Економіка Різдва і Нового року. П’ять історій про ринки, ялинки і подарунки

"Бажаю тобі того, що сам собі бажаєш" — це один з найпопулярніших тостів. І в ньому є добірне зерно істини. Справді, інші можуть не знати всіх наших бажань і смаків. Не дивно, що ми радіємо не всім подарункам. Або не завжди радіємо ним так, як могли би зраділи іншим речам на ту саму суму.

І справді, є думка, що цінність речей під час подарунку втрачається… Такого висновку колись дійшов у досліджені економіст Джоель Вальдфогель. Опитавши студентів Єльського університету, скільки коштували подарунки, які вони отримали, та скільки вони самі готові були б заплатити за ці речі, він виявив, що в середньому подарунки втратили від 1/10 до 1/3 вартості. Виходить, дарувальник переплатив за задоволення того, кого він хотів порадувати. А це ніщо інше — як фінансові втрати.

Дослідник навіть придумав назву для цього явища: "різдвяна втрата ваги". Тому подарунки часто повертають, продають або передаровують. І справді, згідно з нещодавніми опитуваннями в Європі, близько 15% респондентів незадоволені своїми подарунками (особливо якщо це парфуми, косметика, ювелірні вироби чи одяг — тут особистий смак має дуже велике значення).

Утім, до кожного дослідження варто ставитися з розумінням: автор зробив висновки, виходячи з деяких фактів і припущень. Не треба буди економістом, щоб назвати великий плюс незамовленого подарунку — передчуття сюрпризу. І це відчуття для когось може бути найціннішим. Тож не варто відмовлятися від традиції дарувань.

За традицією у ніч на понеділок ми не тільки прийматимемо подарунки, а й дамо самим собі новорічні обіцянки. Та якби ж усі вони виконувалися! Чи можна мріяти про такий подарунок? Адже насправді так нелегко нарешті кинути їсти після півночі (ну, не в Новорічну ніч), перейти на вищий level англійської, почати регулярно ходити до спортзалу чи, зважаючи на час, навчитися стріляти…

Що може подарувати нам сили для виконання таких обіцянок? Поведінкова економіка. Уточнимо питання: як заохочення чи покарання себе грошима сприяє формуванню нових звичок?

Спочатку про принцип. Проводилися експерименти, коли людям давали гроші за те, щоб вони робили щось корисне, а потім учені з´ясовували найцікавіше: чи змінилася поведінка учасників, коли оплата припинялася. Цікаво, що насправді звичка закріплювалася, хоча й не назавжди. Якщо студентам давали гроші за відвідування спортзалу, то багато хто продовжував тренуватися й після завершення заохочувальних виплат. Адже важливий не тільки стимул, а й і його наслідки: вправи даються легше, тіло стало міцнішим — краса!

Тепер ближче до життя. Не за кожним стоїть група дослідників з пачкою грошей на заохочення. Як можна мотивувати себе самостійно? Старим добрим методом батога і пряника. Якщо про батіг — то можна закластися з самим собою, що як не зможу скласти резюме англійською за пару тижнів — то пожертвую 1000 грн на потреби… Державної служби зайнятості. Якщо про пряник — то можна знайти той формат виконання завдань, який подобається. Хочемо постійного порядку — щовечора швидко прибираємося в квартирі під улюблену музику! А краще удвох із подружжям — небажання розчарувати одне одного стане ще одним корисним стимулом.

А зараз експеримент від поведінкового економіста і нобелівського лауреата Річарда Талера. Ця історія могла б і не стосуватися Різдва, але так склалося, що подібні дослідження проводять у прив'язці до найбільш святковий період року.

Багато років тому, у канадських дівчаток-дошкільнят були надзвичайно популярні Ляльки-Капустки (як на заголовному фото), але, на жаль, до початку різдвяного сезону їх розмітали з прилавків, батьки були мало не в розпачі — що тепер подарувати дитині… У рамках експерименту Талер з колегами адресували людям уявну історію та ставили просте запитання, чи схвалюють вони те, що почули. А історія така. Магазин розпродав весь запас Ляльок-Капусток. І от за тиждень до Різдва ще одну ляльку випадково знайшли на складі. Менеджери знають, що багато хто захоче її придбати. Вони оголошують через розсилку серед покупців, що ляльку продадуть з аукціону тому, хто запропонує найвищу ціну. Питання, прийнятно це чи несправедливо? Відповіді розділилися показово: 26% проти 74% відповідно.

Це не кінець історії. Перед дослідниками постало питання, чому ідея з аукціоном не сподобалася покупцям. Тому що лялька дістанеться тому, в кого буде найбільше грошей? Чи тому що магазин збирається обдерти до нитки зневірених батьків, чия дівчинка так чекає бажаного подарунка? Як виявилося — правильний варіант другий. Коли іншій групі респондентів розповіли все те саме, але додали, що виручені гроші підуть на благодійність до ЮНІСЕФ, то розподіл відповідей змінився: 79% вважали аукціон прийнятним.

Там де різдвяні подарунки — там і головна красуня. Але якою вона має бути? Живою чи штучною? За останнім опитуванням, троє з чотирьох американців — за другий варіант. Це виграшно естетично та економічно, вважають вони: виглядає реалістично, не осипається і служить роками. Але що краще для довкілля — питання складніше. Це постійний привід для суперечок перед Різдвом. Одні кажуть, що вирубати живе дерево — варварство. Інші — що виробництво та утилізація синтетичної ялинки завдає шкоди довкіллю непомірно більше, ніж вирубка одного дерева. Як ми вже писали, вченим нарешті вдалося прорахувати, хто правий.

Дослідження, в якому порівнювався вплив на природу справжньої ялинки та штучної, видало чіткий результат: у середньому штучну красуню треба встановлювати понад 8 років — тоді це краще для довкілля, ніж щоразу купувати зрубане дерево протягом цього періоду.

Новорічно-різдвяні свята — особливий період не тільки для радісних споживачів, а й для глобальних ринків. І деякі країни дивують своїм хистом заробити, задавалося б, "на скельцях" — ялинкових прикрасах. Для прикладу, невелика країна з південно-східної Азії — Камбоджа — вирвалася на друге місце в світі за експортом ялинкових гірлянд (з річним виторгом понад $350 млн). А все тому, що їй вдалося трохи потіснити сам Китай (глобального лідера експорту ялинкових прикрас) у Сполучених Штатах. Справа в тому, що Вашингтон за часів президентства Дональда Трампа підняв мита на китайські товари — і експортоорієнтоване виробництво гірлянд частково перемістилося з Піднебесної до Камбоджі.