Голодні ігри. Чим загрожує Росії ставка на своє в агросекторі

16 травня 2023 р. уряд Росії ухвалив постанову про локалізацію виробництва насіння сільськогосподарських рослин, яка вступає в силу з 1 вересня 2023 р.

Документ дещо змінює правила гри у сфері селекції насіння, які, за словами російських високопосадовців, повинні посилити позиції російської аграрної науки та насінницьких підприємств, захистити внутрішній ринок та зменшити імпортозалежність. Але чи дійсно це так — давайте розбиратися. 

Локалізація по-російськи

Відповідно до постанови, правила змінюються так:

1. Іноземні компанії, що займаються виробництвом насіння, зможуть працювати на території Росії тільки у форматі спільного підприємства (СП) з російським партнером, в якому іноземна частка може бути не більше 49%.
2. Насіння іноземної селекції, технології мають передаватись російським партнерам.
3. Для російських селекціонерів обов'язковою стає наявність виробничих потужностей з розмноження насіння на території РФ.
4. Компанії, що працюють в галузі, повинні мати щонайменше одну-дві земельні ділянки (залежно від сортів/гібридів) в різних ґрунтово-кліматичних умовах, власний розплідник, лабораторний комплекс для молекулярно-генетичних досліджень та розмноження.

Фактично іноземні компанії повинні передати російським технології та навчити з ними працювати, щоб усе необхідне для селекції знаходилися в Росії. Саме виробництво насіння як російських, так і іноземних компаній також має бути в Росії. Таким чином влада прагне створити в країні повний цикл виробництва, щоб уникнути негативних наслідків у разі раптового виходу іноземних компаній з РФ, як це сталося з виробниками сільськогосподарської техніки у 2022 р.

Одразу з 1 вересня правила роботи не зміняться, і реальна відповідальність за недотримання їх настане лише з 1 березня 2024 р. Всі учасники ринку матимуть півроку, щоб підлаштуватися під нові вимоги. В іншому випадку офіційно робота в Росії таких компаній буде заборонена. Фактично ж влада може піти на націоналізацію потужностей або вимагати продаж з великим дисконтом, як вже робила у 2022 р.

З іншого боку, Росія планує квотування імпорту — 26 червня 2023 р. було затверджено перелік насіння, ввіз якого з "недружніх" країн може бути обмежений з 1 жовтня до 31 грудня 2023 р. У перелік увійшли насіння картоплі, пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, ріпаку, соєвих бобів, соняшника, цукрових буряків.

Як Росія забезпечує себе насінням

Російські експерти оцінюють поточний рівень забезпеченості країни своїм насінням у 55-60% при закріпленому в російській доктрині продовольчої безпеки мінімальному значенні 75%.

Однак показники сильно варіюються залежно від культури. Якщо за деякими зерновими та олійними культурами російські аграрії самодостатні, то вихід компаній, що забезпечували насіння цукрового буряка, картоплі, овочів тощо буде значно відчутним. У 2022 р. самозабезпеченість російським насінням становила:

• цукровий буряк — 1,8%;
• картопля — 6,7%;
• овочі — 10-30%;
• соняшник — 23%;
• ріпак — 30,6%;
• кукурудза — 41,8%;
• соя — 43,5%;
• зернові та зернобобові культури — 70% (зернові — 105%);
• олійні — 107% від потреб внутрішнього ринку.

До того ж російські компанії значно відстають технологічно.

У Росії селекція сільгоспрослин представлена в основному десятками державних наукових інститутів, освітніх установ та селекційно-насіннєвих центрів при них. Вони переважно виводять сорти за традиційним методом селекції (багаторазові схрещування), і для отримання вдалого сорту в середньому потрібно 12—20 років.

Сучасними світовими компаніями дедалі ширше використовується метод молекулярної, або геномної маркерної селекції. Він відрізняється від традиційного технологічно і дозволяє скоротити виведення нових сортів або гібридів до 3-4 років.

Основними постачальниками насіння на російський ринок були концерни Bayer, Corteva, Syngenta, BASF. 2022 р. через вторгнення Росії компанії припинили діяльність на території РФ, а потім заявили і про припинення туди поставок.

Але, попри офіційні заяви, за інформацією учасників ринку, компанії продовжують поставки насіння в Росію.

Дорого і мало: потенційні наслідки

Російські державні селекційні установи, як і нечисленні приватні компанії, які лише нещодавно почали освоювати селекцію, не розвивали нові методи та технології. Як наслідок — ринок насіння зайняли іноземні компанії.

Тому важливим питанням для російського насінництва є реакція іноземних компаній на нововведення. Думки місцевих експертів розходять з приводу того, чи будуть іноземні компанії покидати Росію.

