Газовий удар. Скільки українських заводів зупиниться до весни

Ще зовсім недавно ми дивувалися масштабам енергетичної кризи в Китаї. Дивились на те, як "світова фабрика" буквально зупиняється через зростання цін на енергоносії в ситуації відмови від вугільної генерації електрики.

Але тепер схожа криза приходить в Україну. Правда, зі своїми особливостями, — у нас електроенергії для споживачів поки вистачає, але промислові підприємства починають зупинятися через високі ціни на природний газ. Як виявилося, багато хто з українських споживачів газу не пов'язані з постачальниками блакитного палива довгостроковими контрактами. Як результат, їм тепер доводиться купувати ресурс за біржовими цінами, що доходять до 1100 євро за 1 тис. куб. м.

Крик душі

Голова ради Федерації роботодавців України (ФРУ) Дмитро Олійник на своїй сторінці в Facebook опублікував справжній крик душі — передчуття наближення катастрофи для української промисловості. "Україна стоїть на порозі кризи, якої не знала за всю новітню історію… Якщо вважати віртуальні транзити, податки і маржу трейдерів, у промислового споживача ціна газу буде досягати 39 тис. грн за 1 тис. куб. м, — пише він. — Світ страхує себе від коливань [ціни на газ] довгостроковими контрактами, а на біржовому ринку тільки докуповує відсутні обсяги. Кожна країна тримає ціну на газ в таємниці. Але всі борються за низькі і стабільні ціни, бо це — конкурентоспроможність економіки".

Далі глава ФРУ вказує, що ціна на жовтневий газ в різних країнах і для різних споживачів коливалася від 300 до 700 євро. А в Україні — вже 1100 євро. І робить цілком логічний висновок: в таких умовах неможливо побудувати конкурентоспроможну економіку і бути успішними експортерами.

І це дійсно так: багато сусідів України, які часто виробляють аналогічну продукцію (наприклад, азотні добрива), отримують газ за фіксованими низькими цінами. Наприклад, Білорусь купує у Росії газ по $128,5 за 1 тис. куб. м — і хоча самим білоруським підприємствам він обходиться приблизно в $170 за тисячу кубів, — все одно виходить неймовірна конкурентна перевага.

Приблизно та ж ситуація в Туреччині, де про фіксовані ціни на газ піклується уряд. Що вже тут говорити про РФ, підприємства якої купують газ в середньому по $50…

Дмитро Олійник нагадує: енергоносії, включаючи газ, лежать в структурі собівартості кожного товару. У структурі ціни азотних добрив газ — до 70%, в хлібі менше, але теж чимало. Переробна промисловість — це мультиплікатор робочих місць і податків, але при нинішніх неадекватних цінах на газ першою "ляже" саме вона.

Це буде означати втрату майже всього експорту, крім сировинного. Продати на внутрішньому ринку продукцію, що різко подорожчала, також не вийде. Це буде означати, що заводи зупиняться — їх робота при такому дорогому газі стане нерентабельною. Люди залишаться на вулиці без роботи, переробний бізнес не зможе платити податки. Доходи бюджету впадуть, зате витрати злетять… Це як раз і є економічний мультиплікатор, тільки тепер він працює в зворотний бік — не зростання, а падіння економіки.

"Питання банкрутств — питання часу. Це я і про бізнес, і про державу. Щоб стати сильніше, потрібно розуміти глибину проблеми і чіткий план дій, скоординованих дій з промисловими споживачами газу, електроенергії, — пише Дмитро Олійник. — Мінімум станом на 1 квітня 2022-го це швидкі антикризові дії. І трирічний план, який буде включати два паралельні процеси: тотальне енергозбереження та швидке нарощування видобутку газу і приведення до свідомості енергоринки".

Промисловість перед обличчям проблем

Структура кінцевого споживання природного газу в Україні, за даними за 2019 р., (більш свіжих даних немає): побутовий сектор — 51%, промисловість — 20%, трубопровідний транспорт — 11%, інше — 18%. У промисловості найбільшими споживачами газу є чорна металургія (52%), виробництво будматеріалів (15%), гірничодобувна (10%), хімічна (7%), харчова промисловість (6%), кольорова металургія (5%), машинобудування (4% ).

