Електрокари зі Львова. Чи є у ЛАЗу майбутнє після росіянина Чуркіна
Агресор знищує наші виробничі потужності. А Україні вкрай потрібно зберегти, відродити та розвинути промисловість. Одне з можливих рішень — розбудова індустріальних парків. В цьому контексті виділяється намір міського голови Львова створити на території ЛАЗу базову локацію з випуску електромобілів. Які перспективи у ідеї?
ЛАЗ. Занепад легенди
У Сихівському районі Львова на 56 га простоює ЛАЗ. В народі його пам´ятають як Львівський автобусний завод, який на момент здобуття незалежності був рекордсменом з випуску нерейкового громадського транспорту в Україні. З "нульових" років через різні структури активами ЛАЗу володіють росіяни, зокрема бізнесмен Ігор Чуркін. Під керівництвом росіян підприємство занепало, і кілька десятків автобусів для міст — господарів Євро-2012 стали останнім великим замовленням, яке воно реалізувало (крім кількох екземплярів у 2018 р.).
Навесні 2015 р. тодішній голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка так описав поточний стан справ на колись великому виробництві: "Ще не все розікрали". При цьому він виступав за повернення підприємства у державну власність, а потім пошук нового ефективного інвестора. Не вийшло. Однак місцева влада останнім часом намагалася зберегти і "оживити" активи ЛАЗу, дозволивши розміщувати на відповідній території лише об’єкти виробничого та громадського призначення з науковими та освітніми функціями. "Простішою мовою, ми вітаємо там розвиток виробництва, автомобілебудування, наукових лабораторій, інноваційних розробок. І точно не житла", — написав перший заступник львівського міського голови Андрій Москаленко 9 липня 2021 р. після відповідного рішення виконкому.
Ідея про відродження автомобілебудування на легендарному підприємстві мала продовження після ухваленого Верховною Радою закону про націоналізацію активів, які належать резидентам Російської Федерації. 4 травня мер Львова Андрій Садовий запропонував зробити це з ЛАЗом. "На основі заводу плануємо збудувати муніципальний індустріальний парк. Це величезна територія близько до центру міста, яка може бути базовою локацією для виробництва електромобілів", — зазначив Садовий, додавши, що знає західних інвесторів, які готові запустити тут виробництво електродвигунів.
Але чи реально втілити в життя такі плани? Зрозуміло, що процедурно для цього потрібно заручитися підтримкою Ради нацбезпеки і оборони України та Кабінету Міністрів, бо ідеться про націоналізацію майна. Ми ж зупинимося на економічних перспективах.
Індустріальні парки. Нові стимули
Крім заклику відродити автомобілебудування неподалік від центру Львова, у Садового з´явилася нова пропозиція — збудувати індустріальний парк (ІП). Що це дає? Концепція індустріальних парків активно використовується у світі для розвитку підприємств переробної промисловості. Йдеться про оформлену офіційно спеціальну територію з підготовленою для промвиробництва інженерно-транспортною інфраструктурою і пакетом стимулів для компаній — резидентів парку. Варто нагадати, що для України ІП — не дивовижа. На папері їх у нас понад півсотні, але реально працюють одиниці. Справа в тому, що в першій редакції Закону України "Про індустріальні парки", який набрав чинності у 2013 р., не було достатньо стимулів, щоб привабити інвесторів. Останнім часом законодавець у зв´язці з урядом намагається виправити цю помилку.
Торік набув чинності закон про інституційні та фінансові стимули: держава допомагатиме організовувати роботу з розвитку ІП, а головне — може компенсувати витрати на підведення мереж і доріг до парків і всередині них. Резиденти цих територій можуть розраховувати на компенсацію відсоткових ставок за кредитами. Щоправда, все це – за наявності грошей в держбюджеті, через війну їх може не бути. Однак просто зараз в парламенті завершено підготовку до голосування пакету фіскальних і митних стимулів для ІП, прописаних в законопроектах №5688 і №5689. Якщо їх ухвалять, то учасники парків протягом 10 років зможуть не платити ту частину податку на прибуток, яка реінвестована, а також будуть звільнені від імпортного ПДВ і мита на певні види обладнання для виробництва. Важливо, що органи самоврядування матимуть право надавати пільги резидентам ІП з місцевих податків. А змінами до Митного кодексу наразі пропонується розширили перелік промислового обладнання, на яке поширюватимуться пільги з імпортного ПДВ і мита.
То чи справді на території ЛАЗу можна збудувати сучасний індустріальний парк та привабити туди інвесторів? Андрій Садовий впевнений, що можна. Але все не так просто. Законодавством передбачено, що скористатися пакетом стимулів для ІП, створеного на території з наявною забудовою, можна, якщо промислові будівлі введені в експлуатацію щонайменше 10 років тому і принаймні 5 років там не проводиться господарська діяльність. Це не випадок ЛАЗу. Тобто на цій території звісно можна створити умови для промислових виробництв, в кращому випадку вони запрацюють і будуть індустріальними парками по суті, але не матимуть юридичного статусу, який дає простір для широкої державної підтримки. То на що сподівається львівська влада?
Можливості на електричній тязі
Тепер зрозуміло, чому Садовий анонсував перетворення території ЛАЗу на "базову локацію для виробництва електромобілів". Справа в тому, що для компаній, які замаються цією діяльністю, в Україні, передбачена схожа підтримка, як і для резидентів офіційних ІП.
"Що стосується електродвигунів, тут може бути трохи інша історія. На території заводу ЛАЗ вони [потенційні інвестори, — ДС] можуть розмістити підприємство з виробництва електродвигунів, і в принципі матимуть дуже схожі пільги за податками", — пояснив нам доктор економічних наук, експерт CMD-Ukraine Ігор Гужва.
Йдеться, про звільнення від ввізного мита та імпортного ПДВ до 2030 р. та звільнення від податку на прибуток до 2035 р.
"Відмінність цього закону від [закону про] ІП — у відсутності вимоги щодо локації підприємства. І це може стати альтернативним рішенням для розташування згаданого виробництва електродвигунів на території ЛАЗу — без отримання ним статусу індустріального парку. Але тут також від Кабміну очікуємо підзаконну", — уточнив заступник голови комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський.
Варто згадати й про ще одну можливість для великих інвесторів отримати пакет держпідтримки: вкласти у виробництво 20 млн євро або більше. Щоправда, за словами Ігоря Гужви, в процесі отримання відповідних пільг перед бізнесом виникають численні бюрократичні бар´єри та незручності. "Варто йти до прем´єра, до Верховної Ради, до Офісу Президента і доносити, що треба зробити і прискорити. Час шліфувати законодавство, яке почало працювати", — вважає експерт.
Так чи інакше, у потенційних інвесторів, що захочуть виробляти електромобілі та комплектуючі для них у Львові, будуть можливості отримати підтримку від держави і місцевої влади — у вигляді фінансових, податкових та інших стимулів.
Але стимули — це ще не все. Інвестиції не підуть у нерентабельний проект. Чи варто очікувати виробництва електрокарів і електродвигунів, на території ЛАЗу? На показник рентабельності інвестицій у цьому бізнесі впливає, як державна політика (підтримка виробників та покупців електромобілів і обмеження та вимоги до тих, хто випускає та купує авто на ДВЗ), так і власне обсяг ринку (має бути достатньо платоспроможних покупців). Не все це є в Україні. Але, якщо Садовий правий щодо західних інвесторів, то вони не тільки принесуть гроші, а й стануть провідниками на нові ринки, в нашому випадку — європейські.
"Електробуси в нас є. В нас багато спеціальної техніки на електротязі. Це для нас не буде екзотикою, новинкою. Принципово важливо, що в іноземної компанії, якій буде цікаво розміщати тут виробництво, буде готовність виділяти кошти, переміщувати сюди технології, відповідно робочу силу, і ключове — надавати ринок збуту. Тому що в Україні, особливо зараз, ринок маленький", — наголосив Ігор Гужва.
На думку економіста, загалом ідея з виробництвом електромобілів та комплектуючих до них на території ЛАЗу реалістична. Більше того, це заявка на створення відповідного промислового кластеру в регіоні. Адже у Львові працює концерн "Електрон", який є одним з провідних виробників громадського транспорту в Україні, зокрема тролейбусів, трамваїв, а віднедавна й електробусів. Результатом сусідства виробників схожої спрямованості можуть стати обмін технологіями і спільні підприємства.
Дмитро Кисилевський називає серед переваг розгортання випуску електромобілів у нас наявність кваліфікованої робочої сили менші витрати на виробництво, значну кількість автокомпонентів, яка виготовляється в Україні, близькість до ринку ЄС. Але водночас він закликає посилювати індивідуальний підхід до потенційних інвесторів в автопром, включно з персональною увагою перших осіб держави.
"Поява автопрому в країні має значний економічний ефект. Показовий приклад Словаччини, яка на момент розпаду Чехословаччини (1993 р.) взагалі не мала автомобільного виробництва, а сьогодні виробляє понад 1 млн автомобілів на рік. Це результат злагодженої роботи перших осіб держави і органів місцевого самоврядування, які змогли залучити в Словаччину Volkswagen, PSA/Peugeot-Citroen, Kia Motors, Jaguar Land Rover тощо. Для цього ухвалювалися індивідуальні рішення щодо суттєвої компенсації інвестицій, звільнення від податку на прибуток, субсидії на створення робочих місць, безкоштовного надання та підготовки земельної ділянки; розбудови під вимоги інвестора соціальної інфраструктури (школи, лікарні), швидкого надання потрібних дозволів та ліцензій, оперативної зміни інших регуляторних актів та внесення змін до місцевого законодавства у разі необхідності проекту та багато іншого. Тож якщо будуть переговори про конкретику, нам теж варто буде йти цим шляхом", — вважає Дмитро Кисилевський.
Відновлення. Дорога через парки
Що ж стосується індустріальних парків, то на фоні війни і післявоєнного відновлення вони набуватимуть ще більшої актуальності.
"Я вважаю, що роль індустріальних парків у післявоєнному відновленні буде значною. Для постраждалих територій це стане зручним інструментом для планування промислової забудови. На мирних територіях вже зараз бачимо інтерес до індустріальних парків як до майданчиків для релокації підприємств. Зараз в Кабміні на розгляді знаходяться пакети документів на реєстрацію щонайменше трьох нових індустріальних парків, це підтверджує зацікавленість громад в цьому інструменті", — зазначив Дмитро Кисилевський.
Додамо, що наразі тисячі підприємств подали заявки на релокацію у більш безпечні, переважно західні регіони України. Серед них і великі представники переробної промисловості. Зокрема, на Львівщину перемістилися два машинобудівні підприємства: "Краматорський завод важкого верстатобудування" та "Пожмашина" (частково) і ТОВ "Вітропарки України" групи компаній ПАТ "Краматорський завод важкого верстатобудування". Однак не всі релоковані компанії можуть відновити роботу, особливо це стосується великих промислових виробників, для яких критично важлива наявність дорогої інфраструктури. Вирішити цю проблему можна через індустріальні парки. І наразі в бізнесових і владних колах триває дискусія, створювати їх на базі покинутих промислових потужностей (браунфілд), або з нуля і одразу за сучасними стандартами (грінфілд).
Саме на Львівщині наразі зареєстровані з десяток індустріальних парків, по більшості це порожні поля. На стадії будівництва "Спарроу Парк Львів" на 11 740 кв. м та М10 Lviv Industrial Park на 14 400 кв. м. Остання, квітнева заявка – на побудову в Яворівському районі ІП Agro.Food.Tech Park, який буде спеціалізуватися на агро- та харчовій промисловості.
Отже, на хвилі післявоєнної відбудови у промислового бізнесу будуть різні можливості для поновлення або започаткування в Україні технологічного виробництва. Зокрема, інвестори можуть стати резидентами індустріальних парків. В контексті релокації підприємств це особливо актуально для заходу України, зокрема на Львівщині. Що ж до запуску виробництва електромобілів конкретно на території ЛАЗу, то цілком можливо створити тут відповідний успішний індустріальний парк, хоча й без офіційного статусу. Якщо мер Львова справді знає західних інвесторів, які готові вкластися в цей проект, то вони матимуть змогу отримати пакет держпідтримки в рамках законодавства про виробництво електротранспорту.