Епічна багатоходівка. Чий тепер "Укртелеком", та й кому він потрібен
За даними ряду ЗМІ, дана компанія була куплена в процесі приватизації структурами Ріната Ахметова. В якості розрахунків була задіяна хитромудра схема з використанням коштів державних банків (Ощадбанку та Укрексімбанку), облігацій третьої сторони (компанії "ЕСУ") і можливостями міжнародного структурування бізнесу парочки всесильних на той час олігархів. Загалом, перед нами багатоходівка.
Ще восени минулого року Фонд державного майна України розірвав договір купівлі-продажу акцій "Укртелекому", укладений з компанією ТОВ "ЕСУ". Рішення про розірвання угоди було освячено Господарським судом Києва, причому мова йшла не тільки про повернення у державну власність акцій найбільшого вітчизняного оператора фіксованого телефонного зв'язку, але і про виплату ТОВ "ЕСУ" на користь ФДМ 2,1 млрд грн пені за неналежне виконання договору. Враховуючи, що акції нині зберігаються в електронній системі депозитарного обліку, а самі операції проводяться за допомогою ліцензованих зберігачів, суд видав припис Державному експортно-імпортному банку України списати з рахунку ТОВ "ЕСУ" пакет акцій ВАТ "Укртелеком".
Але повернемося до приватизації "Укртелекому". На початку 2011 року ФДМ продав державний гігант телекомунікацій за 10,575 млрд грн компанії "ЕСУ", що на той момент складало еквівалент понад $1,3 млрд. Сама компанія "ЕСУ" належала австрійській фірмі EPIC, зареєстрованої на п'ять жителів Австрії, і ЗМІ пов'язували її з Сергієм Льовочкіним і Дмитром Фірташем. Через два роки, влітку 2013-го, компанія СКМ Ахметова придбала акції "Укртелекому", але не безпосередньо, а через отримання контролю над головним акціонером. Виглядала ця ланцюжок наступним чином: у червні 2013 р. СКМ і EPIC підписали договір купівлі-продажу 100% акцій компанії UA Тelecominvest Limited (Кіпр), яка володіла корпоративними правами ТОВ "ЕСУ" (Україна). Ну а остання, як ми вже знаємо, придбала 92,79% акцій ПАТ "Укртелеком" (на той момент не тільки найбільший оператор фіксованого зв'язку в Україні, але й мобільної мережі 3G).
Пізніше ця угода стала предметом судових розглядів на Кіпрі. 27 грудня 2017 р. Окружний суд Нікосії постановив заморозити активи Ахметова на суму $820 млн. З претензіями виступила компанія Raga Establishment (так тепер називається EPIC), яку в 2013 р. купив колишній голова правління банку "Родовід" Денис Горбуненко (теж не чужий Фірташу осіб). У Raga Establishment заявляли, що у 2013 році компанія продала "Укртелеком" СКМ, яка повинна була заплатити $860 млн, але надала тільки аванс у розмірі $100 млн, після чого припинила виплати. Правда, на початку червня кіпрська Феміда вже встала на сторону СКМ і розморозила її активи.
Чому ж головні баталії відбуваються на Кіпрі? Все просто: щоб не платити податки, великий бізнес воліє купувати один у одного компанії типу "Укртелекому" не безпосередньо, а через купівлю фірм, що володіють акціями цих компаній, але зареєстрованих в офшорних юрисдикціях.
Буває і так, що велике підприємство у держави купує той, кому воно не потрібне, а потім перепродує. Саме з цієї причини угоди з купівлі-продажу активів і участі в приватизаційних конкурсах обростають такою кількістю фірм-прокладок. У великому бізнесі це називається "сек'юритизація активів" та "міжнародне структурування". В даних схемах титули власності осідають в надійних корпоративних юрисдикціях, які можуть забезпечити їх належний захист, наприклад, на тому ж Кіпрі.
