Енергетичний диктат. Допоможе Путін арабам захиститися від нафтового експорту США
Третій тиждень поспіль США б'ють історичні рекорди за обсягами експорту нафти. З початку жовтня Америка продає за кордон понад 2 млн бар./сут., що більше, ніж добове виробництво таких країн - членів ОПЕК, як Венесуела і Нігерія. Прихильники президента Трампа відмовляються бачити вплив короткострокових ринкових факторів на зростання експорту, а сприймають показник як перший, але вже очевидний результат нової енергетичної стратегії США - стратегії енергетичного домінування.
Формально вони праві: друга теза стратегії енергійного домінування формулюється як "збільшення експорту всіх трьох (зріджений газ, нафта і вугілля) викопних ресурсів і продукції, похідною з них". Американський скраплений газ з літа продається в Східній Європі, вугілля з Пенсільванії є навіть в Україні, а свіжі цифри з експорту нафти говорять самі за себе.
Читайте також: НАФТОВА ДІЄТА ПУТІНА. ЯК ОПЕК ЗРОБИВ ПРИЄМНЕ КРЕМЛЮ
Від незалежності до домінування
"Енергетично домінуюча Америка самодостатня. Це свобода від геополітичної нестабільності, яку провокують інші нації, які намагаються використовувати енергоресурси як економічної зброї. Енергетично домінуюча Америка буде експортувати енергоресурси по всьому світу, зміцнюючи наше глобальне лідерство і вплив", - так описував цілі та задачі нової енергетичної стратегії США міністр енергетики Рік Перрі під час презентації на т. зв. "енергетичної тижня" в червні.
Крім збільшення експорту нова стратегія фокусується ще на трьох напрямках: повна реалізація переваг від внутрішнього надлишку нафти, газу та вугілля; більше імпорту енергоресурсів з Канади, Мексики та інших країн Західної півкулі і менше імпорту з Близького Сходу і Північної Африки; використання енергетичної потужності як елемент тиску в міжнародних торгових і політичних переговорах.
Таким чином, адміністрація Трампа взяла на себе сміливість оголосити про кінець 40-річного періоду американської енергополітики, спрямованої на досягнення енергетичної незалежності.
З моменту нафтового ембарго 1973 р. до кінця каденції адміністрації Барака Обами базовою концепцією американської енергетичної політики була нейтралізація негативних факторів впливу на американську економіку з боку глобального енергетичного ринку. Концепція реалізовувалася шляхом збільшення внутрішніх видобувних потужностей, створення стратегічного резерву нафти і заборони на експорт нафти.
До кінця правління Обами американський енергетичний сектор досяг стану, достатнього, щоб вважати ідею енергетичної незалежності реалізованої в повній мірі. Наступним природним етапом розвитку сектора стала глобальна експансія, і новообраний президент Трамп використовував це положення для проголошення політики енергетичного домінування.
Вкрасти у Обами
"Попередня адміністрація була просто скромніше: Обама мав усі підстави хвалити себе за те, що при його правлінні США стали великим виробником нафти і газу. Але йому було досить того факту, що сектор розвивається. Трампу ж видалася можливість урвати свій шматок слави, не докладаючи для цього особливих зусиль", - упевнений Тім Боерсма, старший аналітик Center on Global Energy Policy при Колумбійському університеті.
Хоча саме Барак Обама зняв 40-літню заборону на експорт сирої нафти в кінці 2015 р. До цього американським компаніям дозволялося продавати за кордон тільки перероблені нафтопродукти. Також його адміністрація видала 24 ліцензії (ні одному заявникові не було відмовлено в отриманні) на експорт зниженого газу. Те, що газ США почали продавати за кордон тільки в поточному році, пояснюється періодом адаптації експортерів до нових можливостей. "Раніше Сполучені Штати імпортували тільки скраплений газ. Коли з'явилася можливість його продавати, компаніям потрібно якийсь час, щоб зрозуміти, як ефективно це робити", - пояснює юрист Меррі Енн Салліван, колишній співробітник міністерства енергетики.
