З епохи стали до микророботам. Як Україні не випасти з цивілізації
Інновації та цикли розвитку
Згідно загальноприйнятим визначенням технологічний уклад - це певна сукупність виробничих систем, які володіють схожим технічним рівнем і синхронної динамікою розвитку. Більш повно цей термін звучить англійською - techno-economic paradigm, дослівно техніко-економічна парадигма та німецькою - Techniksysteme, то є технічна система. Деякі українські експерти помилково сприймають концепцію технологічного укладу як теоретичну розробку російського економіста Сергія Глазьєва, але підтвердження такого авторства можна зустріти лише на теренах російської Вікіпедії. Насправді автором терміна "техніко-економічна парадигма" є економіст з Великобританії і автор концепції дифузії інновацій Крістофер Фрімен, а саму ідею технологічного укладу систематизувала його учениця Карлота Перес.
Як показують дослідження ряду економістів, сплеск інновацій може припадати як на "хвіст" циклу ділової активності, так і на "гриву". Дивлячись, про які інновації йде мова. Якщо це базисні інновації, розроблені в ході поточного технологічного укладу, то вони припадають на спадну хвилю циклу ділової активності, а якщо мова йде про ідеї інновації в "ембріональної" стадії, то тут пік припадає як раз на висхідну хвилю ділового циклу.
Причину цього можна побачити у величезній масі ліквідності, накопиченої в світовій фінансовій системі, яка йде не тільки на формування нових бульбашок на ринку базових активів, таких як, наприклад, нерухомість, але і на нові, перспективні розробки. Для того щоб цей перетік в перспективні інновації був більш динамічним, глобальна система сама регулює потік інвестицій: криза традиційних виробництв призводить до відтоку з збиткових напрямків у більш перспективні. Таким чином, у будь-якого циклу ділової активності, як і технологічного укладу, є два базових ритму. Під час першого йде освоєння інновацій, які спрямовуються на створення нових засобів виробництва. Темпи економічного зростання - середні або нижче середнього. Друга хвиля - це вже створення ринку нових продуктів та зростання попиту на товари масового споживання. Темпи зростання - високі.
Якщо порівнювати це правило з нинішнім укладом, то спочатку потрібно було проінвестувати заводи з виробництва смартфонів у Китаї та Південній Кореї, а потім сформувати масовий споживчий попит на них. Але ми живемо в світі економіки з граничними показниками, в тому числі це стосується і закону спадної дохідності. Так з'являються нові інновації і новий цикл розвитку.
Що таке НБІК-конвергенція
На даний момент світова економіка формує п'ятий технологічний уклад. Його базовими галузями є інновації в сфері інформатики, електроніки, біотехнологій, альтернативні джерела енергії, нові види матеріалів. В організаційному плані це створення глобальних ланцюжків доданої вартості, великих корпорацій і мережевих ринків. За хронологією: початок укладу відраховується з 1970 р., 1980-ті - фаза широкого поширення, в 2010-е - завершення хвилі швидкого зростання у вигляді масового попиту на вироблений в рамках укладу продукт. Простими словами, п'ятий уклад є періодом комп'ютерної техніки та телекомунікацій, він прийшов на зміну періоду нафти (четвертий уклад).
Шостий технологічний уклад, або НБІК-конвергенція (синтез нано-, біо-, інформаційних та когнітивних технологій), поки проглядається у вигляді гіпотетичного ядра майбутньої економіки. На виході нас має очікувати повне злиття згаданих наукових і технологічних напрямків в єдину систему світових знань.
У четвертому устрій, нагадаємо, ключовим продуктом була нафту і похідні товари, в тому числі хімія та енергетика. У цей період багатіли країни з великими запасами вуглеводнів, а також ті економіки, які змогли сформувати похідні галузі економіки. У п'ятому устрій перемагали країни з розвиненою інноваційною середовищем, здатної на формування своїх "кремнієвих долин", а також економіки на аутсорсингу - з одного боку, США, Японія, Німеччина, Ізраїль, а з іншого - Китай, Індія, Тайвань, Південна Корея (остання, щоправда, вже перебирається в першу групу). У шостому устрій лідерами стануть країни, що володіють технологіями штучного інтелекту, модельованих за властивостями матеріалів.
