Спецрежим та фонд на $3 млрд. Як бізнес заманюватимуть на український Донбас

7 грудня велика група народних депутатів від "Слуги народу" зареєструвала у Верховній Раді проєкт закону №6403. Він присвячений запровадженню спеціального режиму господарської діяльності на територіях пріоритетного розвитку у Донецькій та Луганській областях.

Ініціатива вноситься у рамках Стратегії економічного розвитку Донецької та Луганської областей до 2030 р., яку Кабмін затвердив у серпні. Вона передбачає індустріалізацію, впровадження інновацій, розвиток інфраструктури та логістики, створення робочих місць у регіоні, який найбільше постраждав від воєнного конфлікту.

У Стратегії сказано, що з 2013 по 2019 рр. кількість суб'єктів господарювання на підконтрольній частині Донецької області зменшилась на 55%. На сьогодні це лише 3% загальної кількості суб'єктів по всій Україні. У Луганській області підприємств поменшало на 70%, це 1% від усієї їх кількості в країні. Приблизно три чверті промислових об'єктів області залишилися на тимчасово окупованій території.

Змінити ситуацію хочуть за допомогою відомих економічних інструментів – створювати у регіоні території пріоритетного розвитку (ТПР). Це ціла система податкових і митних пільг та стимулів для бізнесу.

Які пільги обіцяють інвестору

Принципи роботи такого режиму розкриваються у законопроєкті №6403. ТПР хочуть створювати, звісно, на підконтрольній Україні частині Донецької та Луганської областей. Спеціальний режим для бізнесу хочуть запровадити на 10 років уже з 1 січня 2022 р., щоправда, часу на це у парламенту може не вистачити. Поширюватиметься цей режим на всі види господарської діяльності, крім грального бізнесу, виробництва алкоголю і тютюну та торгівлі цими товарами.

Спецрежим для бізнесу поділяється на рівні:

• регіональний рівень – вся територія Донецької та Луганської областей, крім тимчасово окупованої;
• рівень територіальних громад, що прилягають до тимчасово окупованих територій;
• рівень промислових парків.

Управлятимуть ТПР Кабмін, його уповноважений орган, місцеві органи влади та військово-цивільні адміністрації. Проводитимуть господарську діяльність там резиденти, які пройшли відповідну реєстрацію. Резидентом може бути суб'єкт (юрособа чи підприємець), що зареєстрований на підконтрольній території Донецької та Луганської областей, має там більшість активів та не має податкових боргів. Не допускаються суб'єкти, які перебувають під санкціями, мають зв'язки із державою-агресором та окупантами, ведуть непрозору діяльність. Працювати у ТПР може виключно зареєстрований резидент.

Які ж пільги та стимули передбачені? Резидент може звільнятися від ПДВ та мита під час ввезення на митну територію обладнання, що необхідне для виробництва, якщо це є значний інвестиційний проєкт. Так, якщо резидент інвестує мінімум 1 млн євро, зберігає або створює 20 робочих місць, то може звільнитися від податку на прибуток (поки його сума не перевищує 30% від інвестицій). За умови укладання договору добровільного страхування від негативних наслідків діяльності резидент звільняється від державного нагляду, отримує компенсації за тарифами на електроенергію, приєднання до мереж (електрика, газ та водопостачання). Для нього спрощується режим отримання земельних ділянок для виробництва. Це на регіональному рівні.

На територіальному рівні на додаток до цього інвестору можуть знизити на 50% плату за землю, а також дати право на використання прискореної амортизації. Те саме передбачає і рівень індустріальних парків плюс скасування ПДВ та мит для ввезення обладнання.

Трастовий фонд для Донбасу

Головним ризиком для функціонування цієї моделі є загроза ескалації воєнного конфлікту. Проблеми з безпекою можуть перевернути всі добрі наміри щодо розвитку Донецької та Луганської областей. Це визнають і самі автори законопроєкту №6403:

"Складно щось вигадати, щоб підприємці відкривали там бізнес, бо питання №1 — це безпека, — коментує народний депутат Руслан Горбенко ("Слуга народу"). — Тому ми хочемо забезпечити державні гарантії захисту інвестицій від наслідків воєнних дій. Тобто при будь-якій ескалації конфлікту та майнових втратах інвестор отримає страхову компенсацію. Попереджаючи звинувачення у можливих зловживаннях підприємців, хочу сказати, що разом зі стимулами будуть і запобіжники. Насамперед це закони для малого та середнього бізнесу, окремі КВЕДи, окремі інструменти типу створювання інстументальних парків".

Страхування військово-політичних ризиків прописується у законопроєкті як добровільне. Його можна буде оформити у ліцензованих страховиків. У зв'язку з цим Національний банк України може висувати до них додаткові умови, а заходи щодо організації страхування забезпечує держава.

Страхуватиме ризики, а також фінансуватиме будівництво інфраструктури та соціальні проєкти на ТПР буде Фонд консорціумного фінансування. За задумом авторів, це буде міжнародний фонд, він створюється міжнародною організацією за межами України та працює відповідно до договору, який укладуть ця організація, Україна та іноземні донори. У цей фонд Україна зробить внесок із державного бюджету, який становитиме 25% від загальної суми ПДФО на території Донецької та Луганської областей за минулий бюджетний рік. Цей внесок становитиме не більше 5% від усіх надходжень до фонду.

