Гібридна війна Фірташа

Сільгоспвиробники і Антимонопольний комітет заявляють про те, що вартість добрив на внутрішньому ринку є монопольно завищеною і на 50-100% перевищує світові ціни. Більше того, підприємства Ostchem навмисне завищують витрати, купуючи газ за завищеними цінами, виводячи прибуток в офшори і штучно роблячи українські хімічні заводи збитковими. Відповідно, введення антидемпінгових мит на імпорт російських добрив лише консервує цю ситуацію, що загрожує багатомільярдними втратами вітчизняному АПК.

У свою чергу, хіміки заявляють про критичний стан галузі і вимагають додатково збільшити вже введені антидемпінгові мита на російські добрива мінімум до рівня 40%, а з урахуванням того, що на азотні добрива діє ще і звичайне мито в розмірі 5%, то і до всіх 45%.

Іншими словами, хімічні підприємства наполягають на тому, що для рентабельності їх роботи ціна добрив на українському ринку має бути вищою за світову, за якою торгують росіяни, араби, китайці, як мінімум на 40-45%.

Свою позицію виробники добрив пояснюють тим, що ціна газу у вартості добрив становить ні багато ні мало - 90%.

Здавалося б, хіміки мають рацію: в умовах військового конфлікту з РФ дозволяти російським компаніям заробляти в Україні - просто-таки військовий злочин. Тим більше що з таким розкладом ціна на природний газ для українських виробників фактично непідйомна. Однак елементарний розрахунок показує, що з цими твердженнями не так.

Втопимо в грошах Кремль

Якщо прийняти на віру заяви представників хіміків, що вони працюють на межі рентабельності, і при цьому в собівартості продукції газ складає 90% вийде, що, купуючи газ, а не добрива, Україна переплачує російському "Газпрому", а значить, контролює його Кремлю, за сировину як мінімум 20% в порівнянні з тим, що могла б платити приватним російським хімічним компаніям, купуючи готові добрива.

Так, з весни цього року ціни на карбамід та селітру - основні азотні добрива, які споживаються українськими аграріями, - перевищують світові на 50%, у випадку з КАС перевищення становить 100%. За даними аналітичного бюлетеня "Маркер", станом на четвертий тиждень червня 2017 р. (упаковка), ціна FOB Чорне море на карбамід становила $187,5/т, а його вартість на внутрішньому ринку - $286/т (+52,53%); ціна FOB Чорне море на аміачну селітру - $157,5/т, внутрішня ціна - $234/т (+48,6%); ціна FOB Чорне море на КАС - $236/т, внутрішня ціна - $117,5/т (+100,85%).

Іншими словами, поточні ціни на карбамід та селітру становлять 150% від ціни, по якій аграрії могли б купувати азотні добрива, не будь антидемпінгових мит і монополії на українському ринку.

Віднімемо з цього 10% рентабельності виробництва і отримаємо 140%, тобто той самий мінімум, на якому наполягає Ostchem, вимагаючи підняти мита до 40%. Тепер помножимо на 90%, які нібито складає вартість газу, і отримаємо 126%. Іншими словами, за даними самих же хіміків, ціна газу для виробництва добрив в Україні на 26% більше ціни добрив на міжнародному ринку,які з нього можна зробити. При цьому і газ, і добрива - російські, навіть якщо газ Україна реекспортує з ЄС. Так в чому тоді сенс платити Росії більше?

Можна заперечити, що в ціні газу в Україні закладена вартість його транспортування, але ж для прокачування газу спалюється все той же газ. Відповідно, гроші все одно йдуть постачальнику газу. Спишемо ще 5-6% на інші невраховані витрати і все одно прийдемо до висновку, зробленому нами вище: купуючи природний газ для виробництва добрив, ми переплачуємо росіянам за газ мінімум 20% від тієї ціни, яку могли б платити, купуючи добрива.

Скільки повинні коштувати українські добрива, щоб Україна не платила за газ для їх виробництва більше, ніж за самі добрива, якщо їх купувати у росіян? Відповідь знову ж таки очевидний - ціна добрив на міжнародному ринку повинна становити не більше 90% від їх ціни на внутрішньому. Іншими словами, внутрішні оптові ціни заводів-виробників повинні складати 111% від ціни FOB-Чорне і Балтійське море, за якою торгують не тільки росіяни, але й білоруси, болгари і литовці.

Відзначимо, що в проекті меморандуму між аграріями і хіміками пропонувалося на найближчі півтора року встановити, що ціни на азотні добрива на внутрішньому ринку не повинні перевищувати 110% від ціни FOB Чорне/Балтійське море. Даний меморандум підписали всі ключові аграрні асоціації, але Союз хіміків свого підпису не поставив.

Виходить, або хіміки вважають, що повинні заробляти на кожній тонні мінімум 40% від світової ціни, що є безпрецедентно високою рентабельністю для будь-якої галузі, можливої лише в умовах монополії, або будуть субсидувати російський "Газпром", а значить, Кремль, з яким вони нібито борються з допомогою антидемпінгових мит.

Китайський досвід і газова голка

Невже в України немає ніякого виходу, і ми приречені купувати добрива або природний газ для його виробництва у росіян?

Новітня історія Китаю каже, що це не так. За останніх десять років КНР споживача українських азотних добрив перетворився в їх найбільшого виробника і постачальника на міжнародний ринок.

Зазначимо, що йому це вдалося, незважаючи на відсутність власних великих родовищ природного газу.

Сьогодні 70% азотних добрив виробляє з вугілля, що дозволяє знизити витрати на сировину і енергію для виробництва тонни азотних добрив мінімум в два рази. Україна ж, навпаки, за цей час скоротила видобуток вугілля, залишивши тисячі шахтарів без роботи.

При цьому слід врахувати, що серед проектувальників і будівельників найсучасніших заводів по виробництву азотних добрив з вугілля є і українські компанії. Більше того, вони наполегливо пропонують як уряду, так і хімічним підприємствам свої послуги. Однак досі отримували відмову.

Відзначимо, що Дмитро Фірташ формально мав всі можливості для будівництва потужностей з виробництва синтез-газу з українського вугілля. Зокрема, загальна сума кредитних ліній, відкритих Газпромбанком групі Ostchem, составлялаболее $12 млрд. Використана була лише мала частина цих коштів, причому гарантом щодо повернення групою Ostchem без малого $1 млрд, до минулого року був сам "Газпром". Мабуть, в цьому і проблема - Газпромбанку, ні "Газпрому" не вигідно, щоб Україна злізла з російської газової голки. І треба віддати їм належне - вони вибрали правильного позичальника. Дмитро Фірташ зумів захистити свої надприбутки, а заодно і ринок збуту для російського природного газу, зробивши це руками українського Міністерства економіки та Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі.

Інвестиції в нове виробництво, перехід на альтернативні джерела сировини - це ризик, а монополія, в нашому випадку - захищається антидемпінговими митами, - це безпрограшна гра, в якій за все платить споживач. В даному випадку - українські аграрії.