Гарячі ринки. Чим Україні нагодувати субсахарную Африку (ІНФОГРАФІКА)

"Ділова столиця" продовжує цикл публікацій про нові напрямки для українського аграрного експорту.

Субсахарная Африка (ССА) — це регіон, розташований нижче пустелі Сахара, населений переважно негроїдними народами (на відміну від європеоїдів Північної Африки), що послужило підставою для більш раннього назви Чорна Африка.

ССА вважається вкрай перспективною для експортерів агропродукції. Тому виробникам варто придивитися до цього ринку, якому пророкують вражаючий ріст. У регіоні існує попит на продукти харчування різних видів. Він у багатьох аспектах відповідає українським пропозицій. Маючи відносно низький рівень життя, значна частина населення країн ССА досі потребує дешевих товарах середнього рівня якості. Забезпечити ними можуть українські виробники.

Війна, земля і вода субсахарной Африки

Населення ССА становило близько 996 млн станом на 2016 р. ООН прогнозує для населення регіону в межах від 1,5 до 2 млрд людей до 2050 р. Понад 40% населення в країнах, розташованих на південь від Сахари, молодше 15 років, за винятком ПАР.

10 найбільш населених країн субсахарной Африки:

Країна

Дані: Вікіпедія

Крім зростання населення, для Африки характерним є дуже високий рівень насильства: війна в Ефіопії, конголезькі війни, громадянські війни в Сомалі, Ліберії, Чаді та інших країнах. Прийнято вважати, що Африка, особливо Західна, страждає від того, що насильство і постійна політична нестабільність стали новою нормою. Навіть якщо війна закінчується, то насильство переростає в інші форми. Інституційна слабкість держав і велика кількість різних воєнізованих угруповань призводять до того, що конфлікти за воду, право випасу або результати виборів можуть запустити новий виток локальних бойових дій.

Однією з найбільш сумних історій зростання рівня насильства в Африці вважається геноцид народу тутсі в Руанді, який у 1994 р. здійснили представники іншого проживає тут народу — хуту. Тоді загинули, за різними оцінками, від 500 тис. до 1 млн осіб, серед яких 70% тутсі. Щільність населення в Руанді одна з найвищих в Африці — 408 людей на квадратний кілометр. Серед основних версій причини геноциду називається "мальтузіанська пастка" —брак і виснаження сільгоспземель з-за зростання населення. За великим рахунком ця "пастка" характерна не тільки для Руанди, але і для інших країн ССА.

Важливо виділити і проблему з водою. Причому вона багатогранна, що включає в себе питання енергетики, сільського господарства, питної води та управління стічними водами. Найбільш гостро брак води коштує в Південному Судані, Сомалі, Ефіопії і на півночі Нігерії. Нестача води — основна причина катастрофічної нестачі їжі. Вода потрібна для поливу сільськогосподарських угідь. Логіка проста: немає води — немає і рослин. Також є проблема з якістю води. Близько 5 млн людей щороку по всьому континенту помирають або від нестачі води, або від захворювань, пов'язаних з зараженнями від вживання брудної води.

Ілюстрацією проблем з водою може бути система обмеження в чотиримільйонний південноафриканському Кейптауні. Рік тому влада встановили ліміт 87 л на людину, а в січні цього року зменшили його до 50 л в день. Крім того, була суттєво обмежена зрошення сільськогосподарських угідь, а асоціація фермерів пожертвувала місту 10 млрд л води з греблі Эйкенхоф. Черги за пайком води в Кейптауні потихеньку стають нормою, а не сенсацією для світових ЗМІ.

Ще однією особливістю частини африканських країн є демографічний перепад від пустелі на півночі до прибережного тропічного поясу на півдні. Наприклад, відбувається масова міграція з Нігеру, Мавританії, Малі і Буркино-Фасо, не мають виходу до моря, в Нігерії, Ганну, Гвінеї і Кот-Д'івуар — морські країни. Таке переміщення сільського населення призводить до тертя з місцевими. Схожа тенденція проходить і в ПАР. Однак у приморських країнах непрогнозовані опади і зростання населення також зробили життя більш важким.

Крім того, відбувається переміщення населення до прибережним містам, які страждають від перенаселення. Наприклад, у нігерійському Лагосі вже живуть 16 млн осіб.