Одні вважають, що компанії залишаться через великий ринок збуту і тому, що влада не проти їх присутності на ринку за умов локалізації. А нові правила покликані лише стимулювати внутрішню селекцію замість імпорту. 

Інші вважають, що компанії не будуть готові ділитися своїми науковими розробками та відмовляться від створення СП, тому покинуть Росію.

Навіть якщо іноземці погодяться передати якісь напрацювання, це скоріше за все будуть старі гібриди.

Вихід іноземних компаній може мати такі негативні наслідки:

1.    Дефіцит насіння, зростання залежності від імпорту. У випадку введення обмежень на імпорт насіння з "недружніх" країн, це може призвести до його дефіциту. В Росії, як ми вже зазначали, за деякими сільськогосподарськими культурами низька частка власного виробництва, тому кожна наступна посівна буде прямо залежати від урожайності попередньої. Попри вихід деяких іноземних компаній, Росія продовжує імпортувати їхнє насіння, і цей тренд буде розвиватись (мається на увазі ввезення з третіх країн, контрабанда, прихований імпорт).

2.    Зменшення врожайності. За врожайностю та якостю продукції російські гібриди кукурудзи та соняшника не поступаються більшості іноземних зразків. Але різниця за імпортозалежними культурами значно більша. Наприклад, урожайність російських цукрових буряків на 100—150 центнерів з гектара менша, ніж у насіння міжнародних компаній. Враховуючи технології та методи селекції, що використовуються в Росії, і те, що наступні посівні будуть залежати від попередніх врожаїв (пункт 1), якісні характеристики насіння, стійкість до хвороб (особливо вірусів) будуть значно слабшими, ніж за використання іноземного насіння. Або якість взагалі не буде вдосконалюватися. Що також негативно вплине на врожайність.

3.    Зростання цін на сільськогосподарські культури та продукти із них.

По-перше, правила локалізації вимагають використовувати молекулярно-генетичні лабораторії, які є дорогими і, як ми зазначили вище, практично не використовуються російськими компаніями (вартість самої лабораторії починається від 15 млн руб., також потрібно врахувати супутні великі витрати на підтримку діяльності, зокрема зберігання матеріалів, оплату праці спецперсоналу).

По-друге, обов’язковою умовою для компаній є наявність потужностей з розмноження насіння в Росії. Це фактично також означає зростання витрат компаній:

• На релокацію в Росію (навіть місцеві компанії, що займаються селекцією в РФ, виробляють насіння за кордоном).
• На забезпечення сприятливих умов. Розмноження насіння за кордоном — загальносвітова практика, що передусім зумовлена більш сприятливими та/чи стабільними кліматичними умовами (в Індії, Китаї, Туреччині, Танзанії, США тощо). Подібні умови в Росії доведеться створювати штучно.
• На покриття збитків, спричинених зростаючою кількістю неякісного/зіпсованого насіння через недотримання кліматичних умов.
• На оплату праці в цьому секторі: за словами російських селекціонерів, для прикладу, в Індії вона значно нижча.

Відповідно собівартість виробництва насіння зросте, наприклад, для пасльонової групи (перець, томат, баклажани) у 5-10 разів.

По-третє, низька врожайність, відсутність стійкості до хвороб призведе до більшого використання пестицидів аграріями, а також появи у самих виробників зараженого насіння, яке треба ліквідувати.

4.    Врешті решт, можлива технологічна деградація Росії. Деякі експерти вважають, що російська селекція вже відстала від світової назавжди, зокрема через гострий дефіцит кадрів, які могли б розвивати галузь, недостатнє фінансування та розвиток технологій. З виходом іноземних компаній Росія, з великою ймовірністю, втратить можливість наздогнати передові світові технології.

Таким чином Росія створює жорстке регулювання на ринку селекції насіння, яке матиме переважно негативні наслідки і для компаній-виробників, і для аграріїв.

Селекція насіння сама по собі вимагає значних інвестицій, а, враховуючи додаткові вимоги, зайти на ринок буде ще складніше. Більше того, компанії (російські та іноземні) з невеликими оборотами ймовірно не зможуть профінансувати виконання всіх вимог і будуть змушені піти з ринку. В перспективі це означає підвищення бар’єру входу на ринок та стримування розвитку сектору.

Локалізація — це дуже "слизький" інструмент, застосування якого:

• може бути виправдане лише в окремих випадках (якщо є кого і що захищати, а це явно не про російську галузь селекції та насінництва),
• має бути обмеженим у часі.

В іншому ж випадку захист однієї галузі — це податки для інших, зростання цін для споживачів і головне — обмеження імпортних технологій та шлях до технологічної відсталості, що в принципі чекає на Росію і в інших секторах економіки.