Відповідь "Північному потоку-2". Як США забезпечать європейцям газ дешевше російського

Що таке EastMed

7 серпня у грецьких Афінах пройшла міжнародна міністерська конференція з енергетики. У заході взяли участь міністр охорони навколишнього середовища та енергетики Греції Костіс Хадзидакис, міністр енергетики, торгівлі і промисловості Кіпру Георгіос Лаккотрипис, міністр енергетики Ізраїлю Юваль Штайніц і помічник держсекретаря США з питань використання енергетичних ресурсів Френсіс Фэннон, а також представники уряду Італії. До речі, Фэннон ще до конференції окремо зустрічався з Хадзідакісом.

На саміті обговорювалося проект газопроводу EastMed (Eastern Mediterranean рipeline), завдання якого - транспортувати в Південну Європу газ з "газоносного трикутника". Так називають район у Східному Середземномор'ї, розвідкою якого спільно займаються три країни: Греція, Ізраїль і Кіпр. Це насамперед шельфові родовища "Афродіта" на Кіпрі і "Левіафан" в Ізраїлі, сумарні запаси яких оцінюються в 620 млрд куб. м.

Труба в Європу може бути прокладена по дну Середземного моря і через територію Греції. Трубопровід довжиною більше 1300 км почнеться в Ізраїлі, і буде мати три точки виходу: на Кіпрі, на Криті і в Греції, а далі - на італійські термінали. Його потужність складе 10-16 млрд куб. м в рік. Проект повинен окупитися за десять років. Фінансову відповідальність зараз порівну ділять грецька DEPA і італійська Edison.

Міжурядовий меморандум про будівництво EastMed згадані країни уклали в 2017 р. Проект розвивався ні добре, ні погано, поки до його просування не підключилися Сполучені Штати. Сталося це у березні 2019 р., коли в переговорах щодо реалізації проекту почав брати участь держсекретар Майк Помпео.

Судячи з усього, американці побачили в проекті можливість одночасно підтримати свого союзника в особі Ізраїлю, завоювати симпатії Греції, а головне - створити конкуренцію Росії на європейському газовому ринку. Справа в тому, що, за попередніми розрахунками, що надходить через EastMed газ виявиться для споживачів на 20-30% дешевше, ніж з Росії. У цьому сенсі газопровід стане альтернативою гаряче оскаржуваному Вашингтоном "Північному потоку-2".

А ще це політичний проект: новий грецький уряд вже підтвердило своє зближення з Ізраїлем. Додамо сюди Кіпр - і за підтримки США ці три країни можуть створити в Східному Середземномор'ї конкуренцію регіонального центру сили в особі Туреччини. До речі, і в газовому плані EastMed може разом обрушити вже майже збулися мрії Туреччини стати газовим хабом для півдня Європи.

Втім, постачання палива по газопроводу EastМed почнуться тільки після 2025 р. До того часу - хочемо ми того чи ні - "Газпром" буде домінувати на європейському газовому ринку.

Газові інтриги півдня Європи

Давайте пригадаємо новітню енергетичну історію. 12 червня 2018 р. у Туреччині був урочисто запущений Трансанатолійський газопровід (TANAP). Передбачалося, що за нього, минаючи Росію, Азербайджан постачатиме газ до Туреччини і на південь Європи.

Присутній на урочистій церемонії запуску газопроводу Петро Порошенко заявив, що Україна готова купувати йде через TANAP азербайджанський газ. "Україна повністю підтримує цей проект. І сьогодні ми погодилися, що будемо щасливі диверсифікувати наші джерела енергії і отримувати з TANAP через Болгарію і Румунію постачання газу, - сказав п'ятий президент. - Ми розраховуємо на підтримку Туреччиною і Азербайджаном додаткових поставок енергоресурсів в Україну по альтернативних маршрутах. Я вірю, що найближчим часом ми знайдемо можливості для залучення природного газу з Азербайджану, Каспійського моря не тільки в Україну, але і на весь регіон, пов'язаний з українською газотранспортною системою".

TANAP довжиною 1,85 тис. км - це частина проекту "Південний газовий коридор" (ЮГК) з транспортування природного газу з родовищ Каспійського регіону до Європи через Грузію і Туреччину. В подальшому, при запуску другої нитки, пропускна здатність TANAP може зрости до 31 млрд куб. м в рік.

