Цікава пропозиція. Навіщо українцям "світити" свої грошові перекази
Додати прозорості у особисті фінанси
"Гроші люблять тишу", - всім відома приказка. Про світло в ній нічого не говориться, але будь-бухгалтер вам скаже, що і від занадто яскравого світла гроші не в захваті. Точніше, їх господарі - власники великих грошей, як правило, воліють залишатися в тіні як в прямому, так і в переносному сенсі. При цьому завдання фіскальних та інших служб будь-якої держави - максимально вивести гроші "на світло". По-перше, щоб усі чесно платили податки. По-друге - щоб відслідковувати фінансові потоки, пов'язані з криміналом, з тероризмом і т. п. Нарешті, щоб просто бачити, що відбувається у власній країні - не дарма ж фінанси називають "кровоносною системою економіки".
Це з одного боку. З іншого - самі люди зазвичай не хочуть "світити" свої гроші. Хтось недоплачує податки, хтось приховує вимагає витрат згубну пристрасть, хто живе на дві сім'ї, хтось бере і дає хабарі, а хтось просто не довіряє ні державі, ні банкам. Нарешті, люди в Україні звикли, що держава намагається зайвий раз не сунути ніс в їхні справи.
Проте рано чи пізно все змінюється. Рух в бік більш відповідального і керованого держави - це і рух до обопільної прозорості, яка в підсумку повинна породити і взаємна довіра. Це, умовно кажучи, такий суспільний договір: влада не приймає рішення кулуарно, вислухує різні думки і приймає різні позиції (ну, хоча б намагається). А громадяни - менше приховують свої фінансові операції і не ховають принаймні все те, що не має відношення до криміналу.
Саме така логіка проглядається у проекті Закону "Про внесення змін у деякі законодавчі акти України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення", який представлений на сайті Мінфіну для громадського обговорення. В ньому Міністерство фінансів пропонує запровадити ідентифікацію клієнта та встановлювати мета проведення фінансової операції при здійсненні переказів без відкриття рахунку на суму, що дорівнює або перевищує 30 тис. грн, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах інших активах.
Якщо законопроект буде прийнятий, то всі грошові перекази (у тому числі міжнародні) на суму від 30 тис. грн (зараз це 955 євро або $1106), повинні будуть супроводжуватися повною інформацією про платника та одержувача переказу коштів (включаючи місце проживання, серію і номер паспорта, ідентифікаційний код). І тільки перекази на суму менше 30 тис. грн зможуть супроводжуватися мінімальною інформацією про ініціатора та отримувача переказу (ПІБ або найменування юридичної особи, номер рахунку або унікальний номер фінансової операції, який дозволяє здійснити відстеження операції).
Ці вимоги стануть обов'язковими - суб'єктам первинного фінансового моніторингу заборонять обслуговувати переказ коштів в разі відсутності зазначеної інформації. Втім, ці вимоги не поширюються на зняття коштів з власного рахунку, на переклад грошей для сплати податків, штрафів, комунальних платежів, при використанні електронних грошей для оплати товарів або послуг (якщо номер платіжного інструменту або пристрою супроводжує переклад на всьому шляху руху коштів), переведення менше 30 тис. грн для оплати товарів або послуг (за умови, що платіжна система може відстежити переказ коштів і визначити особа, яка уклала договір з отримувачем про поставку товарів або надання послуг).
Також проект закону пропонує підвищити поріг операцій, які підпадають під фінмоніторинг, з 150 тис. грн до 300 тис. грн. Крім того, в разі, якщо документ стане законом, перелік суб'єктів первинного фінмоніторингу, зобов'язаних повідомляти Держфінмоніторингу про підозрілі фінансові операції, доповнять бухгалтери та податкові консультанти.
Ось на останньому пункті, до речі, погляд спіткнувся. Податковий консультант для бізнесу - це той же адвокат, по суті. Він повинен допомагати і підказувати рішення щодо податкової оптимізації в рамках закону, а не доносити на свого клієнта. Втім, це тема окремої розмови.
