Щоб менше каталися. Чи змусять киян платити за паркування біля будинку

Порядок за гроші

Столична влада анонсували введення для автовласників плати за паркування біля їх власних будинків, наприклад, на прибудинковій території висоток. Як повідомив начальник інспекції з паркування Київської міськадміністрації Дмитро Рахматуллін, земля біля більшості багатоповерхівок належить місту, і тому місцева влада хоче стягувати з киян за стоянку автомобілів у будні дні в центрі міста 35 грн за годину, в прицентровій зоні — 25 грн за годину, а в спальних районах — 5 грн за годину.

Однак потім влада спростувала, що збирається брати гроші за паркування у дворах будинків. Київська міська державна адміністрація (КМДА) повідомила, що в рамках комплексної програми з упорядкування паркувальних майданчиків проведе моніторинг прибудинкових територій на предмет їх приналежності. Справа в тому, що якщо така територія належить товариствам співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) або житлово-будівельним кооперативам (ЖБК), то саме вони і можуть встановлювати там свої правила. Але буває так, що ОСББ або ЖБК створені, а земля навколо будинку на них не оформлена, у такому разі їм запропонують це зробити.

"Паркування у дворах потрібно упорядкувати так само, як місто робить це на під'їздах до лікарень або біля навчальних закладів. Хаотичне розміщення автомобілів, причому не тільки мешканців будинків, а й працівників сусідніх офісів, заважає проїзду як швидких і аварійних служб, так і жителям самих будинків", — зазначив Дмитро Рахматуллін вже у повідомленні про те, що плата стягуватися не буде.

Однак схоже, що безкоштовне паркування авто в столиці під вікнами власного будинку — це тимчасово. І в майбутньому, купуючи машину, киянину потрібно буде ламати голову, де її припаркувати і скільки за це йому доведеться заплатити.

Платне паркування біля будинку: а як у Європі?

У багатьох країнах міська влада вже давно веде наступ на права автомобілістів. Вона обмежує місця для паркування в центрі міста, домагаючись таким чином зниження кількості автомобілів, що викликають затори і пробки. Обмеження поширюються і на житлові квартали, знижуючи стимули городян купувати власне авто і заохочуючи використання громадського транспорту.

На думку Олександра Сергієнка, директора аналітично-дослідницького центру "Інститут міста", створення системи паркування в місті — це не стільки спосіб заробітку грошей у міську казну, скільки можливість організувати міський простір: щоб автомобілісти не паркувалися, де їм заманеться, а центр можна було звільнити від потоків машин і зробити його більш зручним для городян і навіть туристично привабливим.

Говорячи про введення плати за паркування біля будинку, київські чиновники посилаються на європейський досвід. Так, два роки тому в Осло влада прибрала в центрі міста 700 паркувальних місць, замінивши їх велодоріжками, висадивши дерева і розбивши невеликі парки. Тому припаркувати машину в центрі норвезької столиці стало майже неможливо. Але, скорочуючи паркувальні місця, влада розвиває громадський транспорт і будує велодоріжки, роблячи місто більш комфортним для проживання.

В інших великих європейських містах працює схоже правило: паркування автомобіля — це велика проблема для автовласника. Наприклад, у Берліні місце паркування (паркінг) для авто входить у вартість квартири, що купується або орендується, і якщо паркомісця немає — його потрібно шукати самому автовласникові. У Празі вся центральна частина міста — це зона платного паркування, навіть місцеві жителі змушені купувати дозволи.

В Японії також суворо борються із засиллям автотранспорту — вам не продадуть машину без доказу того, що для неї є місце для паркування в радіусі не більше 2 км від будинку, і саме це місце може коштувати серйозних грошей: в центральній частині Токіо — $500 на місяць, а в спальних районах — $300.

Складно з паркуванням і в Амстердамі — якщо паркінгу немає в будинку, де проживає автовласник, йому потрібно отримувати дозвіл на стоянку в своєму районі, дочекавшись своєї черги, або орендувати чи купувати місце на приватній автостоянці.

У Гельсінкі місцевим жителям дозволяється паркуватися тільки в спеціальних місцях, і при цьому за дозвіл на одну машину потрібно заплатити від 11 євро на місяць ближче до околиць і до 22 євро — в центрі міста. Навіть у невеликих містах Фінляндії за паркування автомобіля біля будинку доводиться платити.

Хто володіє землею — того і правила

Цілком імовірно, така ж ситуація з платним паркуванням чекає в майбутньому як киян, так і жителів інших великих українських міст — влада може поступово впорядковувати вулиці, починаючи від центру і рухаючись до околиць, відводячи місця для платного паркування і змушуючи громадян розщедрюватися за розміщення автомобіля.

Місцева влада отримує все більше можливостей для стягнення плати за паркування — у березні цього року Кабмін удосконалив способи оплати таких послуг. Хоча тут треба зазначити: кияни поки що скаржаться, що не на всіх платних стоянках є спеціальні знаки з QR-кодом.

Примітно, що переважна більшість земельної площі в українських містах — це комунальна власність, тобто міська земля. Виняток становлять лише невеликі острівці навколо будинків, де прибудинкова територія оформлена в користування ОСББ або у власність ЖБК. Тим часом вулиці і дороги, навіть якщо вони проходять біля будинків, — це не прибудинкова територія, а земля, що належить місту. За словами голови Спілки споживачів комунальних послуг Олега Попенка, місцева влада спокійно може поставити на цій вулиці знак "паркування платне" і стягувати гроші.

Надходження ж від таких стоянок у міський бюджет можуть бути досить відчутними. Так, за розрахунками Олега Попенка, в Києві 8 тис. будинків, які управляються комунальними керуючими компаніями (колишні ЖЕКи). Якщо біля кожного будинку організувати платну стоянку на 20 автомобілів і стягувати гроші за паркування з 9 ранку до 18 вечора за 22 будніх дні місяця, то при тарифі в 25 грн за годину місто щомісяця зможе заробити на цьому майже 800 млн грн, або 9,5 млрд грн на рік. При тому що доходи бюджету Києва цього року становлять 60 млрд грн.

Платні стоянки на території, що належить місту, — це інструмент. І на благо він чи на шкоду — залежить від того, як його використовуватиме влада. Втім, судячи з наявної інформації, чіткої стратегії, як вирішувати проблему з запаркованими авто, у влади поки що немає. Тим часом в українських містах продовжують зводити висотки, не передбачаючи місця для паркування авто майбутніх мешканців.