"Інвестняні" з Закарпаття. Чому європейців важко переконати інвестувати в Україну

Для відбудови України знадобиться щонайменше $500 млрд, свідчать підрахунки Світового банку. Без приватних іноземних інвестицій залучити такі кошти неможливо. Натомість іноземні підприємці, які вже вклали гроші в український бізнес, під час війни змушені сподіватися на те, що українська влада зможе захистити їх від шахраїв

"Почати бізнес в Україні, щоб забезпечити онуків": що надихає німецьких інвесторів

Коли представники влади в Україні розповідають про іноземні інвестиції, зазвичай згадують про великі транснаціональні компанії. Але насправді більшість інвесторів у Європі та США – це звичайні більш-менш заможні громадяни, які хочуть зберегти та примножити свої заощадження. Саме вони вкладають свої кошти у акції великих компаній на біржі або ж напряму інвестують у бізнес в інших країнах.  

Саме так компанія німецьких підприємців вирішила інвестувати в аграрний бізнес в Україні. Справа видавалася перспективною: 2012 рік, світова фінансова криза минула, а Україна готувалася укласти Угоду про асоціацію з ЄС, розповідає німецький бізнесмен Денніс Беезе. Він додає, що виріс у родині, яка займалася сільським господарством, тому його зацікавила можливість інвестувати саме в аграрний бізнес в Україні.

"Інвестиції в сільськогосподарське підприємство виглядали як довгострокові та дуже сталі, від яких одного разу зможуть отримати користь мої діти і навіть онуки. Україна була цікавою, оскільки ціни на оренду землі були значно нижчими, ніж в інших країнах Східної Європи. Крім того, була надія, що вартість інвестицій зростатиме разом зі зближенням країни з ЄС", – розповідає німецький бізнесмен.

Попри поширену в Україні думку про важливість рейтингів на кшталт Doing Business, перш за все іноземні інвестори шукають людей, які вже мають бізнес у тій країні, яка їх зацікавила. Так Денніс знайшов іншого німецького підприємця – Клауса Хеешена, який разом зі своєю партнеркою Марією Ярмоленко вже мав кілька аграрних підприємств в Україні і знав, як працює український ринок оренди землі.  

"Хеешен одним з перших у 2012 році почав орендувати землі в Україні. Я дізнався про нього, побачивши оголошення в аграрному журналі. Тоді він шукав інвесторів для створення сільськогосподарського підприємства на заході України, і я написав йому. Ми зустрілися спочатку в Німеччині, а потім в Україні. Його концепція та оптимізм мені дуже сподобалися, тому я став інвестором і партнером", – пояснює Денніс Беезе.

Для інвестицій в Україну він разом зі своїми німецьким партнерами заснував спеціальну компанію – командитне товариство Transkarpatia GmbH&Co.KG. Компаньйони – сам Денніс Беезе, Матіас Вікенхойзерз, Айке Хервег та німецька компанія "Бекманн Бетайлігунгс" – одразу вклали у статутний фонд 300 тисяч євро та зобов'язалися інвестувати в розвиток українського бізнесу щонайменше 7 млн євро.

Клаус Хеешен став їх партнером. Власних коштів в український бізнес він не інвестував, але отримав частку у німецькій компанії і посаду її директора в обмін на обіцянку безпосередньо опікуватися бізнесом в Україні. Він також передав німецькій компанії 100% зареєстрованого в Україні ТОВ "Агро-Свобода", у яке інвестори і вкладали свої кошти. 

За декілька років німецькі партнери вклали в український бізнес близько 8 мільйонів євро. Завдяки цьому "Агро Свобода" змогла орендувати близько 6000 гектарів землі на Закарпатті та придбати техніку для її обробітку.

У перші роки все йшло досить добре. Були роки з хорошими врожаями, були й не дуже вдалі, але загалом все рухалося в правильному напрямку

Денніс Беезе

Проте після 2020 року німецькі підприємці почали підозрювати, що з їхнім українським підприємством відбуваються дивні речі, а його керівництво їх обманює.

"Пан Хеешен більше не дотримувався домовленостей. Фактично, він відгукувався тільки тоді, коли йому потрібні були додаткові гроші на інвестиції. Доказів того, куди поділися гроші, не було, а на усі запитання нам лише розповідали про поганий врожай", – розповідає Беезе.

Згодом виявилося, що розповіді про поганий врожай не відповідали реальним обсягам продажів, а бухгалтерії української компаній заборонили надавати інформацію інвесторам, додає він. Тоді ж з'ясувалося, що Хеешен почав використовувати спільний бізнес для власних потреб.

