Єврооблігації. Що це таке і як їх купити

Єврооблігації (також звані євробондами від англ. eurobond) — різновид боргових цінних паперів (облігацій), щo випускають держави, муніципалітети або компанії в іноземній валюті (для України — долар, євро і т. д.).

Наприклад, українське підприємство випустило облігації, номіновані в доларах, і розмістило їх на ринку ЄС. Це і називається "випустити євробонди".

Мета випуску євробондів — отримати довгострокову позику на європейському (зазвичай) фінансовому ринку. Терміни їх звернення можуть досягати 30 років.

Особливість єврооблігацій у тому, що вони можуть мати т. зв. подвійну деномінацію — в такому випадку виплата відсотків здійснюється не в тій валюті, за яку продавалися ці цінні папери. Але в будь-якому випадку єврооблігація має купони, які дають право на отримання відсотків у зазначені терміни. (Звідси, до речі, і пішов вислів "стригти купони", тобто отримувати регулярний прибуток.). А в кінці періоду звернення облігація "погашається", тобто виплачується ще й номінальна вартість паперу.

Дійсно, назва "євробонди" дуже поширена і в ЗМІ, і в спілкуванні самих фінансистів. Однак приставка "євро" тут скоріше умовність, якась данина традиції. Справа в тому, що перші єврооблігації з'явилися в Європі, так торгівля ними зосереджена в основному на європейських ринках капіталу. На частку позик єврооблігацій припадає понад 50% обороту євроринку і близько 90% обороту ринку європаперів.

Крім усього іншого, єврооблігації, випущені державою, — це ще й індикатор "здоров'я" економіки країни. Чим вище ставка відсотків по них — тим, значить, країні більш гостро потрібні позикові гроші, і вона готова залучати їх на будь-яких умовах. І, відповідно, навпаки: чим стабільніша економіка — тим нижчий відсоток виплат по купонах.

Прибутковість єврооблігацій буває трьох типів: купонна, поточна і повна. Купонна дохідність (це те ж саме, що відсотковий дохід) у момент випуску встановлюється емітентом, вона прописана в проспекті емісії. Ставка купона — це той щорічний дохід, на який може розраховувати інвестор, який купив єврооблігацію за номінальною вартістю.

Поточна прибутковість єврооблігації (вона ж ринкова) показує рівень доходу, який отримає інвестор, якщо купить єврооблігацію за поточною ринковою ціною (тобто на вторинному ринку). Повна дохідність єврооблігації (вона ж до погашення) вираховується за дуже складною формулою і показує прибутковість з урахуванням увсіх інвестиційних ризиків.

Україна як держава сама періодично випускає власні євробонди. Так, у червні 2019-го наша країна розмістила семирічні єврооблігації на суму 1 млрд євро під 6,75% річних. Уже в січні нинішнього — 10-річні державні єврооблігації на суму 1,25 млрд євро під 4,375% річних. Нарешті, в липні — на 2 млрд євро з терміном погашення 12 років (у 2033 р.) і прибутковість цих євробондів складе 7,25% річних.

Приклад корпоративного випуску євробондів: НАК "Нафтогаз України" у липні 2019-го розмістила трирічні єврооблігації на $335 млн і п'ятирічні єврооблігації на 600 млн євро. Прибутковість доларового випуску склала 7,375%, прибутковість випуску в євро — 7,125%. Організаторами угоди виступили Citi і Deutsche Bank.

У лютому нинішнього року мобільний оператор Vodafone Україна розмістив пʼятирічні єврооблігації на суму $500 млн з купоном 6,2%. Високий попит з боку інвесторів дозволив зібрати заявки на загальну суму понад $3 млрд. Кошти від розміщення єврооблігацій будуть спрямовані на рефінансування короткострокового кредиту на суму $464 млн і на загальні корпоративні цілі. Випуск був розпроданий серед міжнародних інвесторів в Європі і США.

Інакше кажучи, чим відрізняються єврооблігації від облігацій? У них є ряд характерних особливостей. Жодна з них не унікальна, але в сукупності вони досить точно виокремлюють євробонди серед інших цінних паперів.

