Засідка з маслом. Чому нашій армії доведеться змащувати танки втридорога
Новий закон загнав імпорт машинного масла під акциз. Виробники зупинили свої заводи, наслідки відчувають на собі промисловість і армія
Помилочка вийшла
Вітчизняні виробники машинних масел заявили про зупинку своїх виробництв у зв'язку з різкою зміною правил гри на ринку. Після прийняття законопроекту №1210, розробленого головою податкового комітету Верховної Ради Данилом Гетьманцевим, у категорію підакцизних товарів були занесені базові масла, які є сировиною для виробництва готових масел.
Гетманцев пояснив, що код товару 27 10 19 99 00 згідно з УКТ ЗЕД був доданий в список підакцизних товарів не випадково, а щоб запобігти нелегальне завезення в Україну під цим кодом суміші масла і дизельного палива, що дозволяло зловмисниками уникати сплати акцизного збору при імпорті останнього. За його словами, це чітко прописано в законі. "Акцизом не обкладається базове масло, а тільки суміші", - роз'яснив мета внесених правок Гетманцев. Він вважав нарахування акцизу на базові масла працівниками митниці "ексцесом" і запевнив, що проблема буде вирішена найближчим часом. Тим не менш код товару 27 10 19 99 00 неоднозначно описує "інші мастильні матеріали та інші дистиляти", у зв'язку з чим базові масла за фактом і потрапили під акциз. Ось і вибирайте, хто всьому виною - нетямущі митники чи все ж неуважні законодавці.
Виробництво - стоп
Однак виробники олії заявили, що закон, спрямований на боротьбу з недобросовісними імпортерами палива, нашкодив в першу чергу їм. Адже базові масла, які служать сировиною, в Україні не виробляються, вони виключно імпортні. І тепер виробникам необхідно відразу ж сплачувати акциз у розмірі 213,5 євро за 1 тис. л імпортованої сировини, що призведе до подорожчання їх продукції в 1,5 рази.
Крім того, при роботі з підакцизними товарами для підприємств встановлено інші вимоги щодо переміщення, зберігання та обліку підакцизної продукції: для роботи потрібно обладнати склади спеціальної вимірювальної апаратурою і отримувати різні ліцензії та дозволи. На все це може піти від трьох місяців до року, тоді як закон не передбачає ніякого перехідного періоду - вимогам потрібно відповідати вже зараз.
Зокрема, директор з маркетингу ТОВ "Українсько-британське спільне підприємство "Азмол Брітіш Петрокемикалс" Максим Токін розповів, що воно не може виконувати нові вимоги законодавства і вже сьогодні зупинено, а нішу українських виробників можуть зайняти імпортери з Білорусі та Росії.
Заплатимо всі разом
Хоча тема виробництва та імпорту машинних масел не так популярна в народі, як тема з паливом, тим не менше це - величезний ринок. За оцінкою директора компанії-виробника масел "КСМ Лубрікантс" В'ячеслава Старостіна, внаслідок зміни правил гри поза законом опинилася частка ринку в обсязі близько $0,5 млрд.
Для пересічного автомобіліста такі пертурбації можуть пройти майже непоміченими: той, хто використовує авто в режимі "на дачу", може витрачати на планову заміну масла близько 500 грн в рік в дешевому ціновому сегменті і близько 1 тис. грн - у дорогому. Для нього в кращому випадку ціна питання виросте на пару-трійку сотень гривень в рік. Використовуючі автотранспорт у щоденному режимі українці змушені міняти масло частіше - це може бути і п'ять разів на рік, тому тут вже ціна питання із-за змін правил гри виростає до 1 тис. грн і більше.
Проте куди більш серйозні витрати чекають українську промисловість. За словами Андрія Гущина, директора з маркетингу СП "Юкойл", понад половина споживаних в країні масел виробляються в Україні. При цьому в промисловості як раз більш висока частка олії вітчизняного виробництва. Наприклад, агропромисловий сектор використовує близько 70% мастил українського виробництва, оборонні підприємства, а також багато великі промислові, такі як, наприклад, "Енергоатом", "Укргазвидобування" або "Укрзалізниця", забезпечують себе виключно маслами українського виробництва. За приблизними підрахунками, "Укрзалізниця" закуповує в рік масел на суму близько 300 млн грн, тому перерозподіл ринку і підвищення цін може обійтися їй у додаткові 150 млн грн витрат.
Повних даних про обсяги закуповуються масел Міністерством оборони знайти не вдалося, але в будь-якому випадку мова йде про сотні мільйонів гривень додаткових коштів. З останнього: Міноборони через систему Prozorro закуповує моторного масла на понад 70 млн грн. На таких обсягах збільшення вартості в півтора рази влітає державі в копієчку. Питання, де брати гроші в кризовий рік, якщо бюджет Міноборони на поточний рік хоч і становить 117 млрд грн (з них 22,7 млрд на ремонт і модернізацію військової техніки і обладнання), але вже зверстаний. У будь-якому випадку танки і БТРи обслуговувати треба, а в кінцевому рахунку всі витрати на утримання армії оплачують зі своїх кишень платники податків.
Від нововведення постраждає і гірничо-металургійний комплекс - за словами президента "Укрметаллургпрома" Олександра Каленкова, подорожчання олій може обернутися для галузі додатковими витратами у 300 млн грн в рік.
Українські масла здають позиції
Постраждає і експорт готових олій з України - за словами Андрія Гущина, близько 20% виробленої в Україні продукції, що відправляється за кордон. "Ми експортуємо масла в 70 країн світу, у тому числі - в США, Італію, Швецію. У нас зриваються експортні контракти, іноземні партнери - здивований", - сказав він.
Український ринок мастильних матеріалів в 2015 р. пережив справжнє потрясіння, що виражається в падінні виробництва більш ніж у 3,3 рази. Сталося це з-за банкрутства найбільшого вітчизняного виробника даної продукції - Бердянського нафтомаслозаводу "АЗМОЛ". І хоча в наступному році обсяг виробництва моторних масел в Україні збільшився на 12,7% і продовжив зростання в першому півріччі 2017 р. (на 1 тис. т, або 6,6% порівняно з першою половиною 2016 р.), звільнилася велику нішу заполонила імпортна продукція.
Імпорт, який в 2014 р. мав паритет з внутрішнім виробництвом, досяг 75% обсягу ринку в 2015 р., і його частка продовжує збільшуватися.
Схоже, що якщо закон Гетманцева не будуть терміново внесені зміни, український ринок чекає нове падіння виробництва, перерозподіл на користь імпортерів з Білорусі та Росії і підвищення цін для споживачів.