Хитре формулювання. Так чи дозволить Зеленський вивезти українську землю вагонами?
Здавалося б, у проекті Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення", опублікованому на сайті Мінекономіки, чорним по білому написано, що отримати право власності на такі ділянки можуть виключно громадяни України, юридичні особи України, територіальні громади і держава. Де ж тут іноземці?
Але не все так просто.
Справа в досить дивній не для вуха юриста формулюванні "юридичні особи України". Так, у Земельному кодексі, куди і пропонуються правки даним законопроектом, дійсно є такий розподіл (ст. 82): юридичні особи України (засновані громадянами України або юридичними особами України), іноземні юридичні особи та спільні підприємства (засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб). З чого випливає, що іноземці дійсно не зможуть купити сільськогосподарську землю в Україні, якщо будуть прийняті перераховані вище обмеження, запропоновані міністерством.
Але проблема в тому, що якщо брати українське законодавство в цілому, то поняття "юридична особа України" можна трактувати більш широко. І виникає питання: а раптом у нього "проскочать" іноземці? Приміром, ось яке визначення читаємо ні де-небудь, а в Угоді про асоціацію між Україною і ЄС:
Юридична особа України або юридична особа Боку ЄС означає: юридична особа, що заснована згідно із законодавством України або держави - члена Європейського Союзу і таке, яке має юридичну адресу, центральну адміністрацію або основне місце господарської діяльності на території України (виділення. - "ДС") або на території, до якої застосовується договір про функціонування Європейського Союзу".
А тепер припустимо, що якась європейська фірма вирішує вести господарську діяльність в основному в Україні - наприклад аграрну і хоче скупити для цього землю. Можемо таке уявити? Можемо. Буде ця фірма відповідати зазначеній формулюванні. Цілком.
Виходить колізія, а тому при підготовці змін Земельний кодекс краще відразу і чітко прописати обмеження, щоб не було різночитань термінів.
При цьому потрібно розуміти, що сама позиція не продавати землю іноземцям, чревата охолодженням відносин з нашими міжнародними партнерами. Наприклад, тими ж європейцями. Або Міжнародним валютним фондом, який пов'язує подальше кредитування України зі зняттям заборони на продаж сільгоспугідь. Навряд чи іноземці зрадіють українському ринку землі "для своїх".
Є ще одна, крайня версія: а може, туманні законодавчі формулювання - це спосіб влади заховати для себе хід до відступу. Коли міжнародні партнери категорично зажадають відкрити ринок землі для всіх - можна буде сказати: ми намагалися не допустити іноземців, але не вийшло.