Генпрокурор Юрій Луценко вже заявив, що "Укртелеком" був приватизований за заниженою ціною і це можна довести в суді. Хоча сама покупка була і не настільки витонченою по схемотехніці, як її фінансування. Напередодні покупки Ахметовим через систему опосередкованого участі акцій "Укртелекому", компанія "ЕСУ" (яка стала об'єктом купівлі) продала державному Укрексімбанку свої облігації на суму 2,24 млрд грн. Кошти, залучені від випуску облігацій, були спрямовані на рефінансування (викуп) попереднього випуску. Крім того, у "ЕСУ" утворився борг перед іншим "госом" - Ощадбанком (1,1 млрд грн). Природно, СКМ стала володарем не тільки акцій "Укртелекому", але і боргів купленої компанії-акціонера ("ЕСУ"). Навіщо? Питання риторичне. Дана заборгованість напевно увійшла у фінальну частину розрахунків по угоді. Таким чином, держава через свої банки профінансувало борги приватної компанії, яка виступила в ролі покупця колишнього державного підприємства - "Укртелекому". Все це дуже нагадує переливання води з однієї склянки в іншу і назад.
До речі, навесні минулого року "ЕСУ" не виконала свої зобов'язання по облігаційному випуску і заговорила про необхідність реструктуризації боргу. Прострочені облігації повинен був викупити у державних банків "Укртелеком"... Але така модель не була застосована на практиці.
Потім "Укртелеком" був вихований державі при дуже поганому опорі приватного власника. На даному етапі ми не можемо стверджувати, що процес з поверненням "Укртелекому", як-то диригується з боку. Ясно лише одне: повернути його назад для Ахметова вигідніше, ніж залишити.
І ось днями в цій історії намітився новий поворот: Ощадбанк спробував через суд звернути стягнення на предмет застави (акції "Укртелекому"), який забезпечував виконання зобов'язань "Укртелекому" перед державним банком щодо викупу облігацій "ЕСУ", за яким в 2017-му був допущений дефолт (не було здійснено погашення цінних паперів). Як постановив суд, акції "Укртелекому" вже повернуто державі і забезпечувати мільярдну суму претензій як би нічим. Схожа ситуація склалася і з судовими позовами Укрексімбанку на аналогічну величину.
Тепер Ощадбанку доведеться закрити фінансову пролом додатковими резервами на суму невиконаного зобов'язання і, можливо, запросити для цього допомогу у держави - чергову порцію докапіталізації. А державі, крім зазначених вище витрат, доведеться думати, що робити далі з "Укртелекомом", адже рівень його капіталізації на сьогодні і на момент приватизації - це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Можливо, з часом доведеться докапіталізувати і сам "Укртелеком" - знову ж таки за рахунок державного бюджету.
Що ж робити? У 1990-х причиною кризи в Південній Кореї стало горизонтальне розвиток місцевих ФПГ - так званих чеболів, які хапали буквально всі напрямки бізнесу: від суднобудування до виробництва мобільних телефонів. Корейці подолали тоді криза з допомогою істотного обмеження напрямів розвитку великого бізнесу. В частині корпоративного управління були застосовані наступні методи:
- призначення зовнішніх керуючих корпорацій не з числа власників компаній;
- посилення ролі міноритарних акціонерів в системі управління підприємствами;
- обмеження інвестицій гиперкорпораций в дочірні структури;
- посилення відповідальності за недостовірне розкриття інформації;
- обмеження рівня корпоративних запозичень;
- посилення податкових санкцій за проведення "споріднених" угод в межах гиперкорпораций;
- обмеження зустрічного кредитування учасників корпорацій і перехресного субсидування збиткового бізнесу за рахунок прибуткових напрямків;
- посилення державного контролю у системі антимонопольного регулювання і картельних злиттів.
- заборона на горизонтальне розвиток корпорацій і перехід до вертикально інтегрованих структур.
Простими словами: не можна поєднувати виплавку металу, телекомунікації, банки, торгові центри та вирощування свиней в одній гиперструктуре. Зате цілком можна видобувати нафту, виробляти бензин і бітум або ж - добувати вугілля, виробляти кокс, плавити метал і випускати запасні частини та інструментальні вироби. До речі, зараз Південна Корея - одна з перших економік нового, інноваційного типу.
Саме тому в Україні найближчим часом потрібно створювати такі механізми, які не тільки захистять нас від майбутніх криз, що охоплюють, як показує досвід, здебільшого великі корпорації, але і зроблять неможливими історії під ніком Приватбанк і "Укртелеком".
