Іноземні фахівці на службі у російських олігархів

Навесні-влітку 2022 р. тиск на західний бізнес, який працює в РФ, здавалося б, досяг апогею. Про наміри згорнути бізнес у Росії заявили сотні американських та європейських компаній. А свої посади в правліннях та наглядових радах великих російських компаній стали масово залишати іноземні громадяни. Залишити "смачну" посаду голови ради директорів "Роснефти" та члена ради директорів "Газпрому" довелося навіть колишньому канцлеру ФРН Герхарду Шредеру, відомому своєю дружбою з Володимиром Путіним.

За деякими оцінками, станом на листопад, значна частина іноземних компаній продовжила роботу на російському ринку. Особливо відзначилися німецькі, французькі та японські компанії — таких на російському ринку залишилося 60-70%. Демонстративно пішли лише відомі великі бренди — IKEA, H&M, McDonalds та інші. Але решта — а таких більшість — явно не поспішають розставатися зі своїм бізнесом у країні-агресорі.

Не дивно, що Росію не прагнуть залишити й іноземні фахівці, цінність яких для великих російських виробників, експортерів та імпортерів в умовах тиску санкцій кратно зросла. Тепер робота цих західних спеців — не просто іміджевий момент, але нагальна потреба. На сайті Національного агентства з протидії корупції можна знайти десятки громадян Франції, Німеччини, США, Великої Британії, Нідерландів та інших країн, які займають не тільки пости "незалежних" директорів, але й беруть участь у розвитку бізнесу російських компаній.

Рясніє іноземними прізвищами топ-менеджмент газового гіганта "Новатек" та вугільного "СВЕК", за яким стоять підсанкційні олігархи Леонід Міхельсон та Андрій Мельниченко. Ось американець Марк Ентоні Джітвей — заступник голови правління "Новатека", а ось британець Даррен Ніколлс — на посаді головного виконавчого директора вугільного дивізіону "СВЕК". Громадянин Австрії Йоханн Штробль, досі очолює наглядову раду російської доньки "Райффайзенбанку" — між іншим системного значущого банку для фінансової системи РФ.

Австрійці взагалі на особливому рахунку в російських олігархів. Топ-менеджер і великий бізнесмен Зігфрід Вольф і досі перебуває у раді директорів російського девелопера "Главбуд", пов'язаного з Олегом Дерипаскою. Інший австрієць Гюнтер Хайден залишається виконавчим директором групи компаній "ГАЗ", хоча сама компанія — під санкціями з весни 2022 р.

Примітно, що громадянин Вольф якийсь час представляв інтереси Дерипаски у Харківському тракторному заводі. Але вже за два роки після Євромайдану, у 2016 р., змушений був вийти з капіталу ХТЗ, передавши контрольний пакет відомому у Харкові бізнесмену Олександру Ярославському — до речі, ще одному давньому другові та партнеру Дерипаски.

Обидва австрійці — Вольф і Хайден — багато років живуть у Росії. Вольфа навіть нагороджено російським орденом "Дружби". Донедавна він також очолював європейські активи російського "Ощадбанку", що говорить про його тісні зв'язки не лише з Дерипаскою, а й із фінансово-економічним блоком уряду Росії. Австрієць неохоче залишив цю позицію минулого року під тиском фінансової влади Німеччини.

Іноземці продовжують працювати і в російських підрозділах західних компаній, які не поспішають йти з російського ринку. Німець Бернхард Йозеф Шенк залишається генеральним директором виробника побутової техніки "Лібхер-Русланд". Голландець Єрун Дебур зберігає позицію фінансового директора ТОВ "Філіпс" — дочірньої структури багатопрофільного холдингу Philips. Цікаво, що і швейцарська Nestle, і французькі Auchan і Leroy Merlin, італійська Ferrero та багато інших пояснюють продовження своєї роботи в РФ турботою про своїх співробітників і "простих росіян".

Інші компанії обмежилися зниженням рекламної активності, призупиненням інвестицій у нові проекти, але при цьому продовжили виробництво та дистрибуцію своєї продукції на російському ринку. Наприкінці жовтня стало відомо, що південнокорейська Samsung, яка офіційно припинила постачання своєї продукції в Росію, підтримує роботу своїх офіційних магазинів у РФ, більше того — набирає новий персонал, який, судячи з опису вакансій, буде зайнятий організацією непрямих поставок товарів до РФ з дружніх Москві країн.

Загалом процес рухається надто повільно, щоб виявитися реальним впливом на Росію тут і зараз, коли вирішується питання про українську державність.

"Унікальні" компетенції західних спеців

Присутність іноземних топ-менеджерів у російських компаніях та російських активах західних компаній, які продовжують працювати на ринку, пояснюється не тільки і не так їхніми унікальними компетенціями, як лобістськими можливостями та зв'язками. Незважаючи на тиск західних урядів та репутаційні ризики, ці люди продовжують працювати та отримувати чималі гроші від своїх російських роботодавців. Фактично вони — ключові російські бізнесмени, а їхнє головне завдання — допомогти налагодити системні механізми обходу західних санкцій.

Саме західні бізнесмени та менеджери відіграли найважливішу роль у тому, що російська економіка показала стійкість до безпрецедентних західних санкцій. Цю дивовижну стійкість визнають навіть європейські аналітики, які пояснюють її унікальною пристосовністю російського бізнесу до умов, що змінюються. Але в чому секрет цієї пристосовності? – Відповідь лежить на поверхні: схеми обходу санкцій, авторами яких і є іноземні фахівці.

Імпорт необхідних комплектуючих через треті країни, схеми реекспорту російських підсанкційних товарів, ребрендинг продукції для відвернення уваги західних регуляторів — продукти їхньої інтелектуальної та лобістської діяльності. І в цьому їхня головна цінність для російських олігархів. Мабуть, найяскравіша історія — змішання російських сортів нафти з іншими сортами відбувається в іноземних портах і територіальних водах. Такі суміші не підпадають ні під дію ембарго, ні під дію стель цін. Такі масштабні операції були б просто неможливими без довірчих зв'язків західних фахівців, які знаходять потрібні кінці та забезпечують працездатність подібних схем.

Можливості Росії продовжувати війну багато в чому зумовлені відносною внутрішньою стабільністю, на маркери якої орієнтується військово-політичне керівництво РФ, ухвалюючи ті чи інші військові рішення. Баланс між дискомфортом, якого зазнають росіяни, та усвідомленим запитом до влади припинити війну, все ще працює на користь продовження військових дій. Тили в порядку, населення ремствує, але не надто голосно, інформаційні потоки під жорстким контролем. Іншими словами, криза поки що не постукала в кожний будинок. І в цьому, як не парадоксально, західний бізнес та іноземні менеджери російських компаній відіграли важливу роль.