Російський енерготерор. Чи буде українцям газ за графіком

Виправдані побоювання та важкі питання

Після весняних атак агресора на енергетичну інфраструктуру України електрика в розетці стала у всіх сенсах змінною. І якщо зараз відключень немає, то з настанням холодної погоди вони повернуться обов'язково — у цьому одностайні усі енергетики. Однак інше джерело енергії — природний газ — досі ніколи не відключалося внаслідок дій ворога (крім випадків прямого ураження газових мереж). Утім, один з енергетичних експертів у телеефірі припустив, що в гіршому випадку взимку можливі введения графіків подачі газу — і цей меседж розлетівся по багатьох ЗМІ.

Давате розбиратися, чи збережеться стабільність постачання газу. Адже це, серед іншого, можливість приготувати їжу чи навіть зігрітися у ситуації блекауту. Природний газ у містах — це ще й пальне для теплоелектроцентралей (ТЕЦ), а також для невеликих когенераційних установок, газопоршневих та газотурбінних станцій, які зараз активно встановлюють в Україні.

Виходить, тепер і побутовий газ опинився під загрозою. Росіяни дедалі частіше атакують газову інфраструктуру України, зокрема інфраструктуру підземних газових сховищ та газокомпресорні станції.

Крім того, є стійкий міф, нібито досі газові мережі України не зазнавали серйозних ударів росіян, бо через нашу ГТС йде транзит до Європи російського газу. А от якщо з 1 січня 2025 р. його зупинять, то ворог негайно завдасть руйнівних ударів. З цим міфом, до речі, пов'язане й інше переконання: мовляв, припиниться транзит газу — і тиск у трубі впаде, через що газорозподільні мережі просто не зможуть функціонувати. Далі розберемося, наскільки це все правда.

Не бракує й інших питань. Наскільки взагалі ймовірним є сценарій припинення подачі газу до житлових будинків? Скільки годин можуть тривати можливі відключення? Наскільки вразливі компресорні станції та інша наземна інфраструктура? Наскільки менш або більш вразливою є газова інфраструктура порівняно з електричною? Кому взагалі сьогодні належать газорозподільні мережі у нашій країні? Ми постаралися відповісти на всі ці питання з допомогою експертів.

Початок сезону

Новий "газовий рік" розпочався з 1 жовтня. Цілком логічно, бо безпека газової інфраструктури цього року опинилася на першому місці. 27 вересня Міністерство енергетики України провело засідання штабу з підготовки до осінньо-зимового періоду. Як сказано в прес-релізі, розглянули стан виконання заходів з підготовки суб’єктів ринку природного газу до сезону відбору, планово-попереджувальних робіт, ремонтної кампанії, а також формування резерву накопичення аварійного запасу обладнання для виконання ремонтних робіт на об’єктах. У Міненерго кажуть, що в координації з регулятором і провідними учасниками ринку забезпечили рішення для підготовки суб’єктів ринку природного газу до реагування на військові ризики та функціонування в умовах нульового транзиту (про це трохи згодом).

Через війну віднедавна вся газова інфраструктура України знову перебуває в руках держави та під централізованим управлінням. Наприкінці минулого року "Нафтогаз" завершив інтеграцію газорозподільних підприємств РГК.

Узагалі Група "Нафтогаз", 27 підприємств якої забезпечують доставку (розподіл) газу для 9,6 млн споживачів, у цілодобовому режимі підтримує належну роботу 227 тис. км газопроводів.

Наскільки небезпечні удари по газовій інфраструктурі

Як вважає заступник міністра енергетики України Микола Колісник, ворог атакував об’єкти підземних газових сховищ з метою залякування та шантажу міжнародних компаній — замовників послуг зберігання природного газу. За його словами, відповідно до дослідження Risk Assesment, проведеного Міністерством енергетики, українські підземні сховища відіграють важливу роль для країн Східної Європи в підготовці та стабільному проходженні сезону відбору природного газу. Важливо, що цей ресурс зберігається в свердловинах на значній глибині, що унеможливлює його втрату, тому атаки ворога націлені саме на залякування міжнародних трейдерів. Ще одна мета ворога — дестабілізація соціальної сфери, вважає пан Колісник. Україна готується.

"Ми розробили низку технічних та управлінських рішень для забезпечення стійкості роботи газотранспортної системи та підземних сховищ газу протягом опалювального періоду. Безпека постачання природного газу є пріоритетом, а наявний досвід реагування на кризові ситуації дає нам змогу максимально підготуватись до всіх можливих викликів", — переконує заступник міністра у коментарі "ДС".

Зокрема, оператори ГТС і ПСГ вже тренувалися працювати в режимі нульового транзиту російського газу. "Активно вживаємо заходів щодо збільшення транзиту з інших маршрутів, зокрема Трансбалканського газопроводу, польського ринку, звідки є можливість отримувати газ з LNG-терміналів, газ каспійського і норвезького видобутку", — наголосив пан Колісник.

Що ж до пошкоджень газової інфраструктури, то цього не варто дуже сильно боятися. Такої думки екс-гендиректор ТОВ "Оператор ГТС України" (2019-2022) Сергій Макогон, який наводить приклади з початку повномасштабного вторгнення: "Я пам'ятаю Чернігів — бої, я пам'ятаю Суми, я пам'ятаю Харків, я пам'ятаю дуже багато інших міст, де були пошкоджені газорозподільні та газотранспортні мережі. Нічого страшного не відбувалося. Це може ремонтуватися. Місцеві мережі дуже швидко ремонтуються, бо там не складно полагодити трубу діаметром навіть 200 мм".

