій політиці ЄС. Але все пішло не за планом. І нині "Газпром" вже починає працювати з від'ємною рентабельністю через європейську антимонопольної політики і скорочення постачань в Україну. З початком будівництва нового газопроводу ТАР завідомо встановлений російською газовою монополією контроль над сербською NIS стає непотрібним і дорогим придбанням. Він вже нічого не принесе у зовнішньополітичному плані, навіть якщо Словаччина та Угорщина зважаться почати транзит "Північного потоку-2", і тим самим відмовляться від майбутніх ресурсів Південного газового коридору ЄС, важливим елементом якого є газопровід ТАР.

Українські інженерно-будівельні компанії і трубопрокатні заводи поки що не досягли великих підрядів у європейському проекті ТАР. Але навіть без цього економіка України отримає від нього дивіденди. Компанії— споживачі російського газу в Греції після запуску ТАР і надходження на ринки каспійського і іракського газу отримають профіцит ресурсів і будуть змушені продавати купується у РФ газ по маршруту його проходження — Україні, Молдові та Румунії. Виникнення надлишку газу на ринках призведе до зниження імпортних цін, що може позитивно позначитися на конкурентоспроможності місцевої хімічної, цементної і скляної промисловості. Крім того, газотрейдери транзитних держав завдяки проекту ТАР отримають більше можливостей для закупівлі газу з південного напрямку.