Та українська промисловість, яка зав'язана на газ, вже сьогодні зазнає збитків. (Хіба що оцінювати їх обсяг поки рано.) А конкуренти задоволені. Наприклад, білоруське підприємство "Гродно Азот" — головний регіональний конкурент українських заводів з виробництва азотних добрив і промислового аміаку — вже налаштовується на надприбутки і готується обходити економічні санкції через використання криптовалюти.

"Стрімке зростання цін на природний газ вже змусило зупинити роботу багато підприємств на Заході. І це при тому, що традиційне енергоспоживання в Європі контрактується на великі терміни: від року до декількох років, що дозволяє закуповувати енергоресурси за цінами, суттєво нижчими за роздрібні, — сказав у коментарі "ДС" СЕО Групи Tolk Володимир Крупко. — до сьогоднішнього дня однією з основ експорту та валютних надходжень України була продукція чорної металургії, важкої і хімічної промисловості. Зараз ця енергоємна продукція стає неконкурентоспроможною не тільки на зовнішньому, але і на внутрішньому ринку, що — при найгіршому сценарії — означатиме зупинку і руйнування цілих галузей, закриття виробництв і звільнення тисяч працівників".

Стратегічно, звичайно, нинішня газова криза підштовхне українську промисловість до децентралізації енергопостачань і підвищення своєї автономності. Тобто підприємства будуть ще швидше "обростати" власними сонячними панелями, вітряками, міні-ГЕС та біогазовими станціями. Але в найближчій перспективі — це дуже сильний удар по абсолютно здоровій ідеєї "давайте не експортувати сировину, а переробляти її в Україні і експортувати готовий продукт з високою доданою вартістю". Яка тут переробка, якщо всю її додану вартість заздалегідь "з'їла" ціна на газ, що підскочила?…

Головотяпство зі зломом

Виникає логічне запитання: чому в Україні виникла така ситуація, що європейські підприємства укладали довгострокові контракти на поставку газу, а наші — ні?

"Частина підприємств уклала довгострокові контракти, — це ті, у кого були гроші, хто працює стабільно. Наприклад, окремі аграрні холдинги, — великі споживачі газу, — переважно закуповують газ перед початком сезону високих цін, — сказав в коментарі "ДС" директор компанії ExPro Gas&Oil Геннадій Кобаль. — Причина нинішніх проблем — затяжний період зростання цін на газ. Раніше було просто. У кого були гроші, — ті влітку купували газ, а взимку — продавали, а зараз у нас ціни на газ почали зростати ще рік тому, і це зростання триває. Ніхто не був до цього готовий. Тому, ймовірно, і не зробили запасів: думали, що влітку буде дешевше. В зимовий період використовували той газ, а влітку думали закупитися. Але влітку знову почалося зростання, і зараз газ став ще дорожче".

За словами експерта, не можна сказати, що, скажімо, європейці були готові до зростання цін. Хімічні концерни BASF, виробники добрив, — вже місяць стоять, як тільки сильно зросла ціна на біржах. Те ж саме стосується і Китаю. Він також виявився не готовий до зростання споживання і цін одночасно.

"Європейці також виявилися не готовими до цього. До того ж далеко не весь газ вони купують за довгостроковими контрактами, — говорить директор ExPro Gas&Oil. — Зараз там фактично єдина категорія, яка споживає газ, і яка може платити за нинішніми цінами, — це електрогенеруючі компанії в Європі. А у нас взагалі, щоб ви розуміли, зараз газ на генерацію електроенергії не йде".

На думку Геннадія Кобаля, високі ціни на газ ще триватимуть досить довгий час, можливо, навіть до весни. Тобто весь зимовий сезон буде великий попит на газ, тому що в Європі, як і раніше, стоять порожні сховища. До того ж є ажіотажний попит з боку Азії, яка претендує на більшу частину СПГ, виробленого в світі.

Виходить, картина не така однозначна, як описав Дмитро Олійник. Виграли ті європейські виробники (хоча далеко не всі), хто мав довгострокові контракти, а українські — в основному сподівалися закупитися влітку — і не розрахували ризики… Те, що в майбутньому треба диверсифікувати поставки, підвищувати енергоефективність і закуповуватися газом заздалегідь — вже зрозуміло, проте найближчим часом залишається тільки стежити — наскільки сильно газовий удар по промисловості позначиться на працівниках та цінах.