Сьогодні для отримання ліцензії на експорт скрапленого газу компанії буде потрібно всього кілька днів, а "швидше вже і не потрібно", - парирує Салліван звинувачення прихильників Трампа, які вважають, що Обама розвів "зайву бюрократію", без якої американської енергосектор розвивався б ще стрімкіше. Під бюрократією в даному випадку мається на увазі серія регулятивних актів, за допомогою яких адміністрація Обами намагалася обмежити обсяги шкідливих викидів в атмосферу видобувними компаніями.
Додавши до здорового стану американської енергетики вихід з Паризького угоди і, як результат, зняття формальних обмежень для американських компаній по викидах в атмосферу, а також збільшення субсидій вугільної галузі, Трамп і отримав концепцію енергетичного домінування.
Ринок проти популізму
"Статистичні показники за пару тижнів не можуть відображати фундаментальний зсув, коли мова йде про такому комплексному ринку, як ринок нафти", - пише у виданні The Real Money оглядач Джим Коллінс. На його думку, до кінця року ще не раз Америка встановить історичні рекорди за обсягами експорту нафти, але кожен з цих стрибків можна буде пояснити поточними ринковими тенденціями.
Зростання експорту в кінці вересня - початку жовтня ні що інше, як наслідки тимчасового надлишку сирої нафти, викликаний зупинкою роботи значної кількості нафтопереробних заводів на півдні США. Частина з них зупинилася на плановий ремонт, частина - із-за урагану "Харві". Надлишки вдалося швидко продати за кордон, чому сприяв ціновий розрив між марками WTI і Brent, що становив в останні тижні в середньому $6 за барель. По мірі повернення до роботи нафтопереробних заводів і відновлення економічної активності у постраждалих від урагану регіонах внутрішній попит на нафту повернеться на колишні позиції, знизивши необхідність експортувати надлишки у великих обсягах. З 9 жовтня ціна WTI потроху почала підвищуватися, Brent, навпаки, знижується в ціні, що також остуджує запал заробити на ціновому розрив.
Інший світ напружився
Перетвориться американська нафта в інструмент домінування в руках адміністрації Трампа, стане очевидно на тлі успішності або неуспішності стратегії країн - членів ОПЕК з контролю цін на світовому ринку. Картель дотримується курсу на скорочення видобутку, намагаючись збалансувати глобальні попит і пропозицію. Непідконтрольні ОПЕК американці своїми експортними амбіціями ускладнюють завдання картелю, але не роблять її неможливою.
Відбувся минулого тижня візит короля Саудівської Аравії в Росію продемонстрував готовність країн ОПЕК йти навіть на дивні союзи заради досягнення поставлених завдань.
Королю Салману і Путіну не про що домовлятися, крім зброї та нафти, що їм, власне, і вдалося.
Російське керівництво після візиту саудівського короля заявив, що підтримає ОПЕК в його спробах скорочувати виробництво. Вести себе дисципліновано і видобувати нафту в межах встановлених картелем квот пообіцяли вже 11 країн - членів ОПЕК.
Не виключається можливість, що на саміті ОПЕК 30 листопада у Відні, буде оголошено про перегляд обсягів видобутку картелем. На даний момент ОПЕК діє в рамках власних квот, встановлених до кінця березня 2018 р.
Цвяхи скептиків
Противники політики Трампа впевнені, що одним лише збільшенням експорту енергоресурсів глобального домінування не досягти. Конкурентної переваги можна досягти завдяки технологічним інноваціям в енергетиці, включаючи і поновлювану. А адміністрація Трампа йде в протилежному напрямку. У проекті бюджету, поданому президентом США, закладені суттєві скорочення коштів на дослідження та інновації, що проводяться в рамках програм міністерства енергетики. Також блокуються будь-які ініціативи в сфері відновлюваної енергетики, що потребують державних витрат.
Так що до глобального домінування на енергоринку Трампу далеко. Але здоровий стан американської енергетики дуже спокусливо, щоб не висмикнути з неї ту чи іншу красиву цифру, видаючи її за елемент домінування.