"Ми зрозуміли, що Клаус Хеешен веде свій власний бізнес і заробляє чималі гроші "обходячи" наше спільне підприємство. Наприклад, він разом зі своєю цивільною дружиною Марією Ярмоленко, яку він влаштував директоркою нашої української компанії, приховав принаймні 1200 тонн пшениці і продав їх через своє власне підприємство. Крім того, він безкоштовно використовував нашу техніку на "своїх" полях і це лише кілька прикладів", – говорить Беезе.

Він додає, що коли це з'ясувалося, Хеешен почав шантажувати інвесторів, погрожуючи ініціювати банкрутство їхньої німецької компанії, якщо йому не передадуть більшу частку підприємства. А для підприємця у Німеччині банкрутство – це дуже неприємний процес, який може значно ускладнити подальше ведення бізнесу.

Війна все спише: як спробувати вкрасти бізнес і уникнути покарання

Навіть після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, німецькі підприємці були налаштовані зберегти свій бізнес. Але виявилося, що за 2022 рік їх українська компанія під керівництвом Хеешена втратила половину вартості активів, хоча і знаходилася у віддаленому від фронту Закарпатті.

Тому у лютому 2023 року акціонери ухвалили рішення про її можливий продаж та зміну керівництва. Процес зміни директора зайняв ще кілька місяців, а після його завершення з'ясувалося, що від бізнесу німецьких підприємців в Україні майже нічого не лишилося, а робота компанії практично зупинилася, розповідає нинішній директор ТОВ "Агро-Собода" Юрій Плавайко.

"На час мого призначення на посаду в червні 2023 року у компанії виникли значні труднощі. Колишній директор Клаус Хеешен перешкоджав своєму звільненню, через необхідність дотримання всіх процедур це зайняло близько двох місяців, що фактично призвело до зриву посівної кампанії ярих культур 2023 року", – каже Плавайко.

Він додає, що до того часу Хеешен переоформив основні активи на іншу свою компанію зі схожою назвою – ТОВ "Свобода-Агро", записане на його давню партнерку і цивільну дружину Марію Ярмоленко.

Опосередковано його слова підтверджує фінансова звітність компаній. Лише за 2022 рік активи ТОВ "Агро-Свобода" під керівництвом Хеешена зменшилися удвічі, а компанія зафіксувала величезний збиток на суму 164 млн грн.

Джерело даних: фінансова звітність у системі YouControl

Водночас активи і доходи з’явилися у "Свобода-Агро" партнерки Хеешена Марії Ярмоленко. За даними фінансової звітності, до 2021 року ця компанія взагалі не вела діяльності, але з 2021 по 2023 рік її активи зросли майже у 20 разів. 

Джерело даних: фінансова звітність у системі YouControl

При цьому, лише за останні місяці перебування Хеешена на посаді директора "Агро-Свободи" сільськогосподарську техніку підприємства загальною вартістю 300 тисяч євро продали фірмі його партнерки за ціною заледве 12 тис. євро за поточним курсом. Наприклад, трактор, вартість якого незалежний оцінювач визначив в 1,8 млн грн, обійшовся фірмі його партнерки лише у 50 тисяч гривень.

Але основний актив будь-якого аграрного бізнесу – це земля. Після зміни керівництва "Агро-Свободи" виявилося, що з майже 6000 гектар землі, яку орендувала компанія, весною 2023 року вдалося засіяти тільки 300 га, а велику частину земельного банку компанія втратила. Вона опинилася в оренді фірми Хеешена та його партнерки – на ТОВ "Свобода-Агро" переоформили права оренди на майже 2 тисячі гектарів, які оцінювали у майже 1,6 млн євро.

Нинішній директор "Агро-Свободи" Юрій Плавайко пригадує, що Хеешен і раніше пропонував місцевим підприємцям придбати права оренди на ділянки, які орендувала компанія німецьких інвесторів під його керівництвом. Для цього він пропонував розірвати угоди оренди землі, як директор "Агро-Свободи", і укласти з її власниками нові – але вже від імені іншої компанії.

Працівники "Агро-Свободи" знали і про переоформлення активів компанії на фірму партнерки Хеешена, проте він запевняв, що ці дії погоджені з акціонерами. 

"Про виведення земель із "Агро-Свободи" на "Свободу-Агро" було відомо всім працівникам, у тому числі й мені, адже до 2022 року я працював під керівництвом Хеешена. Але нам казали, що ці дії погодженні із інвесторами", – каже Плавайко.

