Подвійна різниця. Чому Україні не варто приміряти рейтинги людського капіталу

Версія Світового банку

На початку жовтня були опубліковані результати дослідження Світового банку Human Capital Project, в рамках якого, зокрема, підраховувався індекс людського капіталу (Human Capital Index, HCI). Його ще часто називають індекс якості людського капіталу.

У ньому Україна зайняла 50-е місце з 157 оцінених країн світу. В масштабах планети замикати першу третину списку не так уже й погано, але от у Європі ми опинилися на одному з останніх місць. Україна випередила Грузію, Молдову, Румунію та Туреччину, однак поступилася Росії, Польщі, Словаччини та Казахстану.

Дослідження Human Capital Index вимірює обсяг людського капіталу, на який дитина може розраховувати, досягаючи 18 років. Індекс людського капіталу визначається за п'ятьма основними індикаторами: виживання дітей, шкільну освіту (тобто ступінь, до якої зможуть довчитися діти, і обсяг засвоєних ними знань), якість навчання, здорове розвиток і рівень виживання дорослих. Він порівнює продуктивність працівника, яким стане новонароджений, з тим, якого рівня він або вона могли б досягти, якщо б були абсолютно здорові і добре освічені. Оцінка може варіювати від 0 до 1.

Вважається, що HCI дає можливість побачити реальну картину людського потенціалу кожної країни. Наприклад, індекс 0,7 означає, що люди в цій країні досягають лише 70% від можливого потенціалу продуктивності.

Лідер світового рейтингу — Сінгапур (0,88), на останньому місці — Чад (0,28). До першої десятки увійшли Сінгапур, Південна Корея, Японія, Гонконг, Фінляндія, Ірландія, Австралія, Швеція, Нідерланди та Канада. Україна набрала 0,65 бала. Тобто дитина, сьогодні народжений в Україні, матиме 65% продуктивності від максимально можливої.

При цьому у нас індекс людського капіталу становить 0,69 для жіночої частини населення і 0,61 — для чоловічої. Ймовірність виживання до п'яти років становить 0,99 з 1, середній рівень здатності до навчання в школі складає 13 років з 14 можливих. Показники результатів тестування знань складають 490 (розраховано за міжнародними тестами досягнень учнів, де 300 — мінімальний рівень, а 625 — найвищий).

Співвідношення часу навчання дітей та їх продуктивності становить 10,2 із 14 можливих. Рівень виживання дорослих становить 0,81 з 1 (підраховано по людям від 15-річного віку, доживающим до 60 років). У контексті HCI це відображає загальний рівень здоров'я: тобто 81% нинішніх 15-льоток в Україні доживуть до 60 років.

Версія ВЕФ

Спеціально для тих, кому зіпсував настрій попередній рейтинг, є інший — теж Human Capital Index. Тільки це вже готує аналітична група Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) у співпраці з Гарвардським університетом та міжнародною консалтинговою компанією Mercer Human Resource Consulting. У розумінні експертів ВЕФ людський капітал — це знання і навички людей, які дозволяють їм створювати цінність у глобальній економічній системі".

Кожній країні виставлялися оцінки за шкалою від 0 (найгірший) до 100 (найкращий) балів за чотирма тематичними вимірам і п'яти різних вікових групах. Це дає цілісну оцінку людського капіталу країни — як поточну, так і очікувану.

Експерти оцінювали людський капітал за чотирма параметрами:

1) освітній потенціал (рівень освіти молоді і старшого покоління);

2) розвиток (формальна освіта наступного покоління робочої сили, підвищення кваліфікації та перекваліфікація нинішніх працівників);

3) застосування (застосування навичок, їх накопичення дорослим населенням);

4) ноу-хау (ширина і глибина використання спеціалізованих навичок в роботі).

Індекс складається з 21 показника, з яких вісім розкладаються по різних вікових групах, що в сумі дає 44 індикатора. Їх джерела — Міжнародна організація праці, ЮНЕСКО, а також результати опитування експертів ВЕФ. Так ось, за даними чергової доповіді про стан людського капіталу в світі Global Human Capital Index 2017, у світі використовується лише 62% людського капіталу. Тільки 25 країн світу використовують понад 70% свого людського капіталу. 50 країн отримали оцінки від 60 до 70%. У 41 країни оцінки знаходяться в межах 50-60%.

Лідируючим регіоном стала Північна Америка — там використовується 74% людського капіталу, у Західній Європі — 71%, Східній Європі і Центральній Азії — по 67%. Близький Схід і Північна Африка використовують 56%, Південна Азія — 54%, Африка південніше Сахари — 53%. Перше місце у світовому рейтингу зайняла Норвегія, за нею йдуть Фінляндія, Швейцарія, США, Данія і Німеччина. У десятку кращих потрапила Словенія (9-е місце), на 12-му місці виявилася Естонія.

Україна посіла високе 24-е місце (із 130), між Литвою (25) і Британією (23). При цьому в рейтингу за 2015 р. Україна посіла 31-е місце, а в рейтингу за 2013 р. — і зовсім 63-е місце. Швидке зростання нашої країни. За підсумками 2017-го український показник склав 71,27%. Це вище, ніж у всіх сусідніх країн, крім Росії (їй поступаємося на 1%) і Білорусі (її взагалі немає в рейтингу).

Та й в цілому у всій Європі Україна виглядає дуже навіть гідно. Наша країна помітно обігнала не тільки Латвію, Литву, Польщу і Болгарію, але і "старих європейців" Іспанію, Італію та Грецію — вони відчувають глибокі структурні проблеми, насамперед щодо зайнятості молоді.

За подындексу "освітній потенціал" Україна опинилася на п'ятому місці в світі, Литва — на 14-му, Латвія — на шостому, Казахстан — на другому, Вірменія — на третьому, Естонія — на 10-м. Досить високий результат ми маємо, тому що тут оцінюється грамотність і вміння рахувати й писати, отримання населенням початкової, середньої та вищої освіти. Враховуються чисто формальні, валові показники незалежно від економічних і фінансових наслідків. А всі пострадянські країни — серед світових лідерів по охопленню системою освіти людей старшого покоління в Радянському Союзі.

У другому подындексе (розвиток) оцінюються зайнятість населення, гендерна різниця зайнятості, рівень безробіття та рівень недозанятости. Тут вже, як видно з таблиці, в Україні не все так добре. Третій підіндекс також працює не на користь України. В ньому оцінюються охоплення початковим, середнім, професійною та вищою освітою, якість освітньої системи, охоплення працівників тренінгами та підвищенням кваліфікації.

За всіма цими індикаторами ми також маємо цілком пристойні оцінки, але гірше більшості європейських країн. Рівно та ж історія з четвертим індексом.

Країни за індексом людського капіталу, 2017 р., оцінка ВЕФ

Як видно, лідирують в індексі країни з високим рівнем доходу і старанністю своїх громадян у справі освіти. Україна тут не виняток у тому сенсі, що її доходи виразно нижче, ніж у сусідів по рейтингу. Також гірше, ніж у сусідів, в нашій країні йдуть справи з безробіттям і якістю підготовки персоналу. При цьому Україна увійшла в першу десятку за такими показниками, як рівень поширення середньої освіти, а також кількість працівників з неповною зайнятістю.

Але, бути може, нам пора перестати читати рейтинги і почати жити? Зрозуміло, що жоден міжнародний рейтинг, складений усунутими експертами за даними офіційної статистики, ніколи не дасть адекватного відображення українських реалій. Тільки ми самі можемо знати свою країну і робити її краще.