Експерт про псевдолокалізацію: схеми обходу законів шкодять українській економіці
Законодавчі зміни 2021 року, що вимагають щонайменше 20% локалізації у державних закупівлях, були спрямовані на підтримку вітчизняного виробництва та створення нових робочих місць. Однак замість очікуваного розвитку на ринку поширюються схеми псевдолокалізації, які завдають значної шкоди українській економіці
Про це у своєму блозі на сайті "Цензор" пише політолог Віталій Кулик, передає "ДС".
За словами Кулика, псевдолокалізація – це формальне дотримання вимог локалізації без створення реальної доданої вартості в Україні. Компанії виконують мінімальні операції, такі як пакування або збірка імпортних деталей, щоб відповідати вимогам закону, не підтримуючи справжнього виробництва в країні. Одним із прикладів такого підходу є компанія "Везерфорд Україна".
Як зазначає автор, ТОВ "Везерфорд Україна" є представництвом міжнародної групи Weatherford, власники якої зареєстровані в офшорах. Компанія виграла 102 тендери на суму 3,08 млрд грн, постачаючи спеціалізоване обладнання та надаючи інженерні послуги "Укргазвидобуванню". Проте більшість обладнання є імпортним, а локалізація обмежується лише збіркою на території України. Це формально відповідає законодавству, але не сприяє розвитку українського виробництва.
Проаналізувавши деякі тендери, Кулик зазначив, що параметри в них часто прописуються під конкретних учасників, таких як "Везерфорд Україна". "Наприклад, під час одного з тендерів "Укрнафти" на постачання блоків дозування рідких реагентів були прописані вимоги щодо постачання капілярної трубки довжиною до 10 000 метрів на одному барабані. Це фактично закрило доступ для багатьох українських виробників, оскільки тільки певні іноземні постачальники могли виконати ці умови. Такі приклади не є поодинокими і, як вважають наші інсайдери на ринку, свідчать про свідоме обмеження конкуренції на користь іноземних гравців", — написав він.
Віталій Кулик наголошує, що материнська компанія Weatherford під час повномасштабної війни та санкційних обмежень продовжує працювати в Росії, створюючи там тисячі робочих місць і підтримуючи російську економіку. "Це викликає значні репутаційні ризики для українських державних підприємств, які співпрацюють із компанією. І попри внесення Weatherford до списку міжнародних спонсорів війни, контракти з нею не припиняються", — йдеться у блозі.
Політолог підсумовує, що псевдолокалізація на прикладі "Везерфорд Україна" демонструє, як державні кошти можуть використовуватися для підтримки іноземних компаній, а не на розвиток місцевих виробничих потужностей. І це не лише підриває економічне відновлення України, але й створює ризики для державних підприємств, які співпрацюють із компаніями, пов’язаними з країною-агресором. Віталій Кулик закликає до реформування вимог локалізації, щоб зосередити підтримку на тих, хто справді інвестує у розвиток виробництва в Україні.
Кулик також звертає увагу, що в Україні з 2020 року компанію очолює Олександр Тертиченко, якого ЗМІ згадують у контексті організації конференцій "Ньюфолк", що просувають білоруські компанії на українському ринку. Зокрема, він підтримував заходи, де лобіювалися інтереси таких виробників, як "Фідмаш", що викликало критику нафтогазової спільноти.