Втім, жодного права переоформлювати активи, тим більше – права оренди на землю, Хеешен не мав. Згідно статуту німецької компанії Transkarpatia GmbH&Co.KG, такі угоди можуть здійснюватися лише за згодою більшості його учасників. А для відчуження майна та прав оренди на землю потрібно було б отримати згоду понад 75% голосів.

Витяг зі Статуту командитного товариства Transkarpatia GmbH&Co.KG

Юрій Плавайко додає, що у якості підстави для розірвання договорів оренди земельних ділянок Хеешен використовував нібито рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агро-Свобода". Але насправді німецькі інвестори компанії такої згоди не надавали. Тож у якості підстави для розірвання угод на оренду землі використовували підробні документи, каже нинішній директор компанії.

Це підтверджує окремий протокол зборів акціонерів Transkarpatia GmbH&Co.KG від червня 2024 року: акціонери німецької компанії одностайно (за винятком самого Хеешена) підтвердили, що колишній директор не мав повноважень для відчуження активів українського дочірнього підприємства без згоди загальних зборів учасників.

Цим же рішенням німецькі підприємці доручили новому керівнику звернутися до органів влади, щоб повернути підприємству "Агро-Свобода" несанкціоновано відчужені активи, притягнути попереднє керівництво до відповідальності та відновити діяльність компанії.

Справедливість і захист власності: що потрібно іноземним інвесторам в Україні?

Українська компанія німецьких інвесторів почала низку судових процесів, щоб повернути активи. Цей процес нешвидкий, але українські суди вже ухвалили перші рішення на її користь. Наприклад, Західний апеляційний господарський суд 5 вересня зобов'язав компанію "Свобода-Агро" партнерки Хеешена повернути частину сільськогосподарської техніки. Суд також підтвердив, що Хеешен на посаді директора "Агро-Свободи" не мав повноважень укладати такі угоди без згоди німецьких інвесторів.

Крім того, Нацполіція за заявою нового керівництва "Агро-Свободи" відкрила кримінальне провадження за ч.4 ст. 191 ККУ ("Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем") через дії Хеешена, а сама компанія визнана потерпілою у цій справі.

Підприємству також вдалося повернути частину орендованих земель. Водночас, поки тривають судові процеси, німецькі інвестори продовжують підтримувати свій український бізнес грошима.

За словами директора "Агро-Свободи" Юрія Плавайка, завдяки додатковим інвестиціям німецьких власників, компанія змогла засіяти у 2023 році понад 1100 гектар озимої пшениці, сплатити оренду та всі податки.

Однак колишні керівники "Агро-Сободи" намагаються зберегти виведені активи. Тому, поки тривають судові процеси, німецькі акціонери компанії звернулися до уряду України з проханням звернути увагу на цю ситуацію. Крім того, німецькі підприємці спрямували звернення із закликом взяти справу під свій контроль до Посольства Німеччини в Україні.

Основний німецький інвестор компанії Денніс Безее каже, що головний його запит до української влади – це справедливість.

"Справедливість – і справедливе кримінальне покарання. Наше підприємство дуже постраждало і зазнало значних фінансових втрат, але ми не здаємося і обов’язково вийдемо з цієї ситуації. Чесність – найкраща політика, і ми впевнені, що винні мають отримати справедливе покарання", – каже німецький бізнесмен.

Безее додає, що якщо його сподівання справдяться, разом із партнерами вони готові знайти додаткові кошти для розвитку свого українського підприємства. І це могло б стати важливим сигналом для інших європейських бізнесменів. Адже ані позиції країни у рейтингах легкості ведення бізнесу, ані державні офіси підтримки інвестицій та програми "інвестнянь" не будуть ефективними без персональних історій успіху іноземних підприємців, які вже інвестували власні кошти в Україну.  

За підрахунками Світового банку та ООН, загальна вартість відбудови та відновлення України після руйнівної війни становитиме щонайменше $486 мільярдів доларів США впродовж наступного десятиліття. Без приватних іноземних інвестицій залучити такий обсяг коштів неможливо. Але ніхто не вкладатиме кошти в країну, де не зможе захистити своє право власності. За останніми даними Індексу захисту прав власності, за цим показником Україна займає лише 100 місце із 125 країн. І це потрібно виправляти.

P.S. Видання надіслало прохання про коментар Клаусу Хеешену та Марії Ярмоленко та оприлюднить їхню відповідь.