Американський молоток. Чому німці вирішили забити цвях у труну "Північного потоку-2"

Німецькі чиновники не поспішають давати дозвіл "Газпрому" на будівництво інфраструктури для спірного проекту
Фото: EPA/UPG

Німецький регулятор газового ринку поставив ще одну перепону на шляху реалізації спільного німецько-російського проекту будівництва обхідного газопроводу "Північний потік-2". У середу стало відомо, що Федеральний мережеве агентство Німеччини Bundesnetzagentur виключило з плану розвитку газотранспортної мережі країни на 2016-2026 рр. п'ять проектів, пов'язаних з будівництвом "Північного потоку-2".

Проекти виключені з плану через їх ненадійність. "П'ять пов'язаних з розширенням "Північного потоку" проектів все ще занадто ненадійні. Їх слід прийняти до плану розвитку мережі тільки тоді, коли будуть дозволу на розширення "Північного потоку-2", - сказано в документі відомства.

Це не перша палиця, яку німецький регулятор вставив в колесо російського газового проекту.

Наприклад, в кінці минулого року Європейська комісія дозволила "Газпрому" збільшити завантаження трубопроводу OPAL, який з'єднує "Північний потік-1" з газотранспортною системою Німеччини та країн Центральної Європи, з 50 до 80% потужності. Однак спочатку суд Європейського Союзу призупинив це рішення, а потім і Bundesnetzagentur скоротив дозволений "Газпрому" ліміт використання газопроводу OPAL до колишнього рівня.

Що означає нинішнє рішення німецького регулятора? За словами Михайла Гончара, президента Центру глобалістики "Стратегія XXI", п'ять пов'язаних з "Північним потоком-2" проектів - це проекти нових мереж, які необхідно спорудити на території Німеччини, щоб за ним газ потрапляв кінцевому споживачеві. Експерт зазначив, що, заявивши про необхідність будівництва цих газопроводів, "Газпром" пішов по традиційному шляху - будувати газопроводи, які в подальшому стануть аргументів на користь "Північного потоку-2", рішення по яким ще не прийнято. Іншими словами, побудувавши ці мережі на території Німеччини, при виникненні чергової суперечки на тему "чи потрібен "Північний потік-2" (мається на увазі - його морська частина) чи ні" Газпром" зможе сказати: "Звичайно, потрібен! Ось і мережі до споживачів вже побудовані!".

Проте німецький регулятор вирішив поки не поспішати з реалізацією планів "Газпрому" на німецьких землях і дочекатися остаточного рішення по "Північному потоку-2". Тим більше, що відмова від цих ризикованих проектів дозволить зберегти гроші німецьких платників податків.

Гончар прогнозує, що остаточно доля "Північного потоку-2" буде вирішена ще в цьому році. На сьогодні у вирішенні даного питання є два підходи. Перший - Єврокомісія не налаштована давати дозвіл на прокладення газопроводу по дну Балтики, але в результаті вона може умити руки - ігнорувати прийняття остаточного рішення. Другий підхід - Німеччина зацікавлена в "Північному потоці-2" і заявляє, що це не справа Єврокомісії давати або не давати дозвіл на його створення. Враховуючи вагу в структурах Євросоюзу Німеччини, зацікавленої в "Північним потоці-2", цей проект в підсумку може отримати зелене світло. "Я завжди говорив, що там, де починаються гроші "Газпрому", там закінчуються європейські цінності", - прокоментував Гончар.

Однак тут у ситуацію втрутилися США, які ввели санкції у тому числі конкретно проти "Північного потоку-2", і в підсумку позахмарність його перспектив істотно зблякла.

У документі сказано, що США будуть і надалі перешкоджати реалізації проекту "через його згубних наслідків для енергетичної безпеки ЄС, розвитку газового ринку в Центральній і Східній Європі та енергетичних реформ в Україні".

Крім того, вводячи санкції проти "Північного потоку-2", США тим самим допомагають Україні і своїм союзникам і партнерам у Європі "знижувати залежність від російських енергоресурсів, особливо природного газу, який використовується урядом РФ в якості зброї, щоб залякувати інші країни і впливати на них".

При побіжному погляді на розкладку поставок газу в Європу в разі реалізації "Північного потоку-2" видно, що цей проект насправді робить Європу дуже вразливою. Старший науковий співробітник Atlantic Council Алан Райлі нещодавно вказував у своїй колонці в "НВ", що у такому випадку по обом "Північним потоками" в Європу буде поставлятися чверть всього споживаного газу, а їх частка в імпорті досягне 70%. "Це означає, що в Балтійському морі з'явиться стратегічна "больова точка" за прикладом Ормузької протоки на Близькому Сході. Крім можливих аварій за затонулих кораблів або вибухів боєприпасів (трубопроводи пролягають через два звалища боєприпасів часів Другої світової війни), дуже ризиковано транспортувати таку кількість енергоресурсів через одне вразливе місце. Це все одно, що запропонувати терористам зробити видовищну диверсію на енергетичному об'єкті", - вважає він.

За словами Гончара, прихильники "Північного потоку-2" в Європі підняли шум у зв'язку з введеними США санкціями, зробивши вигляд, що американці не стали радитися з європейцями у цьому питанні. Однак проект документа був відомий ще з осені минулого року, тому це не повинно було стати несподіванкою. Тим більше, що європейські компанії - учасники "Північного потоку-2" вирішили перестрахуватися: компанії Engie і Shell, які заявили про свою участь у проекті розширення поставок російського газу до Німеччини, також мають у своєму портфелі меморандуми на постачання зрідженого природного газу з США.