Данія умила руки. Чому доля "Північного потоку-2" тепер залежить від Польщі та Норвегії

Озвучена минулого тижня рішення Данії дозволити прокладання газопроводу "Північний потік - 2" (СП-2) через свої води викликало справжню ейфорію у нашого східного сусіда. Росіяни вправлялися в дотепності: "У Києві на Хеллоуїн чоловік, одягнений у Північний потік - 2, довів до інфаркту десятки людей".

А російські ЗМІ хором розповідали своїм аудиторіям, що європейці нарешті "схаменулися" і зрозуміли, що без російського газу їм нікуди, а покладатися на Україну - остання справа. Що й американці з-за океану рідким газом не врятують, так що "Газпром" - єдина надія Європи.

Дійшло до відвертої конспірології - начебто шановне інформагентство "Росбалт" разоткровенничалось, що, мовляв, мова йде про негласну угоду, згідно з яким Україна буде виключено з транзитних газових маршрутів вже в 2020-м. Європейці нібито готові закрити на це рішення Росії очі, а Володимир Путін готує для цього грунт своїми заявами про необхідність взаємно відмовитися від претензій між "Газпромом" і "Нафтогазом України".

І хоча в ЄС при цьому активно говорять про те, що Росію треба змусити тепер не припиняти, після добудови СП-2, транзит газу через Україну, ходять чутки, що в реальності Київ вже фактично зданий. Якщо вірити цим чуткам, маємо те, що називається "велика угода", за підсумками якої крайньої опиниться Україна. Країни колишнього соцтабору, в останні роки виступали активними захисниками транзитних інтересів Києва, в тому числі тому, що побоювалися самі залишитися без газу, тепер нібито готові на компроміс з Москвою.

Однак це, повторимося, активно просувається самої РФ погляд на події. Так, дійсно Данія дала згоду на будівництво газопроводу "Північний потік - 2" у своїх водах, що вирішило долю проекту. Головним постраждалим тут прийнято вважати Україну, яка втрачає статус головного транзитера російського газу до Європи, та ще й напередодні завершення контракту з "Газпромом". Однак рішення Данії виявилося поганою новиною для "Газпрому": диявол, як завжди, криється в деталях.

Рівно перед тим, як видати дозвіл на прокладку СП-2, датські власті погодилися на будівництво іншого газопроводу - норвезького Baltic Pipe. Ця "балтійська труба" перетинається з російським газопроводом і повинна до 2025 р. привести у Польщу газ з Норвегії. Для цього компанія Energinet має намір побудувати 105 км трубопроводу в Північному морі від норвезького газопроводу Europipe II до західного узбережжя Данії, а також, через шведські води направити газ в обхід острова Борнхольм через датські води в Польщу.

Начебто Baltic Pipe і не альтернатива СП-2 - норвезької трубі будуть поставляти до 10 млрд куб м газу, що у 5,5 рази менше, ніж російською. Однак у разі виникнення довгострокових проблем з газом з Росії потреби Польщі ці поставки задовольнять. Розмова про це зайшла не випадково: днями у польському уряді знову заявили, що мають намір повністю відмовитися від закупівель російського газу після 2022 р., коли закінчиться контракт з "Газпромом". Досягти цього планується за рахунок будівництва газопроводу Baltic Pipe, за яким до Польщі піде норвезький газ, а до завершення його будівництва - за рахунок закупівель американського СПГ.

Нюанс в тому, що маршрути цих газопроводів будуть перетинатися в Балтійському морі рівненько в данських водах. Саме по собі перетин глибоководних газопроводів - велика потенційна загроза для екології регіону, а вже данцям вона й поготів не потрібна. Це означає, що операторам трубопроводів доведеться погоджувати таке перетин один з одним, та ще й знайти спосіб дати данцям якісь гарантії екологічної безпеки.