Незважаючи на те що проблеми водних ресурсів, злочинності, етнічної ворожості, насильства існують і, можливо, навіть можуть посилитися, а проблема бідності вирішується не такими швидкими темпами, як в Індії і в Китаї, субсахарная Африка — дуже перспективний ринок для продукції українського АПК.

Зерновий таран

Якщо звернути увагу на експорт пшениці, то, згідно з даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), ця культура є найбільш імпортованих сільськогосподарським товаром в більшість країн Африки. Адже хліб їдять всі — і бідні, і багаті.

Наприклад, тільки одна Нігерія в новому сезоні 2018/19 може імпортувати найбільший у своїй історії обсяг пшениці — 5,4 млн т. Загальний імпорт пшениці в ССА може перевищити 40 млн т.

Другий культурою, яку Україна може експортувати в країни Африки, є кукурудза. Тут у нас вже є деякі успіхи. Наприклад, у 2017 р. Кенія вирішила безмитно закупити в України 450 тис. т кукурудзи.

Готові товари з України теж цілком конкурентні на африканському ринку. Однак наші виробники воліють відправляти товар відразу з виробництва на полиці африканських магазинів. Проте така торгівля часто є спорадичною. Але організувати склади в країнах ССА, щоб забезпечити постійну присутність товару в роздробі, наш бізнес не поспішає. Маркетингом і просуванням своїх брендів теж особливо ніхто не займається. По-перше, це дорого і під силу тільки великим гравцям. По-друге, занадто великий набір ризиків, у тому числі позаекономічних.

М'ясне асорті

Слідом за зерновими є перспектива і в м'ясної продукції України. Згідно з дослідженням ФАО ООН "Світовий тваринництво 2011" до 2050 р. споживання м'яса може збільшитися майже на 73%. Африка не залишиться осторонь від цієї тенденції: за останнє десятиліття споживання тваринного білка в країнах ССА зросла майже в п'ять разів. У 2004-му воно становило приблизно 5 млн т, тоді як в 2015-му досягла 23,5 млн т. Поки що регіон не встигає забезпечити м'ясом всіх, хто пішов у міста. Споживання м'яса на душу населення в країнах ССА залишається найнижчим у світі — близько 14,2 кг в рік, тому ринок виглядає дуже перспективним, хоча і з обмеженнями.

Очевидно, що для України ССА може стати цікавим споживачем м'яса, перш за все свинини і птиці, а також яєць. У багатьох випадках Україні все ще належить відкрити для себе ринки країн Африки, тому не можна сказати, що українська продукція представлена в ССА в задовільних для свого потенціалу обсягах.

Наприклад, країни ССА є великими імпортерами м'яса птиці. У 2015-му вона була завезена в регіон на 1,3 млрд євро. Найбільшими імпортерами були Південна Африка (330 млн євро), а також Бенін, Ангола, Конго, Гана (на 100-200 млн євро кожна). Зараз там домінують ЄС та Бразилія. Але це не означає, що курятина з України не може прорватися на ринок Африки.

Українська свинина також може отримати частку на африканському ринку. Хоч вона і дорожче курятини, що важливо для бідного населення, але все ж теж буде мати свій попит. Українські виробники можуть включити ССА в трійку потенційно стратегічних регіонів для нарощування продажів, поряд з Китаєм з країнами Близького Сходу.

Поки що товари, які превалюють в українському експорті в Африку, — це в основному сировину: зерно, борошно, соняшникова олія, чорні метали, м'ясо. За 2017 р. Україна експортувала цих груп товарів приблизно на $3,5 млрд. В той же час африканські країни в минулому році імпортували товарів за цими ж групами приблизно на $48 млрд, якщо брати офіційні дані по імпорту, і на $85 млрд з урахуванням сірого і чорного імпорту.

Швидше за все, імпорт агропродукції країнами субсахарной Африки буде рости і далі, як і імпорт в Південну Азію і Близький Схід. Цьому сприяють кілька довгих тенденцій: зростання населення і урбанізація, проблеми з сільським господарством і водою, зменшення кількості бідних людей, хоч в ССА ця тенденція зараз найменш відчутна. Так що даний регіон може стати дуже перспективним ринком збуту для продукції українського АПК.