Неважко порахувати, скільки буде накопичено у цьому фонді. Наприклад, за повний 2020 р. на території Донецької та Луганської областей було сплачено 16,7 млрд грн ПДФО. Це велика стаття надходжень до бюджетів регіонів. 25% — це 4,175 млрд грн. Відтак загальна сума у Фонді консорціумного фінансування має бути 83,5 млрд грн ($3,06 млрд), якщо брати за основу ціни минулого року, ну чи трохи вище, якщо врахувати прогнозоване зростання ділової активності.

"Для старту сума нормальна, — каже радник голови правління Експортно-кредитної агенції Павло Вернівський. — Але ніхто не знає, як цей фонд функціонуватиме. Проблема не в тому, щоб створити фонд, а у використанні коштів. Україна отримує допомогу від Заходу, але вона зазвичай йде на підтримку імпортних закупівель. Вона не йде на розвиток науки, якихось галузей, отримання специфічних знань та технологій".

Передбачається, що під час створення фонду буде використано досвід The Eastern Europe Energy Efficiency and Environmental Partnership (E5P). Це організація, до якої входять країни Східного партнерства, Єврокомісія, інші донори та фінансові організації. Цей фонд виділяє кошти на проєкти з енергоефективності та охорони навколишнього середовища. Фінансування проєктів із цього партнерства проводиться за рахунок трастового фонду, що створений та керований Європейським інвестиційним банком. Щось подібне хочуть вигадати і з фондом для розвитку Донбасу.

Утім, що за міжнародні донори захочуть вкластися у Фонд консорціумного фінансування — поки що питання є відкритим.

Індустріальні парки: питання часу

Судячи з опису резидентів у законопроєкті №6403, у Донецькій та Луганській областях планують розвивати малу та середню індустрію. ТПР, індустріальні парки та пільги на ввезення обладнання навряд чи потрібні для відкриття кафе та торгових кіосків. Проте потрібно детальніше прописати норми, що стосуються виведення землі та пільг з енергетики. Цим може користуватися не лише малий та середній бізнес, а й великий, який займає свою традиційну нішу у регіоні. У будь-якому випадку запропоновані механізми не варто розглядати відразу як можливість для інвесторів уникнути податків.

"Є скептики, які кажуть, що це податкові дірки та податкові ями, але я до цього ставлюся по-іншому, — каже доктор економічних наук, експерт CMD-Ukraine Ігор Гужва. — Це мотивація та приманка — прийшов і вклав гроші. Так, на першому колі він не заплатив ввізне мито за обладнання, імпортний ПДВ або податок на прибуток.Так, держава щось не одержала, зате вона отримала енну кількість робочих місць. Кожне робоче місце оплачується, як мінімум платиться ПДФО, люди отримують зарплати, витрачають гроші в магазині, чим підтримують попит в інших галузях. Так виходить загальне зростання.

Станом на 4 листопада 2021 р. в Україні було 53 індустріальні парки, з яких лише три в Донецькій області (Лиман, Костянтинівка та Маріуполь) та один у Луганській (Попасна). Та й те, поки що вони існують в основному на папері, а працюють одиниці. Проте загалом по Україні нещодавно прийнято законодавство, яке має виправити ситуацію (там і прописані види стимулів для резидентів індустріальних парків).

Експерти вважають, що умови військового конфлікту не повинні завадити розвитку ТПР та індустріальних парків на Донеччині. Однак важливо, як це все втілюватиметься в життя.

"Це хороший інструмент, — каже Павло Вернівський. — Він може спрацювати, як і на прикладі Ізраїлю. Війна тут не є якоюсь проблемою, якщо будуть привабливі умови. Інше питання, що буде зроблено, щоб залучити цих інвесторів. Проблема не лише у створенні стимулів, а й у створенні правильного промоушна – зацікавити та переконати цільову аудиторію".

"Когось це може лякати та зупиняти, але водночас знайдуться сміливі люди, які, як і в Ізраїлі, де давно йде війна, приходять та інвестують — і у високі технології, і у промисловість, — зазначає Ігор Гужва. — Я думаю, що знайдуться люди з України або іноземні інвестори, які погодяться та зацікавляться будувати там заводи, а будувати заводи там вигідно. Там є якась інфраструктура, є сировина. Це можуть бути компанії з виробництва будматеріалів. Там є багато териконів. В Європейському Союзі це сировина майбутнього, з неї витягують фракції цінних металів. Сто відсотків цим хтось зацікавиться. Я впевнений, що це питання часу, особливо якщо у цьому законопроєкті є стимули".

На сьогодні Донецька та Луганська області справді вимагають підтримки та інвестицій. Луганська область займає останні позиції щодо частки капітальних інвестицій по Україні — всього 0,8% (1,5 млрд грн) від їх загальної кількості за перше півріччя 2021 р. Найкращі показники Донецької області — 5,3% (10,1 млрд грн) ), але це в рази нижче за довоєнний час.

Якщо проєкт з ТПР спрацює на Донбасі, цей досвід можна буде перенести і на інші регіони України, які вимагають підтримки. Утім, основне питання, як розглянуті ідеї втілюватимуться у життя, залишається відкритим. Нагадаємо, що в попередніх статтях, присвячених Стратегії та Концепції відновлення Донбасу, ми описували можливі зловживання, які можуть супроводжувати втілення цих ініціатив.