Економічне удушення диктатури. Чому страйки для Лукашенка страшніше вуличних боїв

Поки опоненти Лукашенка займаються політичною самоорганізацією, сформувавши Координаційну раду з передачі влади від президента, який явно програв вибори Світлані Тихановській, градус протесту підтримують страйкуючі заводи. Однак якщо в кінці минулого тижня і в понеділок нинішнього здавалося, що страйк дійсно буде загальним, то тепер такої впевненості немає навіть близько.

Якщо, скажімо, "Білоруськалій" страйкує повністю, то біля воріт Мінського тракторного заводу присутніх страйкарів розігнав ОМОН. На більшості підприємств ситуація така: одні цехи страйкують, інші — працюють. Начебто говорити про загальнонаціональний страйк не доводиться, але і стабільної роботи немає.

Яскравий початок

Про страйки в Білорусі вперше заговорили ще 11 серпня, коли зупинили роботу окремі цехи на окремих підприємствах. Уже через два дні страйкували десятки заводів і різних організацій, аж до Мінського метрополітену. На мітингах опозиції в неділю, 16 серпня, було оголошено, що якщо не почнеться передача влади від Олександра Лукашенка до Світлани Тихановської, то страйк з понеділка стане загальнореспубліканським.

Спочатку здавалося, що так і сталося. З ранку понеділка пішли повідомлення про заводи, виробництво на яких зупинилося, — і це були дійсно найбільші підприємства Білорусі. Такі як "Білоруськалій" (один з найбільших у світі виробників калійних добрив), "БелАЗ" (виробник найбільших у світі кар'єрних вантажівок), МАЗ (виробник важких вантажівок і автобусів), МТЗ (завод, який випускає кожен 10-й трактор у світі ), Білоруський металургійний завод (БМЗ), "Гродно Азот" (великий виробник азотних добрив), "Нафтан" (один з двох білоруських НПЗ), "Керамін" (великий виробник будматеріалів, там страйкарів підтримав директор підприємства), "Амкодор" ( великий виробник комунальної і спеціалізованої техніки).

Перераховані підприємства дають у сукупності (за грубими оцінками) понад 50% ВВП Білорусі і більше 75% валютної виручки країни. Ключові тут "Білоруськалій" і "Нафтан", у плані надходження валюти. А МАЗ, МТЗ, БМЗ, "БелАЗ" зі своїми суміжниками — найбільші роботодавці. Тобто саме їх страйк — у разі успіху — дотисне влада.

Мітинги і страйки пройшли ще приблизно на сотні підприємств, у числі яких Мінський електротехнічний завод ім. Козлова, "Белкард", "Гроднопромстрой", "Мінські кабельні мережі", "Полімір", Мінський моторний завод (ММЗ), МЗКТ, Мінський метрополітен, Мінський маргариновий завод, "Інтеграл", "Белмедпрепарати", "Белаеронавігація", "Хімволокно", МАПІД," Полоцьк-Скловолокно", Мінський підшипниковий завод, "Гродножилстрой"," Гроднопромстрой", Слуцький цукровий завод та інші.

При цьому робітники ряду великих білоруських підприємств так і не взяли участі у страйку. Продовжили роботу "Гомсельмаш", Мозирський НПЗ, Білоруська залізниця, "Белшина", "Агат", "Пінскдрєв", "Лідастройматеріали", "Могілевдрєв", "Санта Бремор", Оршанський авіаремонтний завод.

Дві новини в понеділок підбадьорили білоруських страйкарів. Перша — про те, що залишається поки в Литві Світлана Тихановська, яка готова "прийняти на себе відповідальність і виступити в якості національного лідера". Про що вона і заявила в своєму черговому відеозверненні до нації. Страйкуючі робітники побачили, що їм є заради кого страйкувати, що Тихановська не "злилася", а діє, готує передачу влади. А значить, її треба підтримати страйками.

Друга новина — Європейський Союз готується надати допомогу всім страйкуючим робітникам Білорусі, готується відповідна програма фінансування. Пізніше стала відома її сума — 53 млн євро. Незабаром після цього стало відомо, що білоруське бізнес-співтовариство також сформувало Фонд солідарності для учасників загальнонаціонального страйку. Його сума — понад $1 млн, на руки страйкуючі робітники можуть отримувати по $500 у місяць.

Робочої єдності немає

Лукашенко спершу спробував втрутитися сам: з самого ранку понеділка він літав на вертольоті по найбільшим підприємствам Мінська: спершу відвідав Мінський завод колісних тягачів (МЗКТ), потім — Мінський автозавод (МАЗ). Але діалогу з робітниками не вийшло, дійшло до взаємних образ.

Однак влада почала діяти по-іншому. Розколювати страйкарів обіцянками зростання зарплати одним і звільнення — іншим. І це спрацювало. Причина в тому, що на державних заводах в Білорусі дійсно дуже багато надлишкового персоналу. Олександр Лукашенко свідомо чверть століття зберігав ситуацію, коли промислові гіганти, будучи глибоко збитковими, виконували функції соціального забезпечення.

Тобто люди мали роботу і якусь (дуже невисоку) зарплату, їхні діти ходили в заводський дитсадок, а самі вони жили в заводських будинках. Самі заводи, звичайно, доводилося дотувати з бюджету, але так ліквідувалася соціальна база протестів. Тепер протести все ж відбулися, і держава як власник "з чистою совістю" може звільняти непотрібних працівників.

Однак поки основний постачальник валюти в країну — "Білоруськалій" — продовжує страйкувати, повністю зупинено видобуток руди. Але, за повідомленнями звідти, на підприємстві дуже напружена ситуація, працівників залякують звільненнями, люди вагаються. Загрожують не тільки звільненнями, нестатками матеріальних і соціальних благ, а й адміністративною та кримінальною відповідальністю. Але поки схоже, що підприємство все одно продовжить страйк. Зараз частина робочих вийшла на площу міста.

На МТЗ для придушення протестних настроїв уранці 19 серпня приїхав ОМОН. Люди, які зібралися перед територією заводу, пішли. Близько 200 робітників оформили відпустки за власний рахунок, але завод продовжує працювати — частиною цехів.

На МАЗі біля прохідної нікого немає. За словами охорони, усі робочі на місцях, страйк не планується. Однак точно відомо, що конвеєр підприємства не працює.

Ще на одному великому виробнику будматеріалів — "МАПІД" — робітники всіх управлінь заявили, що не визнають вибори, вимагають звільнення політичних в'язнів, припинення жорстокості силовиків. Колектив практично в повному складі вийшов зі своєї профспілки. Термін виконання своїх вимог колектив встановив до 21 серпня. Якщо вони не будуть виконані, "МАПІД" оголошує про початок безстрокового страйку.

Між страйками і санкціями

"Через ці події ряд державних компаній харчової промисловості (а це ті, які не можна зупинити, це в тому числі і молочка), що залежать від поставок імпортного обладнання та комплектуючих, кредитні рейтинги знижені фактично в два рази, — каже білоруський економіст Іван Карпенко. — Тобто ризики їх ліквідності/платоспроможності тепер у два рази вище, кредитувати або страхувати їх угоди тепер будуть у два рази дорожче. Мова саме про держкомпанії Білорусі, приватних фірм це поки не торкнеться, якщо не буде загального ембарго на білоруську продукцію".

На Московській біржі бонди "Білорусь-03" впали на 1,86%, "Білорусь-07" — на 2,1%, в п'ятницю — ще на 1,3 і 1,6% відповідно. Слідом пішов обвал на Франкфуртській біржі на 2,76 і 2%. Курс бондів впав до історичних мінімумів. Як тільки перед країною постала перспектива санкцій Євросоюзу і США в зв'язку з насильством проти мирного населення, агентство S&P попередило про втрату можливості виходу на міжнародні ринки капіталу.

Також з'являться додаткові втрати від зірваних контрактів, перенесення замовлень, відкладених інвестицій. Не буде ні розвитку фондового ринку, ні "довгих грошей", не буде ні інновацій, ні підвищення ефективності державного сектору, ні розвитку приватного бізнесу.

"Коли страйкарі доб'ються свого, то відновлення роботи підприємств відбудеться обов'язково. Це бувало і в більш тяжких обставинах. Так що все залежить від того, наскільки масовими і тривалими будуть страйки, — каже відомий білоруський економіст Леонід Фрідкін. — Можна приблизно підрахувати, що витрати на тимчасову зупинку основних виробництв і подальше відновлення, виплати за простій і т. п. за місяць становитимуть приблизно $700 млн. Для порівняння: $1,5 млрд прибутку втрачено на останній девальвації, а запаси готової продукції, що скупчилися на 1 липня, оцінюються в $2,5 млрд. Це більше 78% середньомісячного обсягу виробництва промисловості країни. Припинивши працювати на склад, інші підприємства не стільки втратять, тільки виграють".

Якщо політична криза не затягнеться надовго, то вдасться виконати договірні зобов'язання. Найбільше постраждають заводи з безперервним циклом виробництва. Але їх втрати навряд чи будуть більше, ніж від зниження кредитного рейтингу, відключення інтернету, утримувати силовиків, держЗМІ і армії ідеологічних працівників.

Ринки країн колишнього СРСР білоруські підприємства не втратять, якщо тільки на пів року не зупиняться. Там контракти взаємовигідні, росіянам потрібна білоруська продукція. Загалом, якщо всі страйки закінчаться за декілька тижнів, схоже, є шанси укластися в 4-6% спаду, який ще в червні напророкували Білорусі МВФ і Всесвітній банк. До того ж суспільство втратить в будь-якому випадку: або разово — через страйки, або в наступні 5-10 років — від збереження нинішньої політичної системи та соціально-економічної моделі.

Можливі санкції ЄС можуть посилити економічні виклики для Білорусі і обмежити можливості Мінська в залученні зовнішнього фінансування, однак ці санкції, швидше за все, не торкнуться ключових секторів економіки країни і навряд чи будуть схожі з санкціями щодо Росії, вважає міжнародне рейтингове агентство Fitch Ratings.

"Хоча ми не очікуємо санкцій, подібних до тих, які обмежують доступ Росії до зовнішнього фінансування, або націлених на ключові сектори економіки, введення додаткових санкцій може обмежити можливості залучення зовнішнього фінансування, наприклад, від міжнародних фінансових організацій, в найближчій перспективі", — йдеться в повідомленні агентства.

Посилення кризи і невизначеність щодо того, як вона буде вирішена, можуть збільшити тиск на запас зовнішньої ліквідності і високодоларізований фінансовий сектор (65% депозитів і 52% кредитів у секторі номіновані в іноземній валюті), тим самим позначитися на перспективах економічного зростання.

Подальше погіршення політичної ситуації в країні вже неминуче призведе до девальвації білоруського рубля. Білоруси це вже проходили: у грудні 2010-го "бацька" в черговий раз "тріумфально переміг", кинувши всі ресурси на передвиборче підвищення зарплат і пенсій, а вже в березні і квітні 2011 р. довелося на 300% девальвувати білоруський рубль. Люди втратили заощадження, але це було єдиним способом врятувати орієнтовані на експорт заводи.

Страйки в ключових секторах економіки можуть додатково позначитися на перспективах зростання, по яким у цьому році вже вдарили перебої з поставками нафти і пандемія. В кінці червня Fitch прогнозував, що ВВП Білорусі скоротиться на 5% в 2020 р, а потім, в 2021-м, відновить зростання, яке складе 3,2%. Але тепер зрозуміло, що прогноз доведеться переглядати в гірший бік. Ось тільки поки не ясно, наскільки гірше все буде.

В Адміністрації президента Білорусі вже назвали суму збитків від страйків на сьогоднішній день: $ 500 млн. Схоже, Олександру Лукашенку зараз потрібно "пересидіти" страйкуючих, виграти війну нервів і дочекатися якогось консенсусу щодо майбутнього країни, до якого зараз намагаються прийти Росія і Захід. Час зараз грає на нього, але вирішення ситуації буде залежати від наполегливості опозиції і того, про що домовляться західні лідери з Володимиром Путіним. Однак в будь-якому випадку майбутня осінь буде для економіки Білорусі дуже важкою.