90 скальпів. Коли вб'ють останній український приватний банк

"Холоднокровне вбивство" українських банків, що почалося в 2014 р., вже призвело до того, що число "скальпів" на будівлі колишнього купецького зібрання в мавританському стилі на вул. Інститутській склало, на даний момент, більше 90 одиниць. Це якщо рахувати з Даніеля і завершити на Діаманті...

"Зачистка" торкнулася переважно банків з українським капіталом, причому серед них був навіть "системний" Дельта-банк. Не забудемо і про націоналізований Приват, який став справжнім вінцем реформ останніх кількох років.

Сумарні втрати активів в банках-банкрутах склали понад 300 млрд грн.

Виплати, проведені через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що перевищили вже 80 млрд грн і були здійснені в основному за рахунок державних "вливань" (своїх ресурсів у фонду явно не вистачило б). Обсяг рефінансування НБУ, завислого в неплатоспроможних банках досі перевищує 50 млрд грн.

Додамо сюди кошти, спрямовані на докапіталізацію державних банків (по одному Привату - це понад 100 млрд грн) і отримаємо повну палітру фарб". По суті, на процедуру "очищення", НБУ отримав від держави "брильянтовую безлімітну картку". Якщо б зазначені ресурси знайшли більш розумне застосування, то ми вже давно могли б завершити медичну та пенсійну реформи разом узяті...

Зміни останніх декількох років проходили під гаслом боротьби за прозорість банків, коли з ринку виводилися "банки-зомбі", "банки-смітника", "банки з акціонерами-фубольными командами" і т. д. Але крім гучних епітетів, реальних результатів виявилося не так і багато. "Відмивальні" майданчики продовжують працювати по всій країні, про що свідчить поліцейська хроніка, рівень тіньової економіки продовжує збільшуватися. А адже в ситуації з "очищеної" банківською системою все має бути з точністю до навпаки. Адже будь тіньовий сектор потребує регулярного "обнале", а зробити це можна тільки через діючу банківську структуру.

А може ви все брешете" і в результаті "реформ" ми дійсно отримали конкурентну банківську систему, а банки з українським капіталом нам зовсім не потрібні?

На відміну від "дорожньої карти реформ", де перемагають не реформатори, а досвідчені софісти, в банківській системі є чіткі індикатори. Так от, у порівнянні з 2014 роком, відбулося значне скорочення нормативу адекватності капіталу (Н1): з 18% до 13%. І це при тому, що банківське кредитування за вказаний період скорочувалася рекордними темпами. Крім того, значно зріс норматив максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними особами (Н9). На початок 2017 року, він становив майже 37%, при нормі - не більше 25%. А в 2016 році, були місяці, коли Н9 досягав і 45%! Непогане "очищення". Можна сказати, що не тільки банківська система "очищалася" від банків, але й банки "очищалися" від ринкових клієнтів...

Коренева основа банківської системи, її операційний базис - розмір регулятивного капіталу, норматив Н1, також зазнав катастрофічні зміни.

Як бачимо, за останні три роки, даний показник скоротився як "шагренева шкіра" з 205 млрд грн до 110 млрд грн А це, між іншим, рівень кінця 2008 року. Може банківська система стала менш концентрованої і більш конкурентоспроможною? Аж ніяк.

Якщо б не висока частка іноземного капіталу в системі, можна було б порівняти наш банківський сектор з "азіатською деспотією". В Європу таку модель не впихнеш.
Тому наступною вимогою друзів із Заходу, буде скорочення державного сегмента банківського ринку, за рахунок продажу частини державних банків західним фінансовим організаціям, переважно міжнародним, так як приватні західні інвестори таке не куплять. Очевидно, що ми спостерігаємо банальну розчищення ринку.

Адже після падіння національного ВВП з $160 млрд до $80 млрд і розмір фінансової галявини" скоротився як мінімум удвічі.

Хтось явно був зайвий на цьому святі життя. Зайвим виявився значний пласт банків саме з українським капіталом. Зауважте, не з російським. Саме тому, в Україні за останні три роки, банки з українським капіталом стали майже червонокнижним видом.

Ось тільки оптимізму це не додає, незважаючи на байки про банки-пилососи. Адже саме ці "пилососи" з національним капіталом і стали основними драйверами економічного зростання у 2000-2005 рр. Це вже після 2005-го, наш ринок став наводняться банками з іноземним капіталом, які чомусь не захотіли впрягатися у віз реального сектора економіки, а воліли займатися іпотекою, споживчим кредитуванням і простими сировинними циклами, в основному в сегменті сільського господарства: посіяв, продав, повернув кредит. Причому іноземні банки кредитували переважно у валюті, що обернулося банкрутством для юридичних осіб та соціальною напругою серед населення.

І надалі, банки з іноземним капіталом не будуть кредитувати український малий і середній бізнес, машинобудування, легку промисловість, високоточне виробництво. Їх бізнес-стратегії не припускають довгострокової присутності на нашому ринку і розраховані на швидке повернення вкладених коштів. Саме тому, на початку поточного року, кредитний портфель юридичних осіб продовжив своє скорочення, зате портфель споживчих кредитів населення відновив зростання, збільшившись на 3 млрд грн. За ці кредитні ресурси, люди навряд чи купували товари українського виробництва, а значить варто очікувати збільшення імпорту і погіршення дефіциту торгового балансу.
Що стосується ефективності державних банків, то багатослівність тут не доречно. Суми, які держава витрачає на їх постійну докапіталізацію - говорять красномовніше слів.

Звичайно, можна відмовитися від українських банків, тому що західні - надійніше. Можна відмовитися від українських лікарень, тому що західні клініки більш сучасні. І вчитися краще на Заході, так як їх дипломи вузів визнають у всьому світі. Ось тільки ми живемо не на Заході, а в Україні. Пам'ятайте призабутий слоган минулих років: купуй українське? Давно вже канула в лету правило...