За термінами формування шостий технологічний уклад зараз знаходиться лише на початковій стадії. В даний час освоюються інвестиції в нові засоби виробництва, але інновацій, готових для промислового тиражування, поки що майже немає. Створення масового продукту очікується не раніше 2040-2050 роках
Україна поки суттєво відстає в своєму технологічному розвитку. Більше 50% економіки у нас становить виробництво, яке можна віднести до третього технологічного укладу: епохи стали.
Близько 38% економіки представляє четвертий уклад (епоха нафти). На п'ятий уклад у нас припадає лише близько 4% економіки. Для порівняння: у США і РФ частка четвертого укладу становить 20% і 50% відповідно, а п'ятого - 60 та 10%. Крім того, в США вже 5% економіки можна віднести до шостого укладу, а у нас цей показник дорівнює нулю.
Концепцію шостого укладу вперше сформулювали Михайло Роко і Вільям Бейнбридж у 2002 р. Перший є головою підкомітету з нанотехнологій Національної ради США по науці і технологіям (NSET) і старшим радником з нанотехнологій Національного наукового фонду США, а також автором концепції Національної нанотехнологічної ініціативи США. З тих пір термін НБІК-конвергенції з книг футурологів і фантастів поступово перекочував в солідні економічні дослідження.
Конвергенція входять галузей знань у даному техноукладе буде відбуватися на платформі IT-технологій. Роль біотехнологій - це нанотехнології (дозволять керувати біологічними процесами на мікрорівні) і розвиток когнітивних систем (штучного інтелекту), а також генетичні модифікації. Ключове завдання - інтегрувати мозок людини з комп'ютером і мережевими інформаційними оболонками. Це може істотно видозмінити стандарти і якість життя людини. Простими словами, якщо зараз економіки міряються розміром подушного ВВП і доходів населення, то в майбутньому порівняння буде відбуватися в контексті досягнення умовно "вічного життя" і максимально тривалого періоду активності індивіда. А це в ієрархії цінностей буде коштувати набагато дорожче, ніж новий айфон. І технологія мікроробота з жгутиком бактерії для формування рухових функцій буде незрівнянно цінніше, ніж електромобіль.
Крім того, шостий технологічний уклад буде відрізнятися високим рівнем синергії різних галузей, коли комп'ютерне моделювання стане основою для створення нових біотехнологій і в результаті з'явиться головний кінцевий продукт - комп'ютерна симуляція роботи людського мозку. Зокрема, в рамках проекту Blue Brain вже робляться спроби створити комп'ютерні моделі елементів нової мозкової кори - неокортексу.
Ще одним вражаючим ефектом стане розмиття меж між живою і неживою природою: пріони як складні органічні молекули вже показали здатність до умовного "розмноження". Надалі ця межа може бути суттєво розмита.
Польща - не Китай
Можливість країни динамічно розвиватися полягає в її здатності створити свою технологічну зону і максимально структурувати поділ праці на національному ринку людського капіталу.
Якщо країна створює свою технологічну зону, як це зробив Китай, вона фактично стартує з того технологічного рівня, на якому вже перебувають розвинені економіки. Піднебесна це зробила в 1990-х, ввібравши як губка, всі інноваційні досягнення західного світу. При цьому така країна володіє більш значною потенційною глибиною поділу праці порівняно з іншими країнами, які в цьому аспекті розвитку вже досягли максимальної планки граничної ефективності праці та перебувають на максимумі, або у фазі зниження граничної віддачі.
Країни ж, які не можуть створити структуровані внутрішні системи поділу праці, обмежені в діапазоні розвитку ємністю внутрішнього ринку. По мірі насичення вони втрачають темп економічного розвитку. Відсутність власних технологічних зон змушує їх для підтримки необхідних темпів економічного зростання посилювати імпорт обладнання та нових технологій, тобто погіршувати негативне сальдо рахунку поточних операцій і виводити капітальні інвестиції за кордон, а вони могли б бути використані всередині країни.
Що ж потрібно зробити для створення своєї технологічної зони? Тут може частково нагоді приклад Польщі, так як модель Китаю в наших умовах практично не реалізовується.
Польща ще 10-15 років тому практично не була представлена в сегменті випуску інноваційної продукції. У 2010 р., згідно Європейського інноваційного індексу Європейського інноваційного табло (ЕІТ), Україна і Польща перебували у четвертої (останньої) групи за рівнем розвитку інновацій. Зараз Польща значно модернізувала свою технологічну систему. Інфраструктура підтримки інноваційного розвитку в Польщі включає в себе створення технологічних парків (понад 40), технологічні інкубатори, центри трансфертів технологій. Останні існують двох типів: академічні (в рамках вищих навчальних закладів) і окремі центри, не пов'язані з системою освіти. Регіональна інноваційна економіка спирається на кластерну модель розвитку, у відповідність з якою реалізуються міжгалузеві проекти, наприклад, великопольський кластер технологій автоматизації ELPROTECH, кластер мультимедійних та інформаційних систем в nowy Sacz (Малопольське воєводство), кластери інформаційних технологій в Мазовецькому, Підкарпатському і Західнопоморському воєводствах, "Авіаційна долина" в Підкарпатському воєводстві. Всього на даний момент створено 60 кластерів. Для стимулювання інноваційного розвитку польська держава застосовує широкий інструментарій стимулювання, наприклад, бони (субсидії) на інновації, технологічні кредити, дотації та інші механізми фінансування. Найближчим часом Польща планує збільшити розмір витрат на наукові дослідження з 0,7% ВВП (рівень України 2010 р.) до 1,7%, хоча плановий показник ЄС на 2020 р. становить не менше 3% ВВП.
Україна і економіка мікророботів
А тепер спробуємо проаналізувати можливі перспективи України в шостий технологічний уклад, враховуючи, що ми значною мірою застрягли в "епоху сталі". У найближчі роки наша країна може створити свій технологічний цикл, застосувавши китайський алгоритм: кластерні зони-драйвери економічного розвитку, визначення кількох ключових точок зростання на стику найбільш капіталізованих галузей економіки, формування ефективних і безпечних вікон входу для інвесторів. На цьому етапі швидко рости не вийде, але він необхідний для формування "розгінної смуги". Максимальний ріст можливий, якщо Україна створить протягом найближчих десяти років свою технологічну зону і будь-якою ціною збереже глибину національного ринку людського капіталу.
В Україні є база для створення нових технологічних парків у форматі злиття наукового, освітнього та виробничого потенціалів, особливо в таких містах, як Київ, Дніпро, Харків, Львів, Одеса, які можуть стати справжніми "чартерними містами" випереджаючого економічного розвитку. Саме тоді у нас виникне шанс стартувати з тієї позиції, що й розвинені економіки. Тобто основні напрямки реформ - це збільшення державних інвестицій в людський капітал: медицина, освіта і наука. А також створення максимально вигідних для інвесторів точок входу та кластерного, зонального розвитку, щоб вони були зацікавлені вкладати свою надлишкову ліквідність не в український чорнозем, а в створення нових засобів виробництва. А питаннями динамічного зростання займеться вже не уряд, а бізнес.
Чому у нас може вийти? Світ знаходиться в точці досягнення граничної віддачі капіталу і кризи ринків збуту, так як продукція старого технологічного укладу вже не знаходить адекватний рівень попиту, хоч випускай нові моделі айфонів кожен місяць. Україна - єдина європейська країна з високим рівнем розвитку людського капіталу і можливістю поглиблення внутрішнього поділу праці, яка поки жодного разу не спробувала створити свою технологічну зону. І цьому є раціональне пояснення - період перших років незалежності припав на активну фазу попереднього технологічного укладу, що призвело до непереборного спокусі заробити на металі. Новий технологічний уклад - це можливість максимально вигідно продати свої конкурентні переваги. І це точно не земля і не 1300 державних підприємств.
На жаль, еклектичні законодавчі зміни в Україні, коли дискусія точиться навколо того, вводити чи не вводити 1%-ний збір з купівлі готівкової валюти, поки не додають оптимізму. А очікування майбутнього кризи вселяє синергію страху і надії. Адже кризи не тільки лікують і роблять сильнішими, але і вбивають.