Все як у сусідів
Міністерство фінансів України говорить про плани щодо поступового переходу на "ризик-орієнтований підхід при поданні інформації про підозрілі фінансові операції, удосконалення процедури визначення бенефіціарних власників компаній і запровадження адекватних заходів впливу за порушення антилегализационного законодавства від письмового попередження і штрафних санкцій до анулювання ліцензії". Говорить не просто так: у всьому світі сьогодні вимоги зробити фінансові потоки повністю прозорими звучать все голосніше, це стає умовою членства країн в різних міжнародних організаціях, а за відмову від прозорості можна і економічні санкції отримати.
Тут варто повторитися: українці дійсно занадто звикли до того, що держава не суне свій ніс в їхні справи, в тому числі фінансові. Якщо ви не власник багатомільйонного бізнесу - вами, швидше за все, ніхто особливо цікавитися не стане. Проте в усіх сусідніх державах - все абсолютно не так. Наприклад, і в Росії, і в Білорусі ідентифікуються учасники взагалі будь-яких грошових переказів. У Росії це робиться під маркою "боротьби з фінансуванням тероризму", в Білорусі - під маркою "боротьби з торгівлею наркотиками". Наприклад, суттєві обмеження (у Білорусі - набагато більш жорсткі) накладені на користування такими системами електронних платежів, як "Яндекс.Гроші" і WebMoney.
В Україні ці дві системи також не працюють, але зовсім з інших причин. "Яндекс.Гроші" недоступні за загальною блокування сервісів "Яндекса" в інтересах національної безпеки, а електронна платіжна система WebMoney потрапила під блокування в результаті рішення РНБО України про запровадження спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо Росії. Це рішення було прийнято на початку травня, а потім набула чинності з підписанням указу президента України. У новий санкційний список потрапила не тільки система WebMoney.ru, зареєстрована в РФ, але також британська WebMoney Europe Ltd і українська WebMoney.ua, яка має ліцензію НБУ і право працювати в Україні. Це, до речі, була вже друга спроба української влади заблокувати WebMoney, перша була в 2016 р., але ні до чого не привела.
У Росії та Білорусі коли мова йде про перекази всередині таких платіжних систем, як "Юністрім", "Золота корона", "Стриж", "Миттю" і багатьох інших, працюючих на пострадянському просторі, то для їх використання теж завжди доводиться пред'являти паспорт, а співробітник платіжної системи (зазвичай він же - працівник відділення банку) старанно заносить їх разом з даними про переведення в базу даних.
В Європі підхід трохи інший, але теж дуже жорсткий. Небанківські платіжні системи зобов'язані отримувати державні ліцензії, а вимога для їх отримання - відповідати стандартам FATF (міжурядової організації по боротьбі з "відмиванням" грошей). А FATF, у свою чергу, "викочується" все нові і все більш жорсткі) інструкції у сфері запобігання "відмивання" грошей та фінансування тероризму (AML/KYC). Остання абревіатура - KYC - означає "знай свого клієнта" (know your customer) і передбачає, що платіжна система повинна повністю ідентифікувати і встановити особу клієнта перш ніж проводити фінансову операцію.
Звичайно, є маса способів обійти описані вимоги. "Кріптовалюти з'явилися не просто так. У 2009 р. сама технологія блокчейн, що лежить в їх основі, була створена, щоб поширення інформації ніхто не міг контролювати централізовано. І першим застосуванням блокчейна на практиці стала криптовалюта Біткойн, - сказав "ДС" експерт з криптовалютам Олександр Корнишев. - Вона не має емісійного центру і ніяк не прив'язана ні до банків, ні до держав. Самі кріптовалюти (сьогодні їх вже багато) стали відповіддю людей, суспільства, прагнення банків і урядів контролювати їх гроші. Сьогодні за допомогою криптовалют будь-які транзакції можна проводити повністю анонімно. Так, це вимагає певних знань, треба "бути в темі", але це найкраща технологія для того, хто хоче уникнути контролю держави".
Безумовно, вимога ідентифікувати клієнта при перекладах від 30 тис. гривень (не така велика сума) - це певне обмеження особистої свободи. Хтось так і сприйме ініціативу Мінфіну - і не захоче, щоб уряд був у курсі його видатків та доходів. З іншого боку, всі ми хочемо жити в правовій державі. А це передбачає і прозорість фінансових потоків - в тому числі.