1. Це цінні папери на пред'явника (не іменні, тобто вони самі можуть служити засобом розрахунку).

2. Євробонди можуть розміщуватися одночасно на ринках декількох країн.

3. Валюта позики є іноземною для емітента, а нерідко і для інвесторів.

4. Розміщенням і забезпеченням займається спеціальний емісійний синдикат, в якому представлені банки, інвестиційні компанії, брокерські контори кількох країн.

5. Відсотки по купонах виплачуються власникові в повній сумі, тобто за сплату податків відповідає не джерело, а одержувач доходів. (У звичайних облігацій — навпаки.)

6. Традиційні покупці єврооблігацій — інституційні інвестори: страхові і пенсійні фонди, інвестиційні компанії.

Базова перевага таких цінних паперів — їх підвищена надійність (низька ймовірність дефолту). А наслідок надійності — хороша ліквідність, у тому числі завдяки тому, що для євробондів гарантований зворотний викуп.

Друга перевага — це хороший спосіб уберегтися від наслідків девальвації нацвалюти. Тим більше що ціна таких облігацій при кризах падає, і це дає можливість, інвестувавши в папери, отримати хорошу прибутковість у валюті.

Нарешті, типова українська перевага: податок з фізичних осіб і військовий збір з фізичних осіб у разі операцій з єврооблігаціями в нашій країні не утримується. Що ж стосується юросіб, то для них оподаткування відбувається відповідно до умов обліку операцій з цінними паперами за стандартами бухобліку і міжнародних стандартів звітності (в залежності від виду оподаткування самої юрособи).

Дуже різні, але загалом їх можна розділити на кілька основних категорій.

Залежно від терміну погашення звернення:

• довгострокові з терміном погашення більше 10 років;
• середньострокові з терміном погашення від трьох до 10 років;
• короткострокові (зустрічаються дуже рідко) з терміном погашення менше трьох років.

Залежно від дати погашення:

• з єдиною датою погашення;
• з декількома датами (за графіком);
• з умовою дострокового погашення.

Залежно від форми виплати доходу:

• з фіксованою процентною ставкою (fixed rate bond);
• з нульовим купоном (zero coupon bond);
• з глибоким дисконтом (deep discount bond, ціна продажу значно нижча, ніж ціна погашення);
• з приростом капіталу (capital growth bond, коли ціна розміщення дорівнює номіналу, а погашення здійснюється за вищою ціною);
• з плаваючою процентною ставкою (floating rate note).

Українські закони дозволяють купувати єврооблігації в Україні і фізичним, і юридичним особам. Але перед цим ми вже говорили, що основні покупці євробондів — великі інвестори. Тому зазвичай такого роду облігації продаються пакетами ( "лотами"), в які може входити різна кількість цінних паперів (в залежності від умов емісії). Тобто якщо діяти на первинному ринку (в момент розміщення євробондів їх емітентом), то інвестувати потрібно відразу велику суму, як правило, вона починається від $100 тис.

Якщо ж ви хочете відчути себе інституціональним інвестором, але таких грошей у вас немає, можете спробувати купити євробонди "поштучно" через інвестиційну компанію. Для цього буде потрібно укласти з нею договір так само як і при купівлі будь-якого іншого активу: прописати терміни виконання, комісію, відповідальність сторін, фінансові реквізити та інше.

Можна працювати і через комерційні банки. Саме облігації внутрішньої держпозики (ОВДП), номіновані у валюті, можна купити, наприклад, через Приватбанк. Там мінімальна сума покупки — від $40 тис.

Якщо скористатися послугами інвесткомпаній, то можна придбати облігації і на менші суми, але зазвичай (враховуючи різні комісії) вигідно купувати не менше ніж на $10 тис.

А за межами країни наші приватні інвестори можуть купити євробонди, використовуючи вільні гроші на рахунках в іноземних банках, із застосуванням будь-яких систем електронних торгів, де є така можливість. Ну або, знову ж таки, скористатися послугами інвестиційної компанії.