Все-таки подібне буде вперше в історії: спочатку зараз свою трубу прокладе компанія Nord Stream, а через два роки поверх і поперек ляже така ж труба, вже від Energinet. Знаєте, що таке газова труба по дну моря? Це ціла конструкція в товстій бетонній оболонці. Поєднати дві такі конструкції від конкуруючих компаній в одному місці на морському дні без шкоди для безпеки - нетривіальна інженерна завдання.

Неважко здогадатися, що завдяки Baltic Pipe Польща і Норвегія отримують хороший важіль тиску на "Газпром". А Данія - вона просто переклала свій головний біль на інших. І якщо в Копенгагені не отримають гарантій екологічної безпеки перехрестя труб - то просто знизують плечима і скасують власне ж дозвіл. Навряд чи у когось вийде нарікати їм на це.

Нагадаємо, що рішення Данії в Москві дійсно чекали довго - цілих два роки. За цей час фахівці розробляють запасні варіанти реалізації проекту СП-2, однак тоді довелося б збільшувати бюджет і продовжувати остаточні терміни здачі газопроводу. Данські влади отримали першу заявку від російської сторони в 2017 р. Данія прийняла документ, проте в енергетичному агентстві країни тоді не називали конкретні терміни по вирішенню цього питання.

У документі, який підтверджує дозвіл Данії на будівництво "Північного потоку - 2" через її територіальні води, говориться, що рішення було прийнято у відповідності з законом про континентальному шельфі і з зобов'язаннями Данії конвенції ООН по морському праву.

Однак, що цікаво, варто було данцям дати дозвіл для СП-2, як Володимир Путін, а потім і головний кремлівський спікер Дмитро Пєсков заявили, що Росія не збирається відмовлятися від транзиту газу через Україну навіть при наявності альтернативних маршрутів. "Президент Путін говорив, що ми не відмовляємося від транзиту через Україну, але ми не можемо це робити, якщо цього не хочуть самі наші українські візаві", - цитують ЗМІ Пєскова.

Зрозуміло, що як мінімум до середини 2020 р. Росія не встигає закінчити СП-2, а "Турецький потік" і зовсім застряг в невизначеності. Тобто як мінімум в 2020-му РФ обов'язково треба зберегти український транзит. Розуміючи це, Москва посилює психологічний тиск на Україну та Євросоюз. Так, міністр енергетики РФ Олександр Новак в недавньому інтерв'ю заявив, що транзит російського газу через Україну обходиться в 2-2,5 рази дорожче, ніж поставки за іншими маршрутами. На його думку, нові газопроводи, включаючи "Північний потік - 2" і "Турецький потік", набагато вигідніше. Обґрунтувати економічну ефективність своєї газотранспортної системи при обговоренні нового транзитного контракту з "Газпромом" українській стороні буде нелегко, каже російський міністр.

Це обумовлено в першу чергу тим, що українська газотранспортна система створювалася близько 50 років тому, тоді були ще старі технології, досить великий знос основних фондів, великі втрати при транспортуванні газу, пояснив Новак.

Загалом, схема тиску з боку РФ проста: Україні було необов'язковою формі запропоновано відмовитися від потенційно виграшних для неї рішень міжнародних судів і арбітражів і почати купувати російський газ за зниженою ціною, як це було до агресії 2014-го. Якщо вона раптом погодиться, то можна її в ланцюжку постачальників залишити, тому що вона фактично повернеться в зону російського впливу.

Якщо ж відмовиться, що більш імовірно, то Росія не піде на продовження довгострокового контракту на транзит газу в Євросоюз, а свою позицію пояснить недоговороспособностью офіційного Києва. Європа ж, чия східна частина буде підтримана газом з Норвегії і США, обурюватиметься, злупить з "Газпрому" якісь штрафи, але в цілому зробить вигляд, що таким поясненням задоволена. Але це - якщо Energinet і "Газпром" зможуть (і захочуть) домовитися між собою. Адже за Норвегією і Польщею стоять США, а ті явно мають намір витіснити Росію з газового ринку Європи.