Хлібом єдиним. Як аграрії допомогли Україні вистояти у війні (ІНФОГРАФІКА)
Інша ідея, народжена розчаруванням темпами євроінтеграції і результатами економічної співпраці з Євросоюзом, полягає в пошуку нових ринків збуту в Африці та Азії. Спробуємо розібратися, наскільки ці часто згадувані ідеї відповідають реальному стану речей і можна вважати успіхом ситуацію в агросекторі, що склалася після початку війни і втрати ринків у Росії та інших країнах СНД.
Загальна Картина
За підсумками 2016 р., повідомляє Міністерство аграрної політики і продовольства, експорт сільськогосподарської продукції зріс на $4 млрд — до $15,2 млрд. Частка в експорті досягла 42%. Збільшення поставок в грошовому вираженні відбулося, незважаючи на триваюче з 2011 р. падіння цін на їжу (в індекс ООН входить вартість м'яса, молочної продукції, виробів із зернових, олії та цукру).
Виходячи з цієї інформації, можна припустити, що в разі зростання цін до рівня 2008-го або 2012-2014 рр. при інших рівних умовах обсяг експорту сільськогосподарської продукції може досягти $19 млрд, а його частка впритул наблизитися до 50%.
Втім, при більш уважному вивченні інформації виявилося, що масштаби перемоги скромніше. Адже попередній керівник міністерства рік тому говорив, що в 2015 р. експорт аграрної продукції досяг $14,8 млрд (з-за чого чисто арифметично він не міг би збільшитися на $4 млрд, до $15,2 млрд). Тому, щоб розібратися, чи було зростання і яка продукція та ринки мають для нас особливе значення, доведеться заглянути на сайт Державної служби статистики.
Незважаючи на втрату частини території, війну і падіння світових цін, зниження сільськогосподарського експорту в грошовому вираженні виявилося незначним, а експорт жирів та масел навіть збільшився. У 2016 р. близько 80% всього сільськогосподарського експорту припало на десять видів товарів: соняшникова олія, пшеницю, кукурудзу, сою, макуха, ячмінь, насіння ріпаку, м'ясо курки, сигарети і цукор. Відкинувши інші, на кожен з яких припадає частка менше 1% у сільськогосподарському експорті, ми дізнаємося, як змінилися обсяги поставок, ціни на продукцію і яка роль "нових" напрямів експорту — в Азію та Африку.
Що змінилося
Хоча загальна сума сільськогосподарського експорту в 2013-2016 рр. залишилася приблизно тією ж, і ціни, і абсолютні обсяги поставок, і економічна значимість товарів змінилися досить значно. Почнемо хоча б з того, що вартість основних видів продукції знизилася на 9-44%, а обсяги поставок в абсолютному вирахуванні виросли у різних позиціях на рівні від 16-174%, виняток становили тільки насіння ріпаку (зниження експорту на 60%), шоколадна продукція (на 65%) і хлібобулочні і борошняні вироби (на 50%). Вивчення географії експорту також підказує нам, що відбулися значні зміни, які не вписуються в якусь просту і витончену теорію. І навіть найбільш близька до істини ідея, що сильніше за всіх постраждали галузі, продавали велику частину своєї продукції в Росію і країни Митного союзу, виявляється не зовсім вірною. В кожному випадку є свої нюанси.
Приміром, в 2013 р. країни Азії купували 23% експортованих насіння ріпаку, до 2016-му їх частка впала до 8%. В Пакистан, який купував 10% всього українського експорту ріпаку, поставки припинилися зовсім. У той же час частка країн Європи зросла з 77 до 92%. У 2013 р. виробники соняшникової олії продавали лише 4% свого експорту в країни СНД і 13% — в Європу. У минулому році колишніх сусідів по СРСР дісталося лише 1%, а 30% вирушило в зворотному напрямку — на Захід. Це при тому, що обсяги експортованого масла зросли в півтора рази. У той же час частка, що припадає на Африку, скоротилася з 14 до 6%, а на країни Азії — з 67 до 62%.
Фактично серед основних статей сільськогосподарського експорту частка Африки та Азії одночасно зросла тільки для м'яса курки (яке раніше практично повністю продавалося в СНД) і соєвих бобів. При цьому якщо в 2013 р. кожен третій долар виручки від продажу курятини до нас приходив з Росії, то сьогодні кожен четвертий — з Європи. Важливо й те, що в 2013-му ми взагалі не могли постачати курку в країни Євросоюзу. Тут ми зуміли передати експорт і в Африці, і в Азії, і до Європи, до того ж збільшивши фізичний обсяг продукції, що поставляється відразу на 70%.
Не змогли вирішити завдання виходу на нові ринки виробники шоколаду і какаосодержащей продукції та хлібобулочних і борошняних виробів, які постачали 80-90% всього експорту в країни СНД. Що цікаво, незважаючи на заборону на транзит українських товарів в Середню Азію, запроваджений Росією, Казахстан у 2016 р. купив 17% всього какаосодержащего експорту. У 2013-му його частка дорівнювала 2%. Це означає, що, попри падіння експорту в абсолютному і грошовому обчисленні, за останні три роки поставки кондитерської продукції в Казахстан зросли. В таких умовах скарги потерпілих виробників і пропагандистський шум можуть створити враження, що у РФ є величезні важелі впливу на Україну у торговельних питаннях. Однак уважне вивчення статистики показує, що це не так.
Більш того, якщо б експортні ціни залишилися хоча б на рівні 2013 р. (а це те, що від нас не залежить), то сьогодні ми могли б розраховувати на обсяги сільськогосподарського експорту на рівні до $20 млрд.
До речі, у 2013-му у нас було на $3 млрд менше, при цьому його частка зросла б до 47-48% в загальному експорті країни.
Третій не зайвий
Звичайно, все вищесказане не означає, що ринки Африки та Азії для нас не важливі. Важливі. Точно так само, як був і міг би бути досі важливий ринок Росії і країн Митного союзу. Адже незважаючи на всі геополітичні бодання та протидію Кремля (який ну ніяк не здатний впливати на світові продовольчі ціни), сьогодні наше сільське господарство відчуває себе сильнішим, поставляючи більше товару і на більшу кількість ринків, ніж чотири роки тому. Хто може сказати, що "примусовий" вибір на користь Митного союзу у 2013-му сьогодні дав би нам можливість продавати більше продукції і за більш високими цінами? Риторичне питання. Точно так само, як і питання, чи можуть країни Африки і Азії "в разі чого" замінити нам приоткрывшуюся Європу. Не зможуть.