Чи готуватися до віялових відключень газу

Сергій Макогон стверджує, що в принципі неможливо організувати постачання за принципом "газ за годинником".

"Є дуже велика різниця між газопостачанням та електропостачанням. Вам електрику вимкнули — її миттєво немає, включили — і вона миттєво є. І в принципі нічого складного немає, щоб її ввімкнути. Але із газом не так. Не можна вимкнути газ, і він у вас миттєво пропаде", — пояснив "ДС" екс-керівник Оператора ГТС України.

За його словами, у трубі залишається якийсь тиск, і люди зможуть ще деякий час отримувати газ.

Пан Макогон наводить приклад. Під час боїв під Ізюмом дістала пошкодження велика труба високого тиску, і газовикам тоді довелося закривати крани до та після ураженої ділянки. Але в системі залишився об'єм газу, достатній майже на тиждень, щоб міста могли працювати і жити.

Утім, непросто й відновити подачу газу до населеного пункту, бо існує певна процедура початку газопостачання. Адже якщо в систему потрапило повітря, то створюється вибухонебезпечна газоповітряна суміш. Тому навіть "запустити" дев'ятиповерхову будівлю — майже день роботи.

"Якщо до міста вже припинили газопостачання, то на відновлення, залежно від розміру міста, можуть піти тижні", — каже Сергій Макогон.

Він також пояснив, як працює Національний план дій у разі екстремальних ситуацій: "Йде обмеження на споживачів. Спершу — промислові споживачі, потім — комерційні, а потім лише населення. Тобто населення відключатимуть, скажімо так, за останньої необхідності. Тому не може бути, скажімо, чотири через чотири подачі газу. Це дурість. Газ або буде або не буде".

В уряді готуються до усіх сценаріїв, але налаштовані досить оптимістично.

"Попри удари ми забезпечили стабільність функціонування ГТС. За наявних режимів не потрібно обмежувати постачання. Зокрема маємо інструменти застосування резерву потужності, адже наша ГТС розрахована на значно більші об’єми транспортування, — сказав нам Микола Колісник.

За його словами, Міненерго співпрацює з партнерами, щоб отримати обладнання для виконання швидких аварійно-відновлювальних робіт, локалізації та утилізації наслідків атак, а також формує резервний запас необхідного обладнання. Серед заходів підготовки можна відзначити зміни до Закону України про трубопровідний транспорт, якими передбачено проміжний режим експлуатації ГТС і ПСГ. Це потрібно, щоб гнучко управляти наявними потужностями.

Як розповів "ДС" енергетик Віктор Відзіговський, заяви енергетичних експертів про можливість відключення газу взимку — на руку росіянам, і їх можна розглядати як напівофіційну загрозу. Але по суті це або дурість, або провокація. Так, сама по собі газова система вразлива для ударів, особливо компресорні станції, і захистити їх дуже складно. Проте таких станцій багато. А самі газові труби, нагадує експерт, проходять під землею, і навіть якщо з ними щось трапиться, то ремонти будуть досить швидкими.

"Припинення постачання в деякі райони на певний час я вважаю реальними, — каже Віктор Відзіговський. — …Однак компресорних [станцій] в нас на два порядки більше за потрібну кількість. Труб також. Хоча де вони розташовані — це секрет, мені не відомий. Головна проблема — підтримувати тиск в кожній точці системи. Зазвичай то була справа газовиків. Початок сезону опалення — тиск вниз, газ горить червоним. Втрати в системі залежать від тиску", — пояснив пан Відзіговський.

Усі експерти, з якими спілкувалася "Ділова столиця", одностайні: не так просто знищити газову інфраструктуру, яка, до речі, розрахована навіть на випадок ядерної війни. До того ж ми маємо запас міцності нашої газової інфраструктури. Українська система свого часу будувалася для транзиту 145 млрд куб м газу. Тому й не дивно, що в Україні є надлишкові потужності компресорних станцій, дуже розгалужені газопроводи тощо.

Якщо росіяни битимуть, — а вони вже це роблять, — то, швидше, не по газотранспортних об´єктах, а по інфраструктурі газосховищ та видобутку газу. Також ворог може бити по газорозподільних пунктах на вході до великих міст, намагаючись зупинити туди газопостачання. Але й це буде малоефективним.

Чи захищає транзит від атак

Варто нагадати про наратив, який просувається росіянами: якщо не буде транзиту їхнього газу до Європи, то вони рознесуть газотранспортну інфраструктуру України. Утім, насправді удари по газорозподільних мережах не пов'язані з транзитом, який іде не тими трубами, що живлять, скажімо, Київ, Одесу чи інші великі міста. Наразі транзит відбувається газопроводом "Уренгой — Помари — Ужгород". А для українських міст загалом передбачена інша інфраструктура, інші газопроводи.

Отже, немає зв'язку між тим, що триває транзит, і що росіяни мало б'ють по нашій газовій інфраструктурі. Просто зараз вони мають інші, пріоритетніші цілі. Наприклад, електрогенерація, мережі Укренерго, якійсь військові об'єкти, Укрзалізниця. Ймовірно, у ворога бракує ракет та інших засобів ураження, щоб бити по всій нашій інфраструктурі.

Відзначимо, що все добре і з тиском у газовій системі України. Ми маємо багато власних компресорних станцій, свій технічний газ, усе що потрібно. Українська газова інфраструктура може працювати абсолютно автономно.