З'їли різницю. Чому Україна скоротила експорт зернових (ІНФОГРАФІКА)

З початку 2017/2018 маркетингового року (МГ) Україна поставила за кордон на 4,19 млн т менше зернових, ніж в аналогічному періоді 2017-го
Фото: УНІАН

Оскільки Мінагрополітики представило дані за станом на 30 травня 2018 р., зрозуміло, що за один місяць до початку наступного маркетингового року особливих змін у цій динаміці не буде, і Україна в цьому році експортує менше зернових майже на стільки, наскільки менше їх виготовила. Це було очевидно вже після даних щодо врожаю 2017 р., який майже на 5 млн т менше врожаю 2016-го.

Тактичне падіння і стратегічні проблеми

Зменшення експорту зернових не стало несподіванкою. Наприклад, згідно з прогнозами FAO, загальний експорт зернових в 2017/18 МГ прогнозувався на рівні 40 млн т, що на 9% нижче рекордного рівня минулого року: експорт пшениці - 16,5 млн т, ячменю - 4,7 млн т, кукурудзи - 19 млн т. Ймовірно, прогноз трохи не збігається з даними в кінці цього МГ, але тенденція падіння експорту зернових була окреслена.

Уже шість років Україна збирає щорічний урожай зернових більше 60 млн т. Наприклад, урожай 2017 р. Мінагрополітики оцінило трохи більше 61 млн т. Абсолютний рекорд урожайності був поставлений в 2016-му, коли зібрали майже 66 млн т зерна (без урахування Криму та зони АТО), в 2015 р. - 60 млн т, в 2014-му - 64 млн т, в 2013-му - 63 млн т. В 2018 р. очікується врожай на рівні 62 млн т.

З понад 60 млн т зерна, як правило, більше третини йде на внутрішній ринок, який показує тенденцію до скорочення. Наприклад, в Україні обсяг внутрішнього споживання зерна у 2017/18 МР, як очікується, досягне 23,8 млн т, що майже відповідає показнику 2016/17 МГ (23,7 млн т), але на 6% нижче, ніж у 2015/16 МГ (25,3 млн т).

Зниження внутрішнього споживання пояснюється проблемою в тваринництві та, меншою мірою, демографічним спадом в Україні.

Якщо подивитися на ситуацію у тваринництві за 25 років, побачимо серйозне падіння поголів'я великої рогатої худоби (ВРХ). З 1991 до 2017 рр. в Україні істотно скоротилося виробництво молока і молочних продуктів, поголів'я корів та кількість переробних підприємств. Також скорочується поголів'я свиней, в останні роки гостра проблема з африканською чумою свиней (АЧС). Через падіння галузі "заснули" багато комбікормові заводи.

З експортом теж не все гладко. Так, у 2016/2017 МР Україна експортувала майже 44 млн т зернових, що є абсолютним рекордом для країни. У 2015/2016 МР експортувала 39 млн т зерна. В цьому маркетинговому році експортні показники будуть схожі на сезон 2015/2016 МГ.

У грошовому вираженні експорт зернових культур приносить Україні близько $6 млрд щорічно протягом останніх п'яти років. Для порівняння: у 2010 р. було $2,5 млрд, а в 2005-му - $1,4 млрд.

Якщо вважати не тільки зерно, але й гроші, то збільшення поставок не завжди приносить більшу виручку. У 2016 р. Україна вивезла рекордний тоді обсяг зернових - 40,2 млн т, що майже на 7,5% перевищував експорт 2015 р. Але через непостійність ринку, падіння світових цін на сировину, виручка залишилася на рівні 2015-го - близько $6,1 млрд.

Глобальна демографія та попит на зернові

Незважаючи на всі проблеми сировинних ринків та української економіки, за останні десять років Україна наростила виробництво зерна до більш ніж 60 млн т в рік. Більше того, є передумови для того, щоб в наступному десятилітті Україна й надалі нарощувала виробництво та експорт зерна. Причина - зростання глобального попиту.
Український АПК пов'язаний з глобальним ринком і реагує на його потреби. За прогнозами аналітиків, чисельність населення Землі до 2025 р. перевищить 8 млрд осіб, а у 2050-м. досягне 9 млрд (нинішнє населення Землі - 7,4 млрд). Споживання продуктів харчування зросте.

Звичайно, можливо, ситуацію підкоригує наука. Наприклад, дослідження в області фотосинтезу, удосконалення гібридів, генна інженерія або розвиток засобів захисту рослин, які можуть розширити, наприклад, потенційні посівні площі для тієї чи іншої культури.

Гнучкість споживання

Нова тенденція на ринку - гнучкість споживання. Сьогодні споживач все менше пов'язаний з одним виробником. Споживач перестраховує себе від ризиків неврожаю в тому чи іншому регіоні, може відносно швидко перемикатися на пропозицію з інших країн і регіонів. Багато країн, як правило, намагаються диверсифікувати джерела постачання будь-якого сировини. Загалом, залежати від одного сировинного постачальника в ХХІ ст. - поганий тон.

Наприклад, нарощування поставок українського зерна в Східну Азію може бути пов'язано з неврожаєм у США. Тому посольства Китаю, Японії, а потім і Республіки Корея (ці країни традиційно закуповували там кукурудзу і пшеницю) почали активно виходити на українських виробників, займатися диверсифікацією поставок в свої країни, зменшувати залежність від закупівель зерна в США. Найбільші компанії Японії і Китаю навіть придбали світових зернових трейдерів (Nidera, Noble Group, Gavilon). Це було зроблено для того, щоб працювати по всьому світу, підвищити гнучкість джерел постачання та продовольчу безпеку.

Не можна сказати, що політика тут не грає ніякої ролі. Як кажуть, економіка - це і є політика в Азії. Наприклад, в кінці травня 2018 р. Китай і США заявили про домовленості про "ефективних заходи" для істотного зменшення торгового дефіциту між країнами. Під "ефективними заходами" мається на увазі, що Китай має намір купувати більше американської продукції в сільськогосподарському і енергетичному секторі. Не можна виключити, що в майбутньому ця домовленість вплине на український експорт зернових до Китаю і всю Східну Азію. Конкуренцію з боку Росії, де теж зростає експорт зернових через Чорне море, також не варто скидати, особливо з огляду на більш сильну позицію Кремля після анексії Криму в Азовському і Чорному морях.

Локальні проблеми: внутрішня інфраструктура

Українські аграрії вже традиційно працюють на межі інфраструктурних можливостей. Головна проблема - пропускна здатність "Укрзалізниці". Там все ще відчувається брак зерновозів. Гостро стоїть проблема їх амортизації. З 1993 р. УЗ не проводила оновлення парку зерновозів. Проблема перевезень по Дніпру і річкової інфраструктури теж залишається гострою.

Все це в комплексі призводить до зривів графіків поставок, додаткових витрат для трейдерів. Якщо відбудеться нарощування виробництва зернових до 80 млн т, де 57-58 млн т піде на експорт, то складно прогнозувати всі проблеми, які можуть виникнути при перевезенні зерна в порти. Можна припустити втрату часу, товару і грошей, а найголовніше - довіри, напевно, головного капіталу в глобальній економіці.

Порт - теж важлива логістична точка для практично будь-якої зовнішньої торгівлі. Тут ситуація виглядає відносно благополучно, особливо якщо порівняти з початком 1990-х. Ємність перевалочних комплексів в Україні перевищує 50 млн т. Трейдери продовжують вкладати гроші у нові потужності.

Китайський і європейський бізнеси, включаючи український, усвідомлюють необхідність інвестицій у будівництво сучасних портових терміналів. Маючи у своїй структурі глибоководні зернові термінали, бізнес мінімізує витрати і ризики. Можливість оперативної відвантаження великих партій для далеких морських перевезень - важливий фактор, який може впливати на прибутковість, вартість усіх інших активів великих компаній.

В цілому невелике нарощування експорту зернових або його скорочення є скоріше тимчасовими симптомами, від яких немає сенсу приходити в захват або зневіру. Це "тактичні показники", які мають слабке відношення до стратегічних проблем нашого АПК. А ось подолання останніх і стане запорукою нарощування виробництва та експорту зерна.