Скільки ще реформ витримають українці

Всеволод Миколаїв, Інститут суспільно-економічних досліджень

Легко проводити реформи, прискорюють економічне зростання, і складно реформуватися в стані падіння. В останньому випадку, як правило, платити доводиться зараз, для багатьох - з майже порожнього гаманця, а результат з'явиться тільки в майбутньому. Та й то - лише можливо. Тому народ повинен розуміти не тільки мета, але й ціну пропонованих змін, і бути готовим заплатити цю ціну. А влада повинна відчувати реальність і здійсненність реформ, не допускаючи як популізму, так і соціального вибуху.

Почнемо, наприклад, з пенсійного забезпечення. Традиційно всі звикли до того, що одна, більша частина громадян працювала, і при цьому забезпечувала пенсіями іншу, набагато меншу частину. Зараз працюють стало менше - 18 млн осіб, з них штатних - близько 8 млн чол. з середньомісячної нарахованої їм зарплатою близько 4,5 тис. грн, причому майже у 60% з них нарахована зарплата - до 3,5 тис грн. Таким чином, працюють вже не можуть на колишніх умовах містити більше 13 млн пенсіонерів з середньою пенсією близько 1600 грн. Крім перегляду надвисоких пенсій, виходить, що треба ще, щоб або працівників стало більше, а це питання інвестицій, яких немає, або пенсіонерів (пенсій) стало менше, наприклад, шляхом зміни вікового цензу, що загрожує соціальними наслідками. При цьому знову-таки треба розуміти, де працювати цим "недопенсионерам", коли і так до 10% офіційно безробітних.

Крім того, говорячи про накопичувальній пенсійній системі, треба прямо сказати людям, що основний сенс реформи полягає в тому, щоб нині працюють формували самі для себе майбутню пенсію, тобто зараз недоотримували частину зароблених грошей, наприклад, 10%, або в середньому 400-500 грн в місяць.

Коли економіка розвивається, і зарплата зростає, пожертвувати її десятиною заради майбутнього власного благополуччя - не проблема, тим більше що формуються пенсійні фонди при хорошому управлінні стають додатковим джерелом інвестицій, а значить і робочих місць з новою зарплатою. Але коли економіка падає - це випробування. Тим більше, коли атака на добробут йде і на інших фронтах.

Або візьмемо реформу армії. Збільшення військових витрат у порівнянні з минулим роком з 90 до 113,6 млрд. грн під гаслом забезпечення безпеки держави, з фінансової точки зору, цю безпеку послаблює. Адже вона перерозподіляє на оборону бюджетні кошти з інвестиційних чи соціальних програм, які могли б мати позитивні результати - 23,6 млрд грн або для працюючих, або для пенсіонерів. Оскільки таких результатів немає, з точки зору добробуту громадян, з кожного від мала до велика додатково по 500 грн - це теж випробування.

Що стосується реформи охорони здоров'я, дивно наївними виглядають міркування людей щодо платної медицини та норм Конституції. Адже очевидно, що за попередні гроші забезпечити якісно інше медичне обслуговування неможливо, так і колишніх грошей у бюджеті немає. Тому реформа означає необхідність для всіх особисто доплачувати за медичні послуги, по-перше, на суму зменшення бюджетних витрат, а по-друге, відповідно, за нові платні послуги.

Реформа освіти також передбачає скорочення держзамовлення. Навчання на умовах контрактів в державних і приватних внз - ще один виклик для більшості українських сімей.

Реформа ЖКГ завершує наш далеко не повний перелік випробувань. Так, якщо в третьому кварталі 2014 року вартість житлово-комунальних послуг в країні становила 32 млрд грн, або 11,6% витрат громадян, то після тарифної реформи в аналогічному періоді 2015 року ці цифри зросли до 54 млрд грн і 15,7%. Слід очікувати, що в цьому році збільшення житлово-комунальних витрат складе до 50 млрд грн, спливати з бюджетів громадян.

Крім того, реформою управління будинками на власників перекладені витрати по капітальних ремонтів житла. З урахуванням зношеності житлового фонду, це означає необхідність для порятунку тільки багатоквартирних будинків від остаточного руйнування вишукувати з їх мешканців додатково до 10 млрд грн щорічно. Додайте до цього поява податку на нерухомість, який, на жаль, ніяк не пов'язаний з інвестиціями в будівництво і ремонт житла, і ви отримаєте лепту ЖКГ в соціальні наслідки реформ.

Виникає питання: чи можна проводити і витримати всі реформи одразу? Може почати все ж з боротьби з неефективністю і деформаціями в економіці, впорядкувати співвідношення зарплат і прибутку власників підприємств, підвищити ефективність використання державного майна у державному правлінні, в армії, в охороні здоров'я та сфері освіти. Може, провести нарешті реформу в будівництві і ЖКХ, щоб позбавити людей від гіпертрофованих цін на нове житло, упорядкувати вартість утримання будинків і тарифи на комунальні послуги.