Передбачалося, що TANAP допоможе сформувати нову європейську "газову карту". Зокрема, Україна зможе отримувати газ через Болгарію і Румунію. Причому на півдні Європи газу буде достатньо, так як там конкурують кілька проектів - включаючи російський "Турецький потік", який буде складатися з двох ниток потужністю по 15,75 млрд куб. м кожна. Перша нитка призначена для поставок газу турецьким споживачам, друга - для газопостачання країн Південно-Східної Європи.

1 липня нинішнього року Азербайджан оголосив про завершення будівництва TANAP; азербайджанський газ був доставлений до турецько-грецької кордону. Однак до постійних поставок за довгостроковими контрактами ще далеко. І не в останню чергу - через позицію Туреччини.

Справа в тому, що Туреччина вже другий рік веде свою гру, зокрема знижує споживання російського палива. Замість цього вона воліє купувати СПГ і газ в Ірану і Азербайджану. В силу свого географічного положення "біля південних воріт Європи" Туреччина має доступ до самим різним постачальникам природного газу, які конкурують один з одним. Як наслідок, ця країна отримала можливість стати найважливішим паливним хабом Європи, який може диктувати умови споживачам і постачальникам.

Крім починаються поставок за TANAP і "Турецькому потоку", Анкара закуповує газ в Ірану, прицінюється до інших джерел в Центральній Азії. Попутно, відмінно усвідомлюючи сучасні тренди, Туреччина закуповує СПГ з Катару та США, а також в меншій мірі з інших країн. У минулому році закупівлі Туреччиною СПГ зросли на 13,2%. Одночасно закупівлі російського трубопровідного газу знизилися більш ніж на 17%.

У результаті всього за пару років Туреччина стала вкрай високо конкурентним ринком газу. До того ж в Анкарі вміло маніпулюють поставками СНГ, так як вони не прив'язані до трубопроводів. Але залежність від Туреччини для Європи трохи краще залежності від Росії. Тому інтерес до проекту EastMed цілком зрозумілий.

Проти "Північного потоку-2"

Вашингтон досить давно намагається боротися з будівництвом "Північного потоку-2" - досить згадати, скільки вже було (і ще буде) санкцій та спроб умовити європейських політиків. В якості альтернативи Штати пропонують ЄС імпорт американського СПГ. Але росіянам поки вдається доводити Європі, що поставки американського СПГ обійдуться дорожче, ніж прокачування російського газу по СП-2.

Прихильники російського проекту - Німеччина і Австрія (їх приваблює надійність поставок і вартість газу), а також Норвегія (її уряду належать 30% акцій компанії Kvaerner, одного з підрядників будівництва). Проект планувалося завершити в кінці цього року, але оператору будівництва не вдалося отримати дозвіл на прокладання труб від Данії.

А 31 липня комітет сенату США схвалив законопроект про санкції щодо компаній і приватних осіб, що беруть участь у будівництві СП-2. Однак у США розуміють, що санкції навряд чи допоможуть зупинити майже добудований СП-2, а зробити свій СПГ значно дешевше у них не вийде. У цій ситуації підтримка будівництва EastMed стає для Вашингтона хорошою альтернативою всім іншим способам тиску на європейців.

Україна без транзиту

Наша країна опиняється у складній ситуації. У близькій перспективі проект будівництва EastMed нам вигідний. Європейці, надихнувшись перспективою отримувати дешевий газ від передбачуваних партнерів, цілком можуть поставити хрест на "Північному потоці-2" і простимулювати "Газпром" укласти новий контракт на транзит газу через територію України. Що нам і потрібно.

Але що буде через п'ять років? EastMed потенційно здатний забезпечити газом не тільки Південну, але і Центральну Європу. Це значить, що газовий транзит з РФ до Європи через Україну в 2025-му буде просто неактуальне. Тобто у нашої країни є вікно в п'ять років на те, щоб провести структурні реформи, передусім в енергетиці.
Якщо вийде це зробити, то можливість після 2025 р. отримувати з Європи дешевший газ (якщо не вдасться довести до паритету власний газовидобуток) - виявиться